Про «Дике поле»

Хоч український Степ належав Війську Запорізькому, поляки ласо поглядали на нього, тим паче, що Січ стримувала тиск на на ці землі татар і турків. Тож польський уряд обізвав цей регіон «Диким полем», мовляв, там ніхто не живе, це «нічийні» землі й під цим приводом почав видавати шляхті грамоти на володіння тутешніми землями, незважаючи на наявність тут українських сіл, хуторів і зимівників.

Надто гарною була тут землиця для вирощування пшениці й жита, яке за срібло й золото у необмеженій кількості купувала супербагата Англія, яка усі свої землі пустила під випас овець — виробництво шерсті та сукна давало надприбутки.

Захоплення земель, названих поляками «Диким полем» стало однією з причин визвольних війн українського народу, в т. ч. тієї, що її почав Богдан Хмельницький 1648 року.

До речі, хутір Суботів, який відібрали у Хмельницького його вороги Конецпольські поміж інших населених пунктів теж вважався поляками «Диким полем», як і уся Чигиринщина, яку за такою само схемою король «подарував» Конєцпольським.

Така практика дуже сподобалася Катерин ІІ, яка теж обізвала Великий Степ «Диким полем» і привласнила. Луганськ стоїть на місці давніх козацьких поселень «Кам`яний брід та Вергунка. Два величезні його райони досі мають ці назви. Донецьк стоїть на місці козацького села Олександрівка. Маріуполь — давня козацька фортеця Домаха, а Слов`янськ — Тор.

Так що не ведемося на псевдоісторію від загарбників, вивчаємо справжню, і якщо вам зустрінеться ця картина відомого українського хадожника Сергія Васильківського під назвою «Дикое поле», знайте: насправді вона називається «Козак в Степу».

І да — Васильківський народився в місті Ізюм, яке — за визначенням польських і московських загарбників» було «Диким полем».

Післянаписаного:

«Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього» (Платон)

Від себе додам: а ще він приречений крокувати по колу та ще й по граблям, вперто обираючи ц владу комуняк та «совків». Як минулого року.