Про Чонгар

Висмикнули старшого сержанта, який «мав виконати наказ — підірвати Чонгар», щоб через нього відбілити всіх тих, хто по-справжньому має відповідати на ці питання, а головне — нести відповідальність. І це виглядає так нікчемно: взяли людину, яка щойно повернулась з полона і яка явно сидить і говорить підготовлені заздалегіть відповіді (це дуже помітно, коли людина не медійна, якій важко формулювати на камеру думки, і вона повторює дуже часто ті самі фрази, не завжди навіть за темою поставлених питань).

Менше з тим, деякі висновки таки можна зробити з цього інтервʼю, точніше зі слів військового (які, мабуть, мали б бути показами по справі «Чонгар», але стали черговою серією серіалу «Слуга народу».)

1. Всі мости Чонгару були заміновані з 2014 року. (Привіт Арєстовічу і його «версії», що там нічого не було заміновано. Так, вони тестували і таку версію, після того, як версія «Проєбалі» не пройшла).

2. Про те, як, що і де заміновано, знали тільки сапери, які це робили. (Важливий пункт, до якого я ще повернуся).

3. Перевірки мінувань проводились постійно і остання була за півтора тижня до повномасштабного вторгнення.

4. Розмінування ніхто не робив.

Ключовий меседж, заради якого людину (невідповідальну за це!) після важкого полону затягли в студію під камери. Щоб знівелювати питання, яке більше року справедливо ставиться до влади: “Хто розмінував Чонгар?».

5. Коли почалося вторгнення, командир старшого сержанта «бігав по позиціям», звʼязку вже не було, і військовому довелося самому ухвалювати рішення про підрив мостів.

Щось не дуже правдоподібна версія, наче «підірвати мости» — це сходити покурити. Йдеться про надважливий стратегічний обʼєкт, про замінування з 2014 року, постійні перевірки і точний план підриву в разі вторгнення. В результаті сидить старший сержант і розповідає, що сам ухвалив рішення і не знає, чи був наказ згори. Щонайменше — це звучить дуже дивно.

6. Коли військовий, який «сам ухвалив рішення», не знаючи, чи був наказ від вищого керівництва, намагався підірвати мости, вибуху не відбулося. За його думкою «так сталося» через диверсійну групу, чи через пошкодження дротів мінометними обстрілами. Повертаємося до пункту 2: якщо тільки сапери знали, що і де заміновано, як диверсійна група могла розмінувати мости в перші години вторгнення?

7. Якщо б мости підірвали, каже старший сержант, це затримало б росіян максимум на годину-півтори. І тут же він каже далі, що не знає, що могло б їх затримати, бо він не військовий експерт. А, ну якщо не екперт, то і перша теза про те, що їх би це не затримало — не має сенсу та підстав в неї вірити.

8. Є кримінальне розслідування справи по Чонгару, каже журналістка і питає, чи виходив хтось зі слідства на старшого сержанта? Відповідає: ніхто.

9. «Я не спеціаліст підривник, але я пройшов інструктаж і залишився на підриві» — каже військовий.

Вже не вперше, коли під час інтервʼю я не розумію, мова про статегічно важливий Чонгар чи про якийсь нужник в селі? Як це можливо таке, коли всі вже розуміють, що буде вторгнення, техніка стягується місяцями, 150-тисячна орда стоїть на кордонах, а у нас на підриві Чонгару «не спеціаліст підривник», який сам ухвалює рішення підірвати мости???

10. Для кого це інтервʼю? Я скажу. Для «мудрого наріда», який має піти на наступні вибори. Це інтервʼю мало б зняти гострі питання про Чонгар до влади. Але у, перепрошую, критично мислячих людей виникло ще більше питань.

Скинути всі питання на військового — старшого сержанта, який не спеціаліст-підривник, не сапер, і навіть не командир? Серйозно?

Ні, любі слуги, не вийде «пропєтлять».

Занадто високу ціну ми заплатили за ваші «проє*балі» і «так сталося». А ще за вашу «какую разніцу», «посмотрєть в глаза путіну» і «просто пєрєстать стрєлять».

Подобається це комусь чи ні, а головним відповідальним залишається Верховний Головнокомандувач.

Коли в бізнесі стається масштабна криза, акціонери чекають на відповідь не від акаунт менеджерів, а від СЕО, якого вони обрали та призначили відповідати за менеджерів, за інші призначення, за можливі ризики, за виконання глобальних, стратегічних планів тощо.

Так само має бути і на рівні держави: відповідати має Президент, якого обрав український народ.

UPD. У мене немає жодних претензій до старшого сержанта, який дав це інтервʼю, навпаки — вважаю неповагою та маніпуляцією — тягнути в студію українського військового після полону — розповідати про речі, за які він не має нести відповідальності.

У мене претензії до недбалих дій влади і неготовності відповідати за них.