Бачу, що дехто почув у відповідях Зеленського на останній пресконференції серйозну розмову Президента із українським суспільством — як із дорослими, а не як із дітьми або недорозвинутими (як велися президентські «комунікації» майже пʼять років поспіль).
Я цього не побачила, на жаль.
Бо озвучити кількість загиблих військових — недостатньо для серйозної розмови.
Для серйозної розмови треба, для початку, акредитувати журналістів, які поставлять незручні питання, а потім на ті питання відверто відповідати.
Для серйозної розмови треба брати, нарешті, й на себе відповідальність, а не тільки розказувати, що повинні робити західні партнери, що повинні робити військові, що повинні робити депутати, що повинні робити цивільні та всі решта.
Знову жодної відповідальності Зеленський на себе не взяв: ні за мобілізацію (хоча саме він за це відповідає за Законом), ні за злочини з переслідування журналістів співробітниками СБУ (хоча саме він призначає на посаду тих, кого просто звільнили, також не притягнувши до відповідальності).
Для серйозної розмови треба серйозно говорити про ворога, а не забути, про що ви говорили з путіним на зустрічі (тій самій, на якій була можливість «посмотрєть в глаза») і не жартувати про «телеграф сімнадцятого року» в той час, коли противник нарощує свої сили, потужно наступає, а у нас закінчуються снаряди.
В серйозній розмові не розказують про те, що план українського контрнаступу потрапив на стіл ворогу, не називаючи відповідальних за це (бо це звучить, як чергове «проєбалі»). Не треба прізвищ, скажіть хоча б, чи це викрито, чи виправлено, чи й всі наступні плани будуть опинятися у ворога наступного дня після їх ухвалення?
В серйозній розмові варто чітко відповісти на питання, яке так і залишається без відповіді як для українського суспільства, так і для західних партнерів: які причини заміни Головнокомандуючого, і як далі Залужний та інші досвідчені генерали й офіцери, яких зняли з посад, будуть задіяні у війні?
Тож, серйозної розмови, на жаль, знову не відбулося. І я більше не вірю, що ця влада колись на це буде здатна — у них інший стиль «комунікацій» і вони вже його не змінять, бо не вміють і не хочуть.
» Недовіра до цифр, які сьогодні озвучені, пояснюється повною, абсолютною недовірою до слів президента, до дій президента, до самої постаті президента.
Від нього смердить брехнею, як від скунса. Якщо ти пʼять років брешеш, як дихаєш, і раптом озвучив правдиву цифру — хто ж тобі повірить?
От кому добре — позитивним. Бо перманентно на позитиві.
— Озвучте факти брехні президента, — пишуть у коментарях.
Я від такого повороту аж слова розгубила.
— Ну, почнемо з дачі, кортежу, мільярда дерев, космічних ракет, Голлівуду, літаків… І актуальне — шашликів…
(Кажу ж, я навіть розгубилася)
— А, ну все з вами ясно…
І купа регочучих смайлів. Добре людям. Все їм ясно. Многа вапросав немає.
І, головне, досі смішно. Особливо смішно в питанні по загиблих.»
