Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 20.12.2025
1. Військові витрати бюджету росії майже на 20% перевищили початковий план.
— Витрати російського бюджету на оборону за підсумками 2025 року виявилися майже на 20% вищими, ніж було передбачено під час ухвалення бюджету.
— Загальний обсяг військових видатків досяг близько 15,9 трлн рублів, або 7,3% ВВП, що на 2,4 трлн рублів більше, ніж закладалося спочатку.
— Порівняно з 2024 роком оборонний бюджет зріс майже в півтора рази, а відносно довоєнного 2021 року — більш ніж у чотири рази.
— Таким чином, військові витрати стали одним із ключових чинників розбалансування державних фінансів.
— Безпосередні витрати, пов’язані з війною проти України, становлять понад 11 трлн рублів, або 5,1% ВВП. У середньому це близько 213 млрд рублів на тиждень — сума, співставна з річними бюджетами великих регіонів.
— Різке зростання військових видатків відбувається на тлі скорочення доходів від експорту сировини та зростання боргового навантаження. Це посилює тиск на цивільні статті бюджету та підвищує ризики подальших скорочень соціальних і інфраструктурних витрат.
2. росіяни масово переходять у режим жорсткої економії.
— Фінансове становище росіян продовжує погіршуватися — населення по всій країні змушене різко скорочувати витрати та переходити на найдешевші товари. Про це повідомив Центральний банк рф у своєму огляді регіональної економіки.
— Дедалі більша частина покупок здійснюється виключно за акціями та знижками. Люди відмовляються від звичних витрат і обирають найдоступніші категорії товарів. Попит зміщується від якісних і дорогих продуктів до мінімально необхідних.
— Особливо різко впав інтерес до товарів тривалого користування. Продажі побутової техніки, електроніки, меблів, будівельних матеріалів і ювелірних виробів скорочуються.
— У низці регіонів фіксується падіння відвідуваності торгових центрів, а споживачі дедалі частіше замінюють ліки на дешевші аналоги. Цю тенденцію підтверджують і платіжні дані: витрати на одяг та взуття, техніку й гаджети знизилися на 6–9% у річному вимірі.
— Скорочуються навіть витрати на товари для здоров’я та догляду. У Центробанку визнають, що споживчий попит сповільнюється майже по всій країні. Це означає не лише падіння рівня життя, а й втрату віри росіян у зростання власних доходів у майбутньому.
3. Війна перетворила смерть на бізнес: похоронна індустрія в росії стрімко збагачується.
— Повномасштабна війна проти України, яка, за оцінками західних джерел, призвела до найбільших втрат росії з часів Другої світової, стала потужним драйвером зростання для похоронного бізнесу всередині країни.
— На тлі масових загибелей галузь демонструє рекордні фінансові показники. За підсумками 2024 року п’ять найбільших гравців похоронного ринку сукупно заробили майже 15 млрд рублів, що на понад 24% більше, ніж роком раніше.
— Приріст вимірюється мільярдами і напряму корелює зі зростанням кількості поховань. Найбільші оператори в окремих регіонах зафіксували зростання виручки на 20–50% за рік.
— У низці випадків доходи збільшувалися швидше, ніж у будь-якій іншій сфері послуг, що свідчить про системний характер «похоронного буму».
— Фінансовий бум супроводжується стрімким подорожчанням ритуальних послуг. За даними Росстату, з початку 2022 року вартість виготовлення трун зросла на 84%, а риття могил — на 51%.
— Зростання прибутків похоронного бізнесу стало прямим наслідком затяжної війни та приховуваних владою масштабів втрат.
— У результаті смерть перетворюється на стабільне джерело доходів, а похоронна індустрія — на одну з небагатьох галузей російської економіки, що демонструє впевнене зростання на тлі війни та санкцій.
4. Фінансування наукових досліджень у росії після початку повномасштабної війни проти України обвалилося до мінімуму за всю сучасну історію країни й опустилося навіть нижче рівнів 1990-х років.
— У 2024 році витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи скоротилися до менше ніж 1% ВВП. У довоєнні роки цей показник утримувався на рівні 1–1,1% ВВП, а в середині 2000-х перевищував 1,3% ВВП.
— Таким чином, за два десятиліття в рф фінансування науки зменшилося приблизно на чверть, досягнувши рівнів, характерних для періоду глибокої економічної кризи після розпаду СРСР.
— Скорочення інвестицій у науку відбувається на тлі зростання технологічної залежності. росія залишається чистим імпортером технологій: щороку країна закуповує результати іноземних наукових розробок на суму близько 1,5% ВВП, а з урахуванням ноу-хау — до 2% ВВП.
— Частка наукоємного сектору в економіці становить близько 22% ВВП, тоді як у США та країнах ЄС вона перевищує 30%, що підкреслює структурне відставання російської економіки.
— Імпортозаміщення у складних технологічних галузях фактично застопорилося. Машинобудівні галузі формують лише близько 1,7% доданої вартості, тоді як імпорт обладнання сягає приблизно 4% ВВП.
— Значна частина критично важливих комплектуючих, високоякісної сировини та технологічних компонентів для «вітчизняного» виробництва продовжує надходити з-за кордону, попри заяви про технологічний суверенітет.
— У результаті чим складнішою є продукція, тим вищою залишається залежність росії від імпорту. Це робить економіку вразливою до санкцій і зовнішніх обмежень та свідчить про поглиблення технологічної деградації на тлі війни, міжнародної ізоляції та хронічного недофінансування науки.
5. ЄС розглядає найжорсткіший сценарій тиску на російську нафту — повну заборону морських сервісів для її перевезення.
— У Брюсселі обговорюють можливість відмови від цінової стелі G7 та запровадження безумовної заборони для компаній ЄС і країн «Великої сімки» на страхування, фрахт, брокерські, портові та інші морські послуги для танкерів із російською нафтою.
— Фактично це означатиме примусове переведення всього російського нафтового експорту у «тіньовий» флот. За оцінкою Gibson Shipbrokers, навіть без участі США такий крок змусить майже всіх великих міжнародних судновласників вийти з російської нафтової торгівлі.
— Ключовим чинником залишається таймінг: якщо заходи увійдуть до 20-го пакета санкцій ЄС на початку 2026 року з коротким перехідним періодом, у москви буде обмежений простір для швидкої перебудови логістики.
— Натомість триваліше «вікно» дасть росії час на подальше нарощування тіньового флоту та переоформлення суден. Вплив на танкерний ринок залишається неоднозначним.
— З одного боку, вихід великих судновласників із російського сегмента може збільшити пропозицію суден у «звичайній» торгівлі та створити тиск на фрахтові ставки. З іншого — ключову роль відіграватиме поведінка покупців російської нафти та їхня готовність брати на себе підвищені логістичні й санкційні ризики.
— Єврокомісія вже підтвердила намір на початку 2026 року запропонувати заборону на залишкові закупівлі російської нафти. Водночас у Брюсселі визнають, що імпорт російського газу до ЄС наразі перевищує імпорт нафти, а повна відмова від російських енергоносіїв залишається складним і політично чутливим завданням.
6. Розвідка США продовжує попереджати, що Путін прагне захопити всю Україну і відновити вплив на частини Європи, які колись контролювались Радянським союзом.
— Попри заяви команди Дональда Трампа про можливість миру, американська розвідка вважає, що путін і надалі прагне повного контролю над Україною та частиною колишнього радянського блоку.
— Європейські спецслужби, зокрема Польщі й Балтії, поділяють ці побоювання.
— Переговори про «мирний план» тривають, але кремль не демонструє готовності до компромісів і наполягає на виведенні ЗСУ з чотирьох областей, відмові України від НАТО та знятті санкцій. Зеленський заявляє: заяви путіна свідчать про намір продовжувати війну.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 21.12.2025
1. російські нафтові танкери почали змінювати маршрути в Чорному морі, уникаючи найкоротшого шляху до турецьких проток через загрозу атак українських дронів.
— За даними моніторингу судноплавства, частина суден, що виходять із порту Новоросійськ, прямує вздовж узбережжя Грузії та Туреччини. Це подовжує маршрут приблизно на 350 морських миль, що майже на 70 відсотків більше за стандартний перехід.
— Така тактика свідчить про зростання ризиків для російського морського експорту та додаткові логістичні витрати. Зміна маршрутів пов’язана з серією атак на судна та портову інфраструктуру в Чорному морі.
— Останніми тижнями безпілотники завдавали ударів по портах Новоросійськ і Туапсе, що спричинило затримки відвантаження нафти та майже повну зупинку експорту нафтопродуктів із Туапсе протягом половини листопада.
— Посилення загроз у Чорному морі дедалі більше ускладнює для росії морські поставки енергоносіїв і підвищує вразливість її експортної інфраструктури в умовах війни.
2. росія в жовтні наростила постачання зрідженого природного газу до Китаю, скориставшись тимчасовим відновленням попиту в КНР та фактично компенсуючи втрату європейських ринків за рахунок азійського напрямку.
— За даними китайської митниці, обсяги експорту ЗПГ з рф досягли 1,629 млн тонн, що більш ніж удвічі перевищує показник річної давнини та перевищує вересневий рівень, який раніше вважався піковим.
— У результаті росія вийшла на друге місце серед найбільших постачальників ЗПГ до Китаю, випередивши Австралію та поступившись лише Катару. Зростання забезпечили переважно проєкти, створені ще до повномасштабної війни, зокрема «Сахалін-2» та «Ямал ЗПГ», тоді як нові газові ініціативи залишаються обмеженими через санкції та технологічну залежність від Заходу.
— Сукупні поставки російського газу до КНР, включно з трубопровідним газом і ЗПГ, зросли до 5,484 млрд кубометрів, що на 54 відсотки більше, ніж торік. Водночас цей приріст відбувається на тлі вимушеної переорієнтації російського енергетичного експорту після втрати ключових доходів у Європі та зростаючої залежності від одного великого покупця.
— Загалом у жовтні Китай імпортував 6,94 млн тонн ЗПГ, повернувшись до максимумів з кінця 2024 року. Російська частка в цьому зростанні підкреслює не стільки посилення її позицій, скільки відсутність альтернативних ринків збуту та дедалі жорсткішу прив’язаність газового сектору рф до кон’юнктури китайського попиту.
3. Китай збільшив імпорт російського золота, встановивши історичний рекорд на тлі санкційної ізоляції рф.
— У листопаді 2025 року Китай імпортував із росії золото на рекордну суму 961 млн доларів — це найбільший показник за всю історію двосторонньої торгівлі дорогоцінним металом. Високі обсяги постачань фіксуються вже другий місяць поспіль.
— У жовтні експорт російського золота до Китаю оцінювався в 930 млн доларів. Загалом за перші одинадцять місяців 2025 року Китай закупив російського золота на 1,9 млрд доларів — майже у дев’ять разів більше, ніж за аналогічний період минулого року, коли постачання були мінімальними або взагалі відсутні.
— Різке зростання експорту дорогоцінного металу свідчить про вимушену переорієнтацію росії на обмежене коло партнерів після фактичної втрати доступу до західних фінансових ринків.
— Золото дедалі більше використовується москвою як інструмент підтримки валютних надходжень і резервів в умовах санкцій, тоді як Китай зміцнює свою позицію ключового покупця російських сировинних ресурсів.
— Посилення залежності від одного великого ринку підкреслює структурні проблеми російської економіки, яка в умовах війни та міжнародної ізоляції змушена розпродавати стратегічні ресурси, компенсуючи падіння доходів від традиційного експорту енергоносіїв.
4. Банки Вірменії та Сербії обмежують фінансові операції громадян рф на тлі санкцій ЄС.
— Європейський Союз включив росію до переліку країн з високим ризиком відмивання грошей, що спричинило серйозні наслідки для фінансових операцій громадян і бізнесу рф за кордоном. Банківські установи у Вірменії та Сербії суттєво ускладнили проведення розрахунків для росіян.
— Кредитні організації почали відмовляти у відкритті нових рахунків, обмежувати транзакції та закривати вже існуючі акаунти для громадян рф без детальних пояснень. Це стосується не лише короткочасних гостей, але й росіян із посвідкою на проживання, бізнесом чи тривалим перебуванням у зазначених країнах.
— Схожа практика з більш суворими перевірками операцій вже спостерігається й в інших «дружніх» до москви країнах, зокрема в Казахстані, Таджикистані та Омані, де клієнтам доводиться детально підтверджувати походження коштів, економічний зміст переказів і податковий статус.
— Частина транзакцій фізичних осіб затримується або заморожується на невизначений строк. Така реакція фінансових установ, що виходить за межі самої Європи, підкреслює глибоку ізоляцію російської економіки від міжнародних ринків та посилення тиску на приватні фінанси громадян рф через наслідки війни та санкцій.
— Ситуація ускладнює можливість зберігати і переводити кошти за кордон, навіть у країнах, які раніше вважалися відносно лояльними для росіян.
5. Імпорт російської нафти до Індії залишається відносно стабільним, попри посилення санкційного тиску з боку Заходу.
— У грудні обсяги постачань російської нафти до Індії можуть перевищити 1 млн барелів на добу. За попередніми оцінками LSEG, середній рівень імпорту цього місяця становитиме понад 1,2 млн барелів на добу, а наприкінці грудня може зрости до 1,5 млн барелів.
— Це спростовує очікування різкого падіння поставок після запровадження нових санкцій США. У листопаді Індія імпортувала в середньому 1,77 млн барелів російської нафти на добу, що на 3,4 відсотка більше, ніж у жовтні.
— Підтримувати поставки дозволяє відновлення закупівель через компанії, які не перебувають під санкціями та пропонують значні цінові знижки. Державні нафтопереробні компанії продовжують обмежені закупівлі. Indian Oil імпортує російську нафту на рівнях, що відповідають періоду до санкцій.
— Приватна Nayara Energy, контрольний пакет якої належить російським компаніям, включно з «Роснефтью», фактично залишається залежною від постачань виключно з росії після відходу інших постачальників через санкції ЄС і Великої Британії.
— Щоб утримати експорт до Індії, російські виробники застосовують внутрішні обмінні схеми, замінюючи нафту, призначену для внутрішніх НПЗ, на експортні обсяги, які формально постачають компанії, що не підпадають під санкції.
— Такі механізми дозволяють обходити обмеження, але водночас підкреслюють зростаючу залежність російського нафтового експорту від непрозорих схем і обмеженого кола покупців.
6. Грузія у жовтні–листопаді наростила імпорт російської нафти й нафтопродуктів — 133,3 тис. тонн, що перевищує сукупні закупівлі за всі попередні роки разом узяті.
— За підсумками всього 2025 року обсяг постачань сягнув 133,6 тис. тонн, тобто в дванадцять разів більше, ніж у 2024 році, коли імпорт становив лише 10,5 тис. тонн. Пік припав на жовтень — майже 99 тис. тонн.
— Загальна вартість закупівель оцінюється в 60,4 млн доларів, що виглядає вигідно для Тбілісі в порівнянні з попередніми роками.
— Для порівняння, з початку 2000-х років Грузія загалом імпортувала з росії 113,9 тис. тонн нафти — нинішній річний показник перевищив увесь попередній історичний обсяг.
— Стрімке зростання пов’язане із запуском у жовтні 2025 року першого в Грузії нафтопереробного заводу повного циклу в Кулеві, який належить компанії Black Sea Petroleum.
— На першому етапі в проєкт інвестували близько 110 млн доларів, а загальний обсяг вкладень має сягнути 700 млн. Завод стартував із потужністю 1,2–1,5 млн тонн на рік, із планами розширення до 4 млн тонн до 2028 року. 6 жовтня «Русснефть» відвантажила першу партію нафти Siberian Light обсягом 105,3 тис. тонн саме для переробки в Кулеві.
— Офіційно Тбілісі декларує зниження залежності від імпорту готових нафтопродуктів і намір розвивати експорт до Європи, пояснюючи це вищою маржинальністю переробки та зміцненням енергетичної безпеки.
— Водночас за сухою статистикою простежується чіткий геополітичний вимір. На тлі санкційного тиску росія активізує пошук альтернативних маршрутів експорту та відходить від прямих поставок до країн G7. Грузія з її чорноморськими портами та зростаючими переробними потужностями перетворюється на зручний транзитний і виробничий майданчик.
— Компанії, пов’язані з російським нафтовим сектором, включно з тими, що перебувають під санкціями, шукають нові логістичні канали, тоді як Тбілісі формально дотримується обмежень, але економічно залишається привабливим партнером.
— Питання про можливе «перепакування» російської нафти та її подальший експорт під іншим походженням до ЄС наразі залишається відкритим. Формально завод у Кулеві подається як інвестиція в розвиток грузинської економіки, однак паралельно він може виконувати функцію інструменту адаптації російського нафтового експорту до умов санкцій і західного тиску.
