Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 19.02.2026​​

1. Українські дрони уразили нафтобазу в Псковській області рф.

— У ніч на 19 лютого українські безпілотники атакували нафтобазу у місті Великі Луки Псковської області. Зафіксовано займання одного з резервуарів із нафтопродуктами.

— Попри встановлений захисний сітчастий екран над резервуарами, кілька дронів змогли його пробити та влучити в об’єкт. Великолуцька нафтобаза належить компанії Псковнефтепродукт.

— На об’єкті зберігаються дизель, бензин та інші нафтопродукти, які розподіляються по мережі АЗС, підприємствах і транспортних компаніях регіону. Це не перший подібний інцидент.

— 17 лютого дрони вдарили по резервуару нафтобази в селищі Волна Краснодарського краю — площа пожежі перевищила 1,2 тис. кв. м.

— 23 січня під удар потрапила база Роснефть у Пензі — пожежу там гасили дві доби.

— 10 січня було атаковано нафтобазу у Волгоградській області.

— Таким чином, удари по паливній інфраструктурі в глибині російської території стають системними.

— Попри заяви російської влади про «контроль ситуації» та посилений захист об’єктів, пожежі на нафтобазах продовжуються, створюючи додаткове навантаження на тилову логістику рф.

2. Доходи росії від нафти і газу в лютому скоротяться вдвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року.

— У лютому доходи росії від експорту нафти та газу скоротилися майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року і, за розрахунками, становитимуть близько 410 млрд рублів (приблизно 5,35 млрд доларів).

— Падіння зумовлене одразу двома чинниками: зниженням світових цін на нафту та зміцненням рубля. Дешевша нафта зменшує валютну виручку, а міцніша національна валюта додатково скорочує рублевий еквівалент експортних доходів.

— У результаті нафтово-газові надходження, які залишаються ключовим джерелом наповнення бюджету, зазнають суттєвого тиску навіть попри збереження фізичних обсягів постачань.

— За оцінками, у січні–лютому сукупні доходи від нафти й газу становитимуть близько 800 млрд рублів, тоді як за перші два місяці 2025 року цей показник сягав 1,56 трлн рублів. Тобто падіння перевищує 45%.

— Формально лютневий показник може бути на 3,1% вищим, ніж у січні, завдяки так званим демпферним виплатам — механізму компенсацій для нафтопереробників. Однак цього разу компанії мають перерахувати державі близько 42 млрд рублів, оскільки експорт пального за поточних цін став менш вигідним. Це додатково зменшує чистий фінансовий ефект.

— У федеральному бюджеті на 2026 рік закладено 8,92 трлн рублів доходів від нафти й газу при загальних очікуваних надходженнях у 40,283 трлн рублів.

— Водночас вже минулого року нафтогазові доходи скоротилися на 24% — до 8,48 трлн рублів, що стало найнижчим рівнем із 2020 року.

— З огляду на зростання витрат на оборону та безпеку, подальше просідання нафтово-газових доходів створює дедалі більший розрив між бюджетними планами та реальними фінансовими можливостями росії.

3. російський фондовий ринок продовжує втрачати вартість.

— Із травня 2024 року його капіталізація скоротилася приблизно на третину, а порівняно з довоєнним 2021 роком — майже вдвічі.

— Наприкінці минулого року сукупна ринкова вартість компаній становила близько 50 трлн рублів, що дорівнює лише 23% ВВП.

— Для порівняння, у 2021 році цей показник сягав 62,8 трлн рублів, або 47% ВВП. Таким чином, частка фондового ринку в економіці скоротилася більш ніж удвічі.

— Щоб повернутися хоча б до попередніх орієнтирів, нині потрібно не просто подвоїти, а фактично потроїти капіталізацію — що виглядає малоймовірним за поточних умов.

— Після 2022 року ринок фактично залишився без іноземного капіталу. До повномасштабної війни близько 60% торговельного обороту забезпечували інституційні інвестори, переважно з-за кордону.

— Їхній вихід призвів до дефіциту ліквідності та зниження інтересу до російських активів. Хоча частину обороту перебрали на себе роздрібні інвестори всередині країни, це не компенсувало втрат.

— Ринок став більш масовим за кількістю учасників, але значно біднішим за обсягом капіталу. У результаті російський фондовий сектор дедалі більше ізолюється від глобальної фінансової системи й демонструє системне ослаблення замість зростання.

4. РЖД на межі фінансової кризи: борг майже 4 трлн рублів і падіння перевезень.

— Фінансове становище «Російських залізниць» стрімко погіршується, що створює додаткові ризики для всієї економіки рф.

— За підсумками 2025 року обсяги вантажоперевезень впали на 5,6% — до мінімуму за останні 16 років. Найбільше скорочення зафіксовано у сегментах нафти, вугілля, металів і будматеріалів — базових галузях російського експорту.

— Борг компанії наблизився до 4 трлн рублів, чистий борг оцінюється приблизно у 2,8 трлн. Висока ключова ставка та подорожчання кредитів ускладнили обслуговування зобов’язань. РЖД уже запросили у держави 200 млрд рублів підтримки, однак остаточного рішення немає.

— Ситуацію погіршує зміна структури перевезень: пріоритет військової логістики знижує пропускну спроможність для комерційних вантажів, які формують основну виручку.

— Інвестпрограму на 2026 рік скорочено на 20% — до 713,6 млрд рублів. Понад 530 млрд планують спрямувати на підтримку інфраструктури та безпеку руху.

— Одночасно оголошено про зменшення операційних витрат на 20%.

— Додатковий удар — кадровий дефіцит і нестача локомотивів. За галузевими даними, щодня скасовують до 200 поїздів через нестачу машиністів; у деяких підрозділах укомплектованість персоналом становить лише близько 60%.

— Серед можливих заходів стабілізації — підвищення вантажних тарифів, використання коштів ФНБ, реструктуризація боргу або пролонгація зобов’язань.

— Обговорювали навіть тимчасову конвертацію кредитів у акції, але 100% РЖД належить державі, що ускладнює реалізацію такого сценарію. Фонд національного добробуту, який міг би стати джерелом підтримки, сам обмежений через бюджетний дефіцит. Ідея перекласти частину ризиків на держбанки також викликає занепокоєння щодо стабільності фінансової системи.

— Компанія розглядає продаж активів — зокрема 49% «Федеральної вантажної компанії» (понад 134 тис. вагонів) та офісного комплексу в Москва-Сіті. Частину масштабних інфраструктурних проєктів уже заморожено.

— Проєкт Північно-Сибірської залізниці довжиною близько 2 тис. км визнано економічно недоцільним через оцінку вартості в десятки трильйонів рублів.

— У лютому РЖД розмістили на російському ринку облігації в юанях на 4 млрд CNY із купоном 7,6% річних. Вихід у китайській валюті відображає дедалі більшу залежність від східних фінансових потоків.

— На частку РЖД припадає близько 2,5% ВВП рф, тому погіршення її стану має системні наслідки для економіки країни.

5. За час повномасштабної війни режим путіна фактично запустив хвилю націоналізацій і примусових вилучень бізнесу, яка зачепила кожного десятого російського мільярдера зі списку Forbes.

— Лише у 2022–2024 роках вартість вилучених активів сягнула близько 5 трлн рублів — і це без урахування непрямих втрат власників.

— Із 2014 по 2025 рік із націоналізацією або примусовим продажем активів на неринкових умовах зіткнулися 30 із 311 учасників списку Forbes.

— Якщо брати останні довоєнні та воєнні рейтинги, частка постраждалих сягає 12%. Серед них — 17 підприємців із першої сотні найбагатших росіян.

— У двох третинах випадків процес супроводжувався тиском силових структур. Загальна вартість активів, вилучених безпосередньо у цих бізнесменів, оцінюється в 2,6 трлн рублів, а ще понад 1,6 трлн рублів припадає на компанії, які були вимушено продані після початку війни.

— Вигодонабувачами перерозподілу стали державні корпорації та структури, наближені до кремля.

— Фактично йдеться про масштабну перекачку приватної власності під контроль держави на тлі ізоляції, санкцій і дедалі жорсткішої мобілізаційної економіки.

— Бізнес, який ще кілька років тому вважався відносно захищеним, тепер опинився в зоні постійного ризику — від кримінальних справ до примусової зміни власника.

— Така практика підриває інвестиційний клімат і стимулює відтік капіталу, посилюючи стагнаційні тенденції.

6. Частка росії в імпорті нафти до Індії у січні є найнижчою з кінця 2022 року.

— Індія продовжує зменшувати залежність від російської нафти. У січні імпорт з рф становив близько 1,1 млн барелів на добу — це на 23,5% менше, ніж у грудні, і приблизно на третину нижче, ніж рік тому. Частка росії в загальному обсязі індійського імпорту скоротилася до 21,2% — це найнижчий показник із жовтня 2022 року.

— Водночас найбільшим морським покупцем російської нафти з листопада став Китай, що свідчить про подальше звуження географії збуту для москви. Ще на піку після 2022 року Індія закуповувала понад 2 млн барелів на добу, користуючись великими знижками на російську сировину.

— Однак на тлі санкційного тиску та переговорів із США Нью-Делі поступово переглядає структуру імпорту.

— Очікується, що в лютому обсяги можуть становити 1–1,2 млн барелів на добу, а вже в березні знизитися до приблизно 800 тис. барелів на добу.

— Повного припинення закупівель наразі не прогнозують, однак тренд на скорочення очевидний. Звільнені обсяги заміщуються альтернативними постачальниками.

— У січні частка нафти з Близького Сходу в структурі індійського імпорту зросла до 55%, а латиноамериканські сорти зайняли близько 10% — максимум за останні 12 місяців.

— За попередніми даними, у лютому Саудівська Аравія різко посилила свої позиції, довівши постачання до рекордних рівнів.

7. Угорщина та Словаччина шантажують Україну енергоносіями після зупинки «Дружби».

— Після припинення транзиту російської нафти південною гілкою трубопроводу «Дружба» Угорщина та Словаччина погрожують Україні зупинкою поставок дизельного пального й електроенергії. Формальним приводом стала зупинка прокачування з 27 січня, про що 16 лютого повідомила угорська група MOL Group.

— Глава МЗС Угорщини Петер Сійярто заявив, що Будапешт призупиняє постачання дизеля в Україну й не відновить їх до відновлення транзиту російської нафти. Угорська влада наполягає, що трубопровід технічно справний, а блокування нібито має «політичний» характер.

— Київ, натомість, пов’язує перебої з наслідками російських ударів по інфраструктурі. Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо оголосив про кризову ситуацію в нафтовому секторі.

— Уряд дозволив вивільнити до 250 тис. тонн нафти зі стратегічних резервів для компанії Slovnaft, яка керує єдиним НПЗ країни. Цього обсягу має вистачити приблизно на місяць. Водночас Slovnaft припиняє експорт дизеля, зокрема до України, переорієнтовуючи його на внутрішній ринок.

— Фіцо також допустив перегляд експорту електроенергії до України, якщо транзит не буде відновлено. За даними словацької сторони, на Словаччину припадає близько 21% українського імпорту електроенергії.

— Показово, що обидві країни вже шукають альтернативні маршрути постачання, зокрема через хорватський порт Омішаль і нафтопровід Adria. Це свідчить: навіть уряди, які традиційно виступали за збереження енергетичних зв’язків із москвою, вимушені диверсифікувати поставки після збоїв у російській логістиці.

— Ситуація стала наслідком дестабілізації, спричиненої самою ж росією. Однак Будапешт і Братислава намагаються використати її як інструмент тиску на Київ — попри те, що перебої виникли після атак рф на українську інфраструктуру.

8. Словаччина терміново відмовляється від російської нафти.

— Після зупинки прокачування нафти трубопроводом «Дружба», пошкодженим унаслідок російського удару по території України, Словаччина змушена екстрено заміщати російську сировину альтернативними поставками.

— Фактично йдеться про вимушений розрив із багаторічною енергетичною залежністю від рф. Найбільший словацький нафтопереробник Slovnaft, який раніше був повністю орієнтований на російську нафту, замовив одразу сім танкерів із Саудівської Аравії, Норвегії, Казахстану та Лівії.

— Сировину доставлятимуть до Хорватії з подальшим транспортуванням через нафтопровід Adria — в обхід російської інфраструктури. Slovnaft входить до угорської групи MOL Group, яка тривалий час виступала за збереження доступу до російської нафти.

— Через припинення постачань підприємство тимчасово зменшить переробку та використовуватиме стратегічні резерви. За правилами ЄС вони мають покривати щонайменше 90 днів споживання, що дозволяє уникнути дефіциту та шантажу з боку москви. У European Commission заявили, що короткострокових загроз для енергетичної безпеки Словаччини й Угорщини немає.

— Брюссель координує дії з Україною щодо відновлення пошкодженої ділянки, але паралельно країни ЄС дедалі активніше диверсифікують постачання.

— Ситуація показова: навіть держави, які роками зберігали енергетичну залежність від рф і гальмували жорсткі рішення Євросоюзу, тепер змушені оперативно переорієнтовуватися.

— У підсумку росія втрачає ще один гарантований канал збуту та контроль над частиною центральноєвропейського ринку.