Послухав бункерного плешивця

У ці останні дні в москві проходили якісь серйозні рухи. Але все розкручувалося настільки глибоко, що ми не можемо до кінця з’ясувати, що там відбувалося. Відгуки будуть прориватися назовні, але дуже розмиті та із значним запізненням. Поки бачимо явну перемогу так званої «партії війни». Саме війни без урахування наслідків для своєї країни, необхідних ресурсів тощо. Війни, яка стає основою державної політики. Бо перша перемога партії війни в них відбулася після анексії Криму й ще до початку реальної окупації ОРДЛО. Але тоді був внутрішній ресурс на такі дії. Дуже багато ресурсу. І це справжнє чудо, що Порошенкові вдалося консолідувати «вічно глибоко стурбований» Захід. Тоді це стримало путіна. Частково цьому послужило те, що путін тоді ще не був на одному з полюсів і хитався із визначенням своїх дій. Зеленський зробив найстрашніше — він своєю злочинною бездіяльністю та руйнуванням оборони дав путіну віру, що Україну тепер удасться легко перемогти. Бо ж цієї великої війни взагалі не мало бути!

Уже в ході перших великих поразок на півночі України пуйло, який не має задньої передачі, почав дрейфувати до рішень радикального, войовничого крила. Те, що відбувалося за минулий тиждень, а особливо цієї ночі — це остаточна перемога саме «партії війни». Хоча, там уже не залишилося «партії миру». Є ще група, яка усвідомлює поразку й усю глибину майбутнього падіння, а також не хоче остаточно переміститися в аналог Північної Кореї. Це не тільки окремі олігархи й урядовці, а тим більше так звана ліберальна (лібералістична) верства, найперше, йдеться про певні військові кола та групи у силових структурах. Коли кінчена мілітарна група неочікано пішла ва-банк (це чітко засвітилося в день заяв у так званій линири з подальшим парадом референдумних заяв), інша група була зовсім не готова. Схоже, що не був до останку готовий і путін, який прагнув зберігати для себе поле для маневру. Якісь події саме цієї ночі, включно із силовими, стали вирішальними. Поле для маневру тепер уже заміноване із середини

Ми не можемо поки оцінити, що сталося. Якісь вертольоти над кремлем, явний рух у кількох районах москви могли виявитися тупиковою дією, як оте нашуміле пересування колони в бік Барвіхи, але схоже, що щось переломлювалося. Зараз уже можна остаточно говорити про «колективного путіна». Колективного, але не компромісного. Якраз сама плешива істота з повною свободою власного вибору становила якийсь шизофренічний «компроміс» у рамках однієї голови, чим урівноважувала різні імперські «еліти» навколо кремля. Зараз, схоже, з цим покінчено.

І вже не має жодного значення, чи те, що нам показують — це реальний пуйло, чи група двійників, яких використовували різні групи впливу, чи взагалі комп’ютерна анімація. Фактор персонально путіна, як мені видається, більше якоїсь ролі не відіграє. Чи він не в стані вже ухвалювати рішення, чи усунутий, чи, може, поставлений перед фактом унаслідок тихого перевороту — це вже байдуже. Цей новий колективний путін містить найвідмороженіших яструбів. Але й, водночас, абсолютно бездарних у плані ведення війни. Фактично відсторонений шойгу знову грає ключову роль. Припускаю, що підтягнуть і кількох репресованих у попередні місяці генералів.

Одним із завдань цього нового правління — закрити шлях для будь-якого перегляду ситуації, санкціонованого відступу, більш-менш адекватних переговорів тощо. Попередня путінська машина не мала задньої передачі. Ця вже не має навіть гальм. ***************************************************** №3. А що ж, властиво, воно сказало?

Вже згадував, що нічого кардинально нового. Головний блок — це брехня. Доведена до абсолютної крайності. Але пуйло та його пропагандони й раніше брехали. Колись давніше це ще на когось впливало в світі, було спрямовуючим фактором для 5-ої колони в Україні. Зараз пуйлу вже не вірять ніде. А підігрувати цій брехні готові лише найпродажніші відморозки, на зразок того ж Орбана. Тому цілковито гебельсівська брехня спрямована виключно в середину ерефії. Раніше пробували хоч якось переплітати брехню з окремими елементами правди. Бо ще мало якесь значення, моделювання західної політики через продажних лобістів. Цей етап закінчився. Усе те зло, увесь дикий нацизм, який творить це бидло в Україні, автоматично приписують нам. Це вже виключно на власний тупорилий лохотрат.

Отже, брехня з приписуванням Україні всіх пекельних страхіть — це основа виступу. Мала створити внутрішнє виправдання злочинних дій і тих незлічимих жертв, які чекають на їхню дрібну бидло-гопоту. Друга тема — це війна проти всього колективного Заходу. Тільки так можна виправдовувати поразки рашистського вермахту. А ще цим виправдовують необхідність втягуватися в уже неприховувану війну. «Захід перейшов усі границі, Захід прагне знищити расєю, розграбувати її злиднів» і всякі інші страшилки. Звісно, таке діє лише в межах самої ерефії. Хоча й там уже не так однозначно.

На конкретику пішла мізерна частина виступу, хоча саме на це найбільше очікували. Якщо коротко, то головне — оголошення часткової мобілізації та схематичний опис пуйлом її параметрів. Тут пробував трошки знизити паніку, хоча, як бачимо, нічого не вдалося. Мобілізація на момент виступу вже почалася. Про неї та її можливий результат треба писати окремо. Основне — формально сказано про «часткову», хоча план реально охоплює обсяги типові для повної мобілізації. Звужують її реальні масштаби не закладені отим «обмежена» рамки, а матеріальні можливості раші, як і потенційний спротив. Офіційно заявлено вже пізніше Шойгу, що планують залучити 300 тисяч нового гарматного м’яса. Але всі ті категорії, які тепер тягнутимуть до армії, повністю покривають тих, кого пробували мобілізувати попередньо. Новизна — це вчорашній закон госдури з жорсткими репресивними заходами. Але про це у виступі пуйло не згадував.

Наступне — це знову лицемірство найвищого рівня. Путлєр назвав «головні цілі спєцапєраціі» — асвабаждєніє динири-линири. Заявляє, що линира звільнена повністю (теж бреше), а дира — частково (про від’ємну тенденцію в «асвабаждєніє» не сказав). Пояснювати, як «втарая армія міра застрягла на 7 місяців у двох незначних (про неокуповані раніше території) областях, не став. Зосередився на мотивації. Далі знову йшла суцільна й доволі багатослівна брехня.

Наступне, дуже скомкано, про фейкові «референдуми» на окупованих територіях. Це також тема для окремого огляду. Тут лише коротко. У виступі це не розкривалося. Тільки щось про те, що расєя має виконати «бажання» жителів окупованих нею територій і «спасті іх от націстов». Фактично. не кажучи прямо про «референдуми», анонсував, що їх «рішення» будуть виконані. Далі знову брехня. Ще згадав, що їхні карателі повинні захистити учасників цих «референдумів». Очевидно, що від них же самих. Ясно, що не буде проведено навіть імітації, як у 2014 році. Тільки пару місць для картинки. Мені здається, що ота умовна «партія війни» використала тему «референдумів» лише для перелому через коліно своїх опонентів, які усвідомлювали, в який тупик себе цим заганяє раша. Їх, у тому числі й близьке коло путіна, поставили перед фактом. Раніше путлєр уникав цієї теми, як і будь-якого оголошення мобілізації.

І ще одна тема — якась дуже недолуга з натяками й недомовками погроза ніби ядерною зброєю, хоча прямо про це сказати так і не відважився. Хоча й у світі, і в Україні саме це коментують чи не в першу чергу. Про все це буду ще сьогодні писати пізніше в наступних частинах. ***************************************************** №4. Про зрадників.

Це маргінальна тема в аналізі виступу пуйла (або його анімованої ляльки — це також реально). Просто інші теми масштабніші, а ця дрібненька, але важлива. Не хочу, щоб загубилася.

Отже, в першому масштабному блоці, де йшла основна підводка до загалом не надто результативних рішень, було згадано, як расєя прагнула мирного врегулювання (з «нацистами»???) й бажала переговорів. І цього разу воно єдиний раз не заявляло про неконструктивну позицію України, яка б завжди відкидала «протягнуту руку». Ні, путін сказзав, що на першому етапі українська сторона підходила конструктивно, погоджувалася з пропозиціями расєї, висувала свої компромісні. А потім, мовляв, втрутився злобний Захід і заборонив отим конструктивним українським переговірникам вести перспективні дискусії й напрацьовувати мирний план.

Усе це, звісно, слова ворога. Але в брутальному й брехливому потоці обливання брудом України, не милуючи й владу, це прозвучало аномально примирливо й доброзичливо. Але ж хіба, опираючись на десятки фактів, висловлювань, планів, отих «конструктивних» пропозицій від укрсучвлади, на які навіть рашистська делегація Мединського щелепи відвішувала: «А що, можна було й такого вимагати?» — не писав я вам тут про відверту зрадницьку діяльність укрсучделегації на чолі з Арахамією? Хіба ми самі не бачили відверто зрадницький меморандум, підготований підручним рашистського ідеолога Глазьєва експерта делегації О.Чалого? Усе ж було явним. Просто зараз пуйло (чи отой колективний образ) вирішив зберегти площадку для своїх довірених емісарів в Україні.

Не смію питатися, чи після компліменту путіна вже почала СБУ обшуки й допити в отих: Арахамії, Подоляка, О.Чалого, Рєзнікова, Точицького й інших учасників антидержавної змови? Знаємо, що ні. Бо на зрадницькі переговори й капітулянтські рішення їх делегував сам зеленосяйний. Та й зараз СБУ дуже зайнята, їй не до зрадників. Вона утискає ПЦУ, захищає церкву московських окупантів, переслідує волонтерів, армійців, патріотів… Але час минає, а війна нічого не спише. ***************************************************** №5. Правові й воєнні наслідки для України.

Несуттєві й неоднозначні. Усе те, що наблеяв плешивий (чи його двійник або анімація) є свідченням визнання ерефом провалу у війні та появи в самій раші пасивного, але сильного спротиву участі у бойових діях. Це підтверджує, що тактика й стратегія нашого командування вірна. Ворог не зміг виконати жодної з поставлених цілей. Частковий виняток — використання плацдармів, які йому забезпечила велика зрада в Україні, коли ще до 24 лютого зруйнували програму з озброєння, послаблювали й реально скорочували збройні сили, відвели війська з чітко окреслених союзниками напрямів основних ударів (на півдні реалізовано на середньострокову перспективу, на півночі втрачено). Тактика ЗСУ після 24 лютого виявилася максимально ефективною.

Отже, ворог визнає програш на цьому етапі війни й плекає наміри отримати перелом на свою користь через екстенсивний (не інтенсивний) процес ведення війни. Перемогти все одно не зможе. Але нові події на раші встановлюють для України два негативні параметри. Перше — ворог остаточно відкинув компромісні варіанти розвитку подій. Друге — нові реалії гарантують збільшення тривалості періоду активних бойових дій, а з цим пов’язані додаткові жертви й руйнування. Тепер сподівання, що все перейде в «тиху» стадію до кінця року, стають вкрай ілюзорними. Хоча якихось переваг ворогу це все одно не дає.

Правових наслідків від усього комплексу мілітаристських і псевдо-політичних заходів москви для України не настає. Ні ми, ні будь-хто в світі не визнає прогнозованих спроб анексії. Наслідком мають стати посилені санкції. Дуже хочу сподіватися, що нарешті і укрсучвлада буде не лише вимагати їх від інших, але й сама вийде в авангард і показуватиме, як і проти кого їх вводити, на власному прикладі. Сподівання пуйла, що незаконна анексія й оголошення наших земель ерефією стримає ЗСУ від наступу на цих територіях — ілюзія. Більше того, Залужний умисно розпакував Крим для перевірки реакції вражини. Реакція була нікчемна. В усіх інших областях наступ триватиме. Але тепер для рашистської влади буде додаткова внутрішня проблема — вони не можуть утримати ті території, які оголосили своїми. Для рашки це може стати фальшивим приводом для формального оголошення війни, що кардинально міняє її внутрішній і міжнародний статус (у гірший бік), для України з цього приводу не змінюється взагалі нічого.

Чисто військова компонента для нас змінюється, але не кардинально. Рашистська армія стане «довшою». За рахунок зниження ефективності. Жодних змін у оснащеності, підготовці, забезпеченні тощо не передбачається, бо й зараз москва витягує всі ресурси з усіх закутків. Нові положення тут абсолютно нічого не добавлять, а ресурси продовжують танути. Зросте кількість непідготованої живої сили. Наскільки? Це ще велике питання. Нова система вже неприхованої мобілізації відкриває можливості для жорстких репресивних стимулів. А вони дуже сумнівні. Про 300 тисяч озброєних людей на фронті в короткій перспективі точно не буде йтися. Реально все нагадуватиме авантюру з так званим 3-ім армійським корпусом.

Але повністю легковажити ситуацією теж не слід. До кінця року на фронт ворог зможе підтягнути до кількох десятків тисяч штук гарматного м’яса. Це не змінить кардинально ситуацію на фронтах, але перекриє втрати в малопідготованій силі такою самою слабко підготованою. У ворога відбудеться компенсація втрат і більша кількість худоби на забій, щоб її кидати в типово жуковські атаки. Нашим піхотним підрозділам, які тримають оборону на окремих напрямках стане важче. Однак, це війна вже не піхотних атак, а артилерії, дронів, високоточних озброєнь. Жоден із анонсованих пуйлом заходів тут ситуацію не змінює. Стане у ворога значно більше молодших офіцерів після військових кафедр, які ні дня в армії не служили, ніколи ніким не командували й зброї майже не бачили. Вони командуватимуть взводами й ротами ще менш мотивованих мобілізованих цивільних. І їх усе рідше прикриватимуть артилерія, бронетанкові підрозділи й інші засоби сучасної війни. Якість такої армії скорше мінусова.

Що може змінитися в позитивний бік. Пішла молотилка у воєнкоматах москви санкт-путінбурга та інших великих міст. І не з гарнізонів та вже існуючих військових частин, а із чисто цивільного населення — усіх отих випускників вузів із військовими кафедрами, колишніх строковиків. Там ні приховати втрати, ні просто відкупитися «Ладами» вже не вийде. Піде каталізація протестних настроїв.

Мусимо бути свідомі — війна може закінчитися лише в москві. Але саме там її можемо закінчити не ми. Якщо велика кількість жертв (а їх стане значно більше) каталізує протести й розвал московії — це перспектива кінцевого завершення війни. Але надія на це не найшвидша. Засекречений пункт 7 указу дає змогу вести мобілізацію нескінченно. Колись це має вплинути й на тих путіноїдних баранів. ***************************************************** №6. Нова реальність для рашиків.

От для них дійсно настала нова епоха. І вона точно для московитів не в кращий бік. Багато про це писати нема сенсу. Соцмережі переповнені тисячами скрінів з панічними коментарями тамтешніх мешканців. Скрізь появляються повідомлення й відео про патрулі військових, які роздають повістки, про затримання молодих чоловіків на вулицях, яких відводять у бобіки й відвозять у невідомому напрямку. Усякий офісний планктон зі сльозами й шмарклями виставляє повістки, які їм почали вручати сьогодні від самого ранку. А часто їх присилали ще зарання. І, що головне, цей шквал повідомлень пішов уже з раніше недоторканних обох столиць та інших великих міст Раші.

Тепер війна може прийти до них у кожен дім. Запевнення шойгу, що братимуть лише вибірково, з військовим досвідом, нікого там не заспокоює — розуміють, що на фронт відправлять усіх, хто неспроможний втекти чи відкупитися. Як би не йшла та мобілізація, на який час її б не розтягнули, а це точно буде тривалий процес, атмосфера страху й паніки вже всюди. Це ще не ситуація в так званих динири-линири, де, схопивши на вулиці, чоловіків везуть прямо на лінію фронту, а за день-два можуть привезти вже назад у чорному мішку. Але те, що рашики так підтримували, тепер прийшло до них самих у всій своїй жахливій невідворотності.

Масштаби цієї мобілізації офіційно засекречені. Щоправда, шойгу заявив, що мобілізують 300.000. Хоча навіть під цю кількість на московії може не вистачити елементарного: обмундирування, взуття, усіх необхідних солдатських реквізитів, зброї понад простого калаша. Про якісні каски та бронежилети взагалі мова не йде. Багатьох кинуть без засобів захисту, адже їхнє життя нікого не турбує. З іншими процес затягнеться на місяці. Але коли летальні й санітарні втрати продовжать викошувати рашистів на фронті, поповнення буде наростати. Я вже писав, що вогонь цієї війни тепер буде тривати значно довше. А щоб він горів, треба підкидати побільше дров. При дефіциті озброєнь перевагу надаватимуть гарматному м’ясу, що робить майбутнє мобілізованих майже фатально визначеним.

Ще одна історія — цілковита закритість московії від світу. Раніше від рашки відгороджувалися цивілізовані країни, зараз вона сама починає закривати виїзд навіть до не зовсім демократичних. Уже від ранку відомо, що авіакомпанії не продають квитки чоловікам призовного віку. Ціни на квитки зростають, а пропозиція скорочується. Військовозобов’язаним заборонено покидати країну. А хто на кордоні стане перевіряти твій статус? Лише дозвіл з воєнкомату. А це самому до диявола в зуби. До отримання повістки формально не забороняють переміщуватися в межах країни, але вже попереджають про можливі наслідки зникнення з місця реєстрації. Фактично, цих маленьких путіноїдів прив’язують на короткому повідку й позбавляють навіть права полюбуватися «красотами» своєї Сизрані чи іншого Мухосранська.

Жорсткий учорашній закон не залишає щілинок для втечі, окрім відверто корупційних. Криміналізовано будь-які спроби ухиляння, а для вже мобілізованих тепер ще й тюрма «за добровільну здачу в полон». Відчуття безвиході має бути цілковитим. Це на фоні прогресуючої ліквідації останніх залишків демократії. І санкції проти країни та візові обмеження зараз наростатимуть дещо швидше.

До цього додається так звана економічна мобілізація, яка покликана остаточно добити рашистську економіку. Пряме узалежнення підприємств від військового замовлення без гарантії оплати, а відповідно й зарплат, скорочення видатків у соціальній, культурній, інфраструктурній сферах тощо лише поглиблять стан безнадії. Раша все більше починає нагадувати Північну Корею. Вони на це заслужили. Всі. От лише ця помийка ще має силу лізти назовні й продовжує щодня убивати українців. Тому нам від такої справедливості щодо рашиків поки не легше.

Чи можуть вони вибухнути, повстати, почати спалювати й громити сотні воєнкоматів, бити силовиків і рекрутерів? Піднятися на революцію, зрештою? Поки цим і не пахне. Сьогодні перші мітинги були мізерними й поліція їх розганяла без жодного клопоту та затримувала майбутніх наповнюваччів чорних мішків. Отака ціна пасивності за громадянську пасивність. А от коли піде нова серія похоронок уже не військовим чи «бойовим бурятам», а звичайним донедавна цивільним рашикам, може щось і просвітліє. Але для цього лік уже нових 200-их із примусово мобілізованих повинен піти на багато тисяч.