Якби я був журналістом на цій прес-конференції, то я задав би єдине питання: навіщо її було проводити?
Навіть я, по самі вуха заглиблений в українській контекст, знаючий, що означає міміка президента і його недомовки, через раз розумів, що ж він хотів сказати.
А тепер уявіть себе на місці журналіста, який лише поверхнево в контексті та й ще слухає цей потік свідомості через перекладача.
Фактів — нуль, чітких меседжів — нуль, незрозумілі емоції. От з чого тут робити новини — не зрозуміло. Ну хіба що: дайте нам ще 5 млрд. доларів. Єдина конкретика.
Ну і пафос, завищена самооцінка — high level.
Ефект Даннінга-Крюґера еталонний просто.
Олександр Черненко
Він просто насолоджувався, що може виступати перед аудиторією з найбільших світових медіа. Йому подобався звук власного голоса, стілець по центру, поза. Хотілося пооригінальничати і запам‘ятатися…
Запам‘ятався… що вже там. 
Він не розуміє вагу слів президента. Не відчуває відповідальності.
Він не розуміє вагу слів президента. Не відчуває відповідальності.Навіть як припустити, що загрозу перебільшують, то як можна не використати максимально увагу світу на користь країні? Навіщо всіх союзників виставляти дурнями?
Його дратують Байден і британці. До НАТО та Заходу купа претензій, бо досі не вирішили всіх проблем замість нього — досі не взяли в альянс, грошей не дали, армію не прислали, санкцій не наклали. Він ненавидить Порошенка і велику частину власних патріотичних громадян, яких вважає найбільшим ризиком для країни. Не Кремль, ні.
Єдині, до кого претензій в нього немає, — Путін і РФ. Там все в стилі «рожевих поні». В Росії в нього «є люди, які нас підтримують». Йому відверто РФ говорить, що не буде нападати. І не розуміє, навіщо навчання, навіщо залякування, що хочуть? І якщо питання, то треба домовлятися. Які питання збирається узгоджувати, вони шматки території окупували і хочуть більшого? Жодного натяку, в чому твій план повернення цих територій. За всю прес-конференцію жодної вимоги до Москви. Крім покупатися в морі біля Одеси.
Ольга Лень
Он не может сформулировать свою мысль. Он не может закончить свою мысль. Он не может контролировать свою мимику. Он даже не может сыграть умного. Он выглядит уныло, как председатель провинциального колхоза и говорит банальностями. Самое страшное, что это видим не только мы и наши партнёры, но это видят и в Москве. И это очень плохо.
Borislav Bereza
