У Росїї є ще дві умови для розблокування зустрічі в Нормандському форматі. Які? А це не важливо. Адже всі ми розуміємо, що за цими двома будуть ще двадцять дві.
Натомість, міністр закордонних справ Вадим Присиайко повідомив, що за півтора місяці по мосту в Станиці Луганській підуть автоколони. А там, невдовзі і потяги. А чому б ні? Потяги ж рушать через «лінію розмежування». Це ж не лінія фронту, правда? У нас взагалі не прийнято останнім часом говорити, що у фронта є якась лінія по одну сторону якої українці захищені, а по другу знаходяться у заручниках у російських найманців. То для чого вони все це роблять, говорять, провокують напередодні Вєчє на Майдані? Для чого доводять навіть тим, хто ще сумнівався, що країна дійсно в небезпеці?
Логіку Путіна можна зрозуміти. Якщо твій ворог не помічає, що іде війна, якщо він так хоче поручкатися з тобою, що закриває очі на щоденні обстріли, смерті, то чому б цим не скористатися? Але Зеленський! Абсурд ситуації полягає в тому, що президент не може, або не хоче допетрати одну просту річ — якби Путін хотів «примирення», він би пристав на пропозиції Зеленського. Тим більше, що це знімуть з Росії санкції. Але і це ще не все. Якби Путін хотів капітуляції України, він би навіював Зеленському надію, виписував реверанси, спонукав до «примирення» за російським сценарієм. Тобто робив би майже те саме, що зараз, аби упевнити українського президента, що той може по тягатися з Кремлем на рівних. Але він би не стріляв та не бикував. Хоча б для того, щоб не давати українським патріотам аргументів та мати можливість ще на якійсь час продовжити гру. Але він стріляє. Путінські маріонетки роблять щоденні заяви одна одної зухваліша. Його МЗС висуває все нові умови, а «проплаченці» демонстративно залишаються на позиціях, з яких мали б відійти. Все це не залишає у українців сумніву, що розмови про «червоні лінії» — обман. Адже ллється кров. Путін хоче знищення України. А для цього йому потрібен хаос. Саме російські дії під час якихось перемовин з Зеленським є тим подразником, який консолідує протест.
Якщо коротко, то план по руйнації України простіше ніж, може здаватися на перший погляд. Захопити всю Україну для Росії нереально. Зломати через коліно антиросійські регіони теж. Тому основна ставка робиться на ті землі, де і влада і більшість населення не здатні до опору агресорові. Хаотизувавши ту частину країни, де концентрація антиросійських настроїв вища, проросійську частину можна буде представити світові, як єдину стабільну Україну, від якої відкололися повсталі «бандеровці». Але для цього потрібно нейтралізувати Київ та інші нелояльні Росії регіони. І ключовим тут є Майдан.
Звістно ж, якщо акції протесту переростуть в справжнє повстання — то Майдан переможе. Ну немає в країні жодної сили, яка могла б протистояти народному вибуху. Але мирної передачі влади Кремль не хоче. Тому що це буде повторення ситуації 2014 року. Парочка сепарованих районів, або навіть областей — це чергове невизнане щось, що потрібно буде годувати, обороняти. До того ж під владою Києва залишиться території де концентрація злих бандерівців буде просто зашкалювати. Знову ж санкції. В разі, якщо виникнуть чергові «республіки», які знайдуть «Буки» у воєнторгу — жоден Макрон та Меркель не зможуть вимагати конструктивного діалогу з Москвою. Ні. Росії цього точно не траба. Росії потрібні жертви. Не серед протестувальників звістно, а якраз серед тих, проти кого підніметься протест. Це дасть можливість показати майданівців хижими звірами, а нову владу «хунтою». Путін хоче, щоб України не існувало, як субъєкта міжнародного права. А для цього легітимна влада в Київі має пасти і бажано з такими картинками, щоб в жодній столиці світу не змогли потиснути руку новій владі, або підтримати людей на площах. Є чутки, що Путіна свого часу вразили кадри з останніми хвилинами Каддафі. Скоріше за все московська агентура спробує влаштувати розправи над владцями, які покажуть всі телеканали світу.
Після цього демонтаж української держави — справа техніки. На цей раз Партія регіонів не почне парад суверенітетів. Найкращий для Росії варіант, щоб в країні не залишилося інших легітимних та незаплямованих кров‘ю політиків, крім Медведчука і Ко. Не дарма ж вони пішли в опозицію, хоча перші підтримують всі «миротворчі» ініціативи президента. План полягає в тому, щоб Київ, тобто столиця — місце звідки керує українська влада — був в Харкові, або Херсоні, чи Одесі. Щоб і населення, визнаний світом український політикум був проросійським. І тоді вже вони будуть «возєднюватися» з Донбасом, підписувати «мир» з Москвою та визнавати «російський Крим». А Київ та антиросійська частина України має стати европейським Сомалі — невизнаною територією під санкціями та повністю ізольованою від світу.
Насправді, в світі вже були випадки, коли в міжнародних інституціях одну столицю міняли на іншу. Хоча країна залишалася та ж сама. Так, в 1971 році Тайвань, представники якого були з 1949 року визнані світом, як легітимна китайська влада — викинули з ООН. Замість нього був введений комуністичний Пекін, який до того вважався підконтрольним Москві режимом заколотників. В результаті, тепер вже Тайвань є нібито сеператиським анклавом. І навіть США, чиїм союзником Тайвань був під час Другої світової, проголошує, що згодом він має повернутися під владу Пекіну. Тож, якщо в Київі буде хаос, то світ дуже просто може визнати Київом будь яку, комфортну для всіх владу.
Я не стверджую, що буде так. Просто цей план найлогічніший, який могли б написати в Кремлі для України, в якій навіть п‘ять років промивки мізків не змогли вмовити людей на мир за будь яких умов. Чи розуміє президент, що за гра розгортається навколо нього і яку трагічну роль кремлівські стратегі приготовали особисто йому? Очевидно, що ні. Якби розумів, то склав би до купи два та два і усвідомив би хто і навіщо хитає ситуацію. Зупинити катастрофу може тільки він. Але для цього треба почати захищати Україну, замість того, щоб грати роль цапа відбувайла та розп’ятого хлопчика в кремлівській грі.
