Президенту Зеленському варто спробувати відповісти на ключове питання: чому ж ЄС не демонструє «залізну підтримку» України?
Можливо, тому що «дехто» в керівництві України бореться з Путіним вмовляннями припинити агресивні дії та навіть боїться назвати ворога на ім’я, щоб не псувати з агресором особистих стосунків?
Можливо, тому що «дехто» на Банковій не коментує загибель українських воїнів на фронті та каже, що у нас велике перемир’я, і поводиться так, ніби нічого важливого на фронті не відбувається?
Можливо, тому що навіть на річницю збиття росіянами «Боїнга» МН-17 президент Зеленський не написав, хто саме це зробив та хто має за це відповідати у суді перед нашою країною в тому числі?
Можливо, тому що «дехто» в керівництві України призначив проросійського політика на посаду начальника комітету з розвідки при президенті України та провалив усі розвідувальні операції проти Росії, в тому числі спільні з НАТО?
Можливо, тому що керівництво України лише говорить про реформи та шлях до ЄС і НАТО, а насправді структури оборони та безпеки залишаються «совковими», стратегії реформи армії нема?
Ніколи не матиме надійних союзників країна, керівництво якої вимагає захисту від інших і мало що робить для свого власного захисту.
Ніколи не матимуть потрібної допомоги ті, хто стоїть у позі жертви та безпорадно благає агресора припинити злочини.
«Залізну підтримку» ЄС Україна матиме, лише коли ми самі продемонструємо власну «залізну волю» дати відсіч Путіну, якщо ми покажемо, як ефективно чинити опір. Саме опір Росії підняв хвилю підтримки України у війні, саме готовність йти до кінця у боротьбі за незалежність.
Для початку треба перемогти в собі цього «декого», перестати його лякатись, назвати речі у війні своїми іменами. А тоді буде доречно робити закиди комусь іншому. Це наша війна, і це нам треба бути чесними перед самим собою. Перемога над словом «дехто» — це перший крок до перемоги України.