2021-й видався особливим для Всесвятішого Вселенського Патріарха Варфоломія. У 30-й рік свого патріаршого служіння, окрім усього, Варфоломій здійснив три знакові візити – до України (серпень), Рима (жовтень) і Сполучених Штатів (листопад).
П’ятиденна поїздка до України, що збіглася з урочистостями на честь тридцятирічного ювілею нашої держави, видалася справді історичною. Ще ніколи вселенські патріархи не відвідували Україну, щоб служити з Київським митрополитом на рівних.
Цей факт додатково зміцнив позиції ПЦУ й особисто Блаженнішого Епіфанія в лоні вселенського православ’я. І, звісно, спровокував неабияку істеричну – іншого слова тут не підбереш – реакцію РПЦ і її української філії, УПЦ МП.
На Майдані під час святкування 30-ліття незалежності
Так, Московський патріарх Кирило договорився до того, що звинуватив Константинополь у створенні «розколу Вселенського православ’я» через «вторгнення в Україну». Слідом за ним про «вселенський розкол унаслідок дій Варфоломія» заявив митрополит Бориспільський і Броварський від МП Антоній (Паканич). Після візиту Варфоломія до США та його зустрічі з Джо Байденом критика посилилась.
Політична складова «дискусії», а також панівні амбіції Білокам’яної тут очевидні.
На завершення року невелика група українських журналістів відвідала патріаршу резиденцію на Фанарі, Стамбул. І після урочистої – на честь святого Миколая – служби зустрілася для спілкування із самим Варфоломієм, аби разом розставити всі крапки над «і» наприкінці складного та важливого року.
Далі – пряма мова Патріарха.
Фото: Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні
«Питання про автокефалію України виникло не два і не три роки тому – протягом минулих століть українці докладали величезних зусиль, щоб набути власної Церкви, набути самовизначення. І ось настав історичний момент: Константинопольська Мати-Церква втілила в життя давню мрію українців.
Наші російські брати кажуть, що ніби стався розкол. Але розколу немає.
Якщо й є розкол, то вони самі зробили його, розірвавши спілкування з чотирма Церквами (йдеться про Александрійську, Грецьку, Кіпрську та Константинопольську. – С.К.). Ніхто інший (окрім росіян. – С.К.) не розривав спілкування і не створював розколу в лоні православ’я. Цей розкол був започаткований Росією у 2016 році, коли Московська Церква і — під її впливом три інші Церкви — не прибули на Святий і Великий Собор на Криті.
Ми всі разом готували цей Собор. До січня 2016 року в Женеві, коли ми мали останні (підготовчі. – С.К.) збори православних предстоятелів, усі Церкви готували цей Собор. В останній момент росіяни та ще три Церкви не приїхали (Антіохійська, Болгарська й Грузинська. – С.К.). Можливо, тому, що не дуже хотіли, щоб відбувся такий великий Собор під головуванням Вселенського Патріарха.
Мрія наших російських братів – керувати світовим православ’ям.
Цього ніколи не станеться, тому що канони православної Церкви та всі дії Церкви протягом століть віддали першість Константинополю. Блаженніший архієпископ Кіпру сказав, що ця ситуація, така структура Православної Церкви “зацементована”. Вона зафіксована і незмінна.
Фото: Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні
Константинополь завжди буде Першою церквою в системі православних Церков, а сестринська російська церква завжди буде п’ятою. У нас немає проблем з росіянами. Вони – діти Константинополя. Як і ви (українці), як усі церкви на Балканах, отримали християнське Світло з Константинополя та всі отримали автокефалію з Константинополя. Чому б і Україні зараз не отримати автокефалію в Константинополі? У чому різниця (між Україною та балканськими церквами. – С.К.)?
В Україні свого часу стався розкол через те, що Москва наклала анафему на Філарета, звідти все й почалося. Після здобуття незалежності Україна зажадала (церковної. – С.К.) автокефалії. Москва її не дала, але вона й не мала права надавати – для цього українцям потрібно було їхати до Константинополя. Але спершу вони звернулися до Москви, і їм таки не надали автокефалію.
На початку 90-х років Філарета та його соратників заборонили і покарали — звідси почалася велика рана на тілі українського православ’я.
До розмови долучається архімандрит Григорій, генеральний секретар Святого і Священного Синоду
архімандрит Григорій
Бажання бути в єдності зі Вселенським Константинопольським престолом українці висловили ще в Конституції Пилипа Орлика (1710 року. — Ред.), яку нещодавно демонстрували в Софії Київській. Це там зазначено в першій же статті.
Протягом усіх цих століть українці не переставали просити церковної незалежності. І всі їхні дії, які для когось, можливо, виглядали як схизма чи спроби відокремлення, були продиктовані бажанням не залишатися під впливом Москви.
Одна з претензій, що лунали в бік Вселенського Патріарха, що він дав автокефалію невисвяченим священникам. Але це неправда, оскільки ще до заяви 11 жовтня 2018 року (рішення Синоду Вселенського Патріархату про відновлення Київської митрополії у складі цієї церкви. – С.К.) з боку Вселенського Патріарха були зроблені канонічні та історичні дії.
Так, митрополити Макарій і Філарет (на той час очільники відповідно Української Автокефальної Православної Церкви і Київського Патріархату. – С.К.) звернулися до Вселенського престолу щодо перегляду їхньої справи, за якою вони отримали анафему. У церковному праві є можливість апеляції: після ухвалення рішення на рівні Помісної Церкви ті, хто з ним не згоден, можуть звернутися до Вселенського престолу, щоб справа була переглянута.
Вселенський Патріарх надіслав листи Макарію та Філарету, пояснивши, що причини, з яких вони були “засуджені” (російською церквою. – С.К.), не стосувалися віри чи догматики, а були дисциплінарними. Саме тому митрополити отримали “прощення”. Правом апеляції можуть користуватися всі православні, незважаючи на те, до якої юрисдикції вони належать.
До того ж існувала дискусія щодо того, що лист про передачу Київської митрополії Московському патріархату в XVII столітті був підписаний патріархом Діонісієм IV під великим тиском. Дійсно, його змусили це зробити. І він залишив для своїх нащадків позначку, щоб було зрозуміло, що з листом є проблеми — це необхідність Київському митрополиту поминати під час літургії Вселенського патріарха.
Фото: Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні
Тобто він хотів сказати, що в тих умовах зробив, що міг .
Патріарх Варфоломій:
Іншими словами, патріарх (Діонісій IV. – С.К.) не віддав Київ Москві. Він просто передав можливість хіротонії (висвячення. – С.К.) митрополита Київського.
Архімандрит Григорій:
Те, що Вселенський Патріарх стільки часу терпів порушення з боку Москви, не означає, що він терпітиме це завжди.
Мені боляче чути, як сьогодні погано говорять про цю людину, як його закидають брудом. Але я можу запевнити, що він діяв з мудрістю та прорахував подальші кроки. Його звинувачують у тому, що рішення надати Українській Церкві автокефалію ніби було помстою за те, що росіяни не приїхали на Собор на Криті у 2016 році.
Фото: Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні
Насправді на той час ще не були готові умови для розгляду апеляцій Філарета і Макарія — Вселенський патріархат не ухвалює рішення поспіхом.
До того ж яка з церков не була схизматичною перед тим, як її визнав Вселенський патріархат і дав їй автокефалію? Та ж Грецька, Елладська церква 17 років була схизматичною. Наразі вона гармонійно перебуває в лоні Вселенського православ’я.
Патріарх Варфоломій:
Болгарська хіба не була? Як вона стала схизматичною? Її підбурювала Москва постати проти Вселенського патріархату.
…Мене не засмучує те, у чому мене звинувачують росіяни та що про мене говорять, зокрема, митрополит Волоколамський Іларіон чи митрополит Антоній Бориспільський. Я це прощаю. Але ми не дамо ставити під сумнів права та привілеї Вселенського престолу, надані нам Вселенськими Соборами та тисячолітньою історією.
Фото: Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні
Хтось запитав, чому атаки на мене збільшилися після візитів до України та США. Відповідаю: тому що обидва візити були вдалими та благословенними. Звісно, наші брати-росіяни не хотіли б, щоб вони такими були.
Ви ще питали про мої враження від візиту в Україну. Мене вразила віра українців і повага. Де б я не з’являвся, мені дякували за Томос та автокефалію, особливо під час служби перед Софією Київською.
Ще є я побачив бажання держави співпрацювати з автокефальною церквою України. Мені це подобається.
Перехід громад від Московського патріархату до Православної Церкви України сьогодні ще раз доводить, що українці хочуть мати власну церкву, що не залежить від Москви. І це ще більше підтверджується тим протистоянням, яке є на політичному рівні — між Україною і Росією.
Звичайно, це бачить Москва, її це ще більше злить. Як результат, на мене виливають ще більше бруду. Але це не страшно. Нехай таким чином вони заспокоюються.
