70 років тому, 21 жовтня 1947 року, радянська влада виселила майже 27 тисяч сімей «активних націоналістів та бандитів». Українців відправили до Сибіру.
«Правильно вчинив наш уряд, що вивозить тих, хто йде проти радянської влади, хто заважає нам чесно працювати на користь нашої Батьківщини» — цитував робітника у доповідній записці секретар Дрогобицького обкому пан Горобець.
Партієць наголошував, що загалом виселення пройшло без ексцесів, а населення міст та сіл схвально зустріло акцію. У тому ж документі він згадував слова енергетика дрогобицької електростанції: «Скільки я прожив на світі, але такої влади ще не бачив. Це не люди, а варвари. Не розібравшись хватають дітей, жінок, старців, і, попри зиму, вивозять їх до Сибіру«.
Надсекретне виселення готували два місяці
Операція «Захід» була частиною кількарічної боротьби сталінського режиму з українськими повстанцями. Весною 1947 року вийшов наказ міністерства держбезпеки (МДБ) УРСР із завданням «у найкоротші терміни ліквідувати бандитизм та національне підпілля на території західних областей України».
Депортація мирних жителів стала ефективним інструментом, йшлося у спільному листі ініціаторів переселення заступника міністра державної безпеки СРСР Сергія Огольцова та міністра державної безпеки УРСР Сергія Савченка. Обидва переконували керівника МДБ СРСР Віктора Абакумова, що виселення ускладнювало вербування нових членів ОУН, спонукало підпільників здаватися та викликало страх серед місцевих жителів.
Копірайт зображення ФОНДИ ГАЛУЗЕВОГО АРХІВУ СБУ
Підготовка тривала лише два місяці. Найперше співробітники МДБ та міністерства внутрішніх справ (МВС) склали списки кандидатів. Операція стосувалася жителів тодішніх Волинської, Ровенської, Львівської, Тернопільської, Станіславської (сучасна Івано-Франківська), Дрогобицької (частина сучасної Львівської) та Чернівецької областей.
Під виселення підпадали всі повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців, засуджених, активних націоналістів, а також близькі родичі, що проживали разом з ними.
Організаційні заходи проходили цілком таємно. Зокрема, спільні наради спецслужб та партійних органів провели за декілька днів до початку операції. А в окремих випадках місцеві партійці дізнавалися про виселення одночасно з його жертвами.
Проти цивільних готували військову операцію
«Захід» — акція, яку співробітники МДБ готували за всіма правилами військової операції. Зокрема, розробили спеціальну систему радіосигналів: комбінація цифр «470» означала «виселення закінчив».
На військових картах розмітили райони з прив’язкою залізничних станцій, а поруч вказали кількість вагонів, сімей та осіб спецконтингенту.
Роздрукували спеціальні бланки — «Акт опису майна», «Ешелонний список висланих сімей».
До операції залучили співробітників МДБ, МВС та військовослужбовців. Напередодні їм читали лекції, проводили бесіди про «ворожу сутність українських націоналістів», успіхи Радянського влади у розвитку народного господарства.
Селяни брали у кільце автомашини з виселенцями
21 жовтня о другій ночі співробітники МВС розбудили львів’ян — почалася операція Пізніше вони прийшли до жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, а о шостій ранку оточили будинки більшості виселенців.
До кінця дня вивезли майже всіх. Подекуди затримки виникали через розмиті від дощу та снігу дороги.
Радянські службовці не зафіксували особливого опору чи сутичок з підпільниками. Разом з тим, доповідали про місцевих жителів Рівненщини, які ховали малих дітей виселенців, а у деяких селах перешкоджали руху автомашин — оточували їх. У відповідь оперативники відкривали попереджувальний вогонь.
Протягом одного дня співробітники каральних органів змусили 76 тисяч українців залишити домівки. З них близько 19 тисяч були чоловіки переважно старшого віку, 35 тисяч жінок і 22 тисячі дітей.
Все майно та землю — «владі Рад!»
Власність «контингенту» — так співробітники позначали переселенців — описували та оцінювали представники райвиконкомів, сільських рад та земельних товариств.
Житлові приміщення та надвірні будівлі обласні партійці передавали школам, лікарням, дитячим садкам, і… місцевим активістам. Траплялися випадки, коли виселенці втікали з Сибіру, поверталися додому, а там господарювали односельчани.
Млини, круподерні, а також сільгоспмашини та інвентар віддавали колгоспам, машинно-тракторним станціям, а сільськогосподарську продукцію — кооперативам на продаж.
Кого влада залишила без підтримки
Більшість виселенців працювали у копальнях або на лісозаготівлях Казахстану, Красноярського краю, Іркутської, Молотовської, Челябинської та Читинської області Росії. П’яту частину депортованих залучити до сільського господарства.
Підприємства авансом надали українцям продукти та гроші. Однак три з половиною тисячі непрацездатних сімей переживали злидні. Про це парткерівники доповідали у Москву і пропонували відправити безоплатну допомогу з розрахунку 15 грамів муки, 50 — крупи, 15 — солі на одну особу щодоби.
«Захід» провели через півроку після переселення українців Польщі. Операцію продумали до найменших дрібниць, тому вона пройшла у найкоротші терміни. В обох випадках українське підпілля втратило можливих новобранців та матеріальну підтримку.
Наприкінці 40-их років президія Української Головної Визвольної Ради — керівного органу національно-визвольного руху — вирішила згорнути діяльність УПА як збройної одиниці.
P.S.
10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ УРСР Т. Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству. Основними організаторами і виконавцями депортації стали МГБ та МВД УРСР. Керівництво операцією здійснював спеціально створений Оперативний штаб для депортації на чолі із заступником міністра МВД М. Дятловим. Місце дислокації штабу – Львів.
Виконання забезпечували: оперсклад МГБ – 6 859 осіб, збройні сили (солдати внутрішніх військ МГБ і корпус охорони МГБ, особовий склад МВД і прикордонних військ, «стрибки») – 46 509, радянський партактив – 15 556, армійські шофери – 1 227 осіб. У ході операції використовували гужовий та автотранспорт, бронетехніку, трактори, залізничний транспорт.
Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Проведення операції «Запад» готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів МГБ довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці – у момент реалізації. Здійснювати цю каральну акцію спецслужби планували протягом одного дня – 21 жовтня 1947 року.
У більшості регіонів операція розпочалася о 6-й годині ранку. До львівських жител оперативники увірвалися о 2-ій годині ночі. З 2-ої до 4-ої обірвався сон жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, Городка та Яворова.
У Станіславській та Чернівецькій областях виконавців зупинили складні погодні умови. Сильна віхола, що розпочалася напередодні, спричинила у деяких районах сніговий покрив до 2-х метрів. Оперативники вимушені були застосувати танки та бронетехніку.
Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Приміром, у Чернівецькій області збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. «Передовиком» стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3-4 години.
Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Він віз 1 293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Останній ешелон вирушив у східному напрямку 26 жовтня. Операцію «Запад» було завершено.
Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.
Кількісні показники по операції «Запад» у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У «Довідці про кількість сімей активних учасників…» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.
