Німецький Marder проти американського Bradley — порівняння

Порівняння техніки за характеристиками у «лоб», на кшталт максимальної швидкості чи вагової різниці у декількох тоннах, доволі часто невдячна справа, бо насправді це часом не зовсім ті параметри, які відповідають за реальну бойову ефективність.

Тим паче зазвичай порівнюється техніка, яка має воювати одна з одною, але у випадку з БМП Marder та Bradley ситуація буде абсолютно іншою, бо вони разом будуть допомагати утилізувати рашистів. І питання в тому, яка з них це може зробити ефективніше.

І одразу треба зазначити вкрай позитивний аспект, як Marder, так Bradley створювались якраз для боротьби з навалою ще СРСР, і конструювались виходячи з умов бою із радянською технікою, яка зараз й продовжує бути основною (а ця тенденция буде лише поглиблюватись) в армії РФ. Тобто ті концептуальні рішення, які були закладені у них під час розробки та розвивались під час модернізації, дозволяють впевнено говорити, що Marder та Bradley потраплять у ту стихію, для якої створювались.

На першому місці в цьому випадку, очевидно, буде згадати вогневу потужність. У Marder це 20-мм нестабілізована гармата Rheinmetall Mk 20 RH-202, яка має шалений темп стрільби у 800-1000 пострілів за хвилину. Але, знову ж таки відносно порівняння цифр, на практиці вогонь з неї ведеться короткими чергами, а не шляхом «заливання» ворога вогнем. 20-мм боєприпас дозволяє пробивати у лобовій проекції всю легку бронетехніку радянського типу: БМП-1/2, всі БТРи та БМД.

Відносно БМП-3, то тут краще дочекатися доведених результатів, бо у РФ задеклароване використання посиленого бронювання, реальна стійкість якого під питанням. Але підкаліберний DM63 APDS-T має пробиття до 70 мм броні (при 90 градусах) на дальності у 1 км.

У Bradley 25-мм гармата М242 з підкаліберними M919 APFSDS-T зі сердечником зі збідненого урану, їх пробиття невідомо, але має бути значно кращим за менші DM63 APDS-T. Гармата стабілізована у двох площинах, при цьому швидкість приводів дозволяє переносити вогонь зі швидкістю до 60 градусів за секунду.

Відносно протитанкових можливостей, то TOW на Bradley можливо назвати значно кращим за Milan на Marder через цілий ряд факторів: майже вдвічі більша дальність та можливість вести вогонь без покидання башти.

У питанні чия система управління вогнем краща, то, скоріш за все, виграє американська БМП, особливо через те, що у версії Bradley М2А3, яка була продемонстрована у 2010 році, мова йде про повністю цифрову машину. Командирська панорама та система управління вогнем, яка майже ідентична M1A2 Abrams, включно із супроводженням цілей. Відносно наявності аналогічних можливостей у Marder 1A3 є цілком логічні сумніви.

До речі, як і до ролі Bradley не тільки, як засобу ураження противника чи забезпечення захисту десанту, а й ролі справжнього командного центру, який відповідає за розвідку цілей та цілевказання піхотному підрозділу завдяки інформаційній системі FBCB2. А у Marder лише у версії 1A3 з’явилась захищена радіостанція.

Відносно захисту, то розглядаючи сучасні версії Marder та Bradley між ними умовно можливо поставити знак рівності — можливість витримати 30-мм боєприпас. Але, знову ж таки, Bradley додаткового оснащується навісним захистом, який має забезпечити й ефективну протидію протитанковим гранатометам.

Доволі часто, продовжуючи радянську традицію, зрівнюються й габарити. Особливо цікаво, коли зазначають, що Bradley — просто велетенська, чи навіть монструозна. І дійсно висота Bradley 2,98 метра, «аж на цілих» 50 см вище за БМП-2. До речі американська машина аналогічна за висотою Marder. І це пов’язано і з тим, щоб банально забезпечити комфорт екіпажу та десанту, який має мати можливість адекватно розміщуватись у машині і десантуватись з неї і робити це, до речі у обох випадках, через рампу.

На жаль знайти якісне фото з ілюстрацією розмірів Bradley та БМП-2 не вдалось, але є фото з Боснії за 1998 рік, де поруч стоїть американська БМП та російський БТР-80, висота якого 2,3 метра.

На противагу традиційній радянській їзді на броні, бо «броня не броня» і все разом добуте кривавим досвідом, який, до речі у СРСР, не призвів до робіт з посилення захисту БМП-2, окрім доволі обмеженої «афганської» версії БМП-2Д.

Нарешті про прохідність, яку також можливо назвати тотожною для Marder, так Bradley, які обидві важать понад 30 тонн, мають 591- та 600-сильні двигуни та торсіонну підвіску і обидві фактично втратили амфібійні можливості.

І таким чином, залишається лише підбити підсумок, що різниця рівно у 10 років між потраплянням Marder та Bradley на озброєння своїх армій зіграли свою роль. При цьому можливо з певною долею впевненості сказати, що закладені концептуальні рішення у Marder відобразились на остаточному вигляді Bradley, який відверто народжувався у муках.