Neue Zürcher Zeitung: «Зустріч на найвищому рівні у Бюргенштоку не сприяла зміцненню миру. Організатори та учасники намагаються приховати це, але набагато важливіший деякий реалізм».
Висновок для Швейцарії, як приймаючої сторони, простий — вона довела свою спроможність як майданчик для проведення великих дипломатичних заходів і тим самим виставила себе у вигідному світлі. Логістика пройшла гладко, не було жодних небезпечних інцидентів, вдалося уникнути відкритих суперечок між делегаціями. Все це свідчить про організаційний успіх.
Коли мова заходить про політичний зміст, відповідь виявляється іншою. Звичайно, ніхто не очікував серйозного кроку до миру, тим більше, що політичних та військових умов для цього не існує. Але такі зустрічі принаймні здатні подати певний сигнал. У Бюргенштоку цього не вдалося досягти. Жодних нових, узгоджених моделей того, як може бути досягнутий мир, не з’явилося.
У підсумковій декларації туманно і незрозуміло згадується, що Росія має бути залучена до процесу. Але Путін, вже дав відповідь на це питання — він хоче вести переговори лише в тому випадку, якщо Україна фактично капітулює та без бою звільнить значні території на південному сході країни.
Політики та дипломати вміють заплющувати очі на подібні протиріччя для того, щоб принаймні уявити «важливий перший крок» у правильному напрямку. Але в Бюргенштоку не було зроблено жодного «першого кроку». Це була п’ята зустріч у рамках української «формули миру», просто вперше на рівні глав держав та урядів. Тому Бюргенштокську декларацію слід оцінювати порівняно з попередніми зусиллями.
Помітно, що ухвалений у Швейцарії документ відстає від старіших міжнародних резолюцій. У лютому 2023 року 141 держава підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка, зокрема, закликала до негайного виведення російських військ із території України. Тепер 84 держави підтримують значно слабший текст.
Наприклад, формулювання «агресія Росії проти України», обране свого часу, було виключено з проекту Бюргенштокської декларації.
Проте слід вітати той факт, що саміт чітко визнав територіальну цілісність України як основу майбутнього миру. Тому токсична вимога територіальних компромісів, рішення, заснованого на принципі «земля в обмін на мир», не мали шансів.
Надії на залучення низки впливових країн з економікою, що розвивається, не виправдалися. Відсутність Бразилії, ПАР і насамперед Індії, які надіслали лише делегації низького рангу та відкинули підсумкову декларацію, є серйозною невдачею. Відсутність Байдена також позбавила захід очікуваної ваги, внаслідок чого різні високопоставлені політики обмежилися кількома годинами присутності.
Лише 56 країн продемонстрували повну готовність взяти участь у заході на рівні глав держави чи уряду. При цьому 40 із них належать до демократичного Заходу.
За винятком Аргентини та Кенії, з решти 16 країн не було жодного політичного важкоатлета. Таким чином, у пошуках миру домінує західний блок, який насилу тягне за собою незначну кількість африканських та азіатських країн. Негативний вплив Китаю на задньому плані тут явно помітний.
Подібна конференц-дипломатія — не найкращий спосіб досягнення миру. Набагато переконливіше зміцнити Україну у військовому та економічному плані, щоб вона могла протистояти Росії та не була анексована нею.
🤷♂️ Навіщо я буду щось придумувати своє, якщо впливове швейцарське видання написало те, про що я кажу всі останні дні? Літаки, атакамси та петріоти — от що нам зараз потрібно. Все інше — похідне.
P.S. Офіс президента України опублікував Спільне комюніке про основи миру за підсумками Глобального саміту миру у Швейцарії, який відбувався 15-16 червня.
Текст опубліковано на сайті президента.
Саміт високого рівня про мир для України
Спільне комюніке про основи миру
Швейцарія, 15–16 червня 2024 року
Війна Російської Федерації проти України, що триває, продовжує спричиняти масштабні страждання людей та руйнування, а також створювати ризики та кризи з глобальними наслідками для світу. Ми зібралися у Швейцарії 15–16 червня 2024 року, щоб посилити діалог на високому рівні щодо шляхів до всеосяжного, справедливого та стійкого миру для України. Ми вкотре наголошуємо на резолюціях Генеральної Асамблеї ООН A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 та A/RES/ES-11/6 від 23.02.2023 та підкреслюємо нашу відданість дотриманню міжнародного права, включно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.
Цей Саміт був побудований на базі попередніх дискусій, які відбулися на основі Української формули миру та інших мирних пропозицій, що відповідають міжнародному праву, включно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.
Ми глибоко цінуємо гостинність Швейцарії та її ініціативу прийняти Саміт високого рівня як вияв її твердої відданості сприянню міжнародному миру та безпеці.
У нас відбувся плідний, усебічний і конструктивний обмін різними думками щодо шляхів досягнення основи для всеосяжного, справедливого та стійкого миру на базі міжнародного права, включно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй. Зокрема, ми підтверджуємо нашу відданість утриманню від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, принципам суверенітету, незалежності й територіальної цілісності всіх держав, включно з Україною, у межах їх міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальними водами, і вирішенню спорів мирними засобами як принципам міжнародного права.
Крім того, ми маємо спільне бачення щодо таких важливих аспектів:
1) По-перше, будь-яке використання ядерної енергії та ядерних установок має бути безпечним, захищеним, надійно охоронятися та не шкодити довкіллю. Українські атомні електростанції та установки, зокрема Запорізька атомна електростанція, повинні працювати безпечно та захищено під повним суверенним контролем України і відповідно до принципів МАГАТЕ та під її наглядом.
Будь-яка загроза або використання ядерної зброї в контексті війни в Україні є недопустимими.
2) По-друге, глобальна продовольча безпека залежить від безперебійного виробництва та постачання продуктів харчування. У зв’язку з цим вільне, повне та безпечне торговельне судноплавство, а також доступ до морських портів на Чорному та Азовському морях є надзвичайно важливими. Напади на торговельні судна в портах і на всьому маршруті, а також на цивільні порти та цивільну портову інфраструктуру є неприйнятними.
Продовольчу безпеку жодним чином не можна використовувати як зброю. Українська сільськогосподарська продукція має безпечно та вільно постачатися зацікавленим третім країнам.
3) По-третє, усі військовополонені мають бути звільнені шляхом повного обміну. Усі депортовані та незаконно переміщені українські діти та всі інші українські незаконно утримувані цивільні особи мають бути повернуті в Україну.
Ми вважаємо, що досягнення миру вимагає залучення та діалогу між усіма сторонами. Тому ми вирішили в майбутньому вжити конкретних заходів у вищезазначених сферах із подальшим залученням представників усіх сторін.
Статут Організації Об’єднаних Націй, включно з принципами поваги до територіальної цілісності та суверенітету всіх держав, може й буде слугувати основою для досягнення всеосяжного, справедливого та стійкого миру в Україні. 
Посилання на вечірній тематичний сюжет у мене на ютюб-каналі: «Швейцарська гора народила зелену мишу? Як недоєна корова «допоможе» Луїсу Корвалану? І «дві України». Запрошую:
https://www.youtube.com/watch?v=aXYH30iM2WA
===
Тема дня безумовна – дуже дивне зібрання у Швейцарії. А що можна про це розповісти? Аналізувати виступи учасників, щоб зрозуміти, хто наші друзі, а хто противники? Ми й так це знаємо – всі наші союзники об’єднані Рамштайном і допомогою Україні. Всі наші противники об’єднані переважно в так званому «глобальному півдні» й у різний спосіб (політично, дипломатично, в ООН, обходом санкцій тощо) допомагають московщині. Маю наївне питання: навіщо збирати оцей бенкет марнославства й марнотратства й ледь не насильно туди тягнути друзів москви, заради них виписувати шкідливу для нас резолюцію , а вони ще й не всі її підпишуть? Питань багато, але вони риторичні. Бо нема відповіді на головне запитання: навіщо проводити захід, який за своєю суттю не може відіграти жодної позитивної чи нейтральної ролі в наближенні миру? Більше того, навіть погіршить наші переговорні позиції. Ми ж свідомі того, що тему перемоги ця влада перестала розглядати, як прийнятну для себе, ще в 2022 році.
Звично вирішив препарувати саму ідею й смислове наповнення отого зібрання, яке в нас у стилі «мільярда дерев у Нью-Васюках» прозвали з якогось дива «глобальним самітом миру». Бо досліджувати окремі виступи просто нема сенсу. Там були дуже хороші й ніякі. Але як це все наблизить хоч яку небуть форму миру? Зрештою, показово, що кілька поважних оглядачів погодилися, що найзмістовнішою в усій цій процедурі була фраза віце-президентки США Камали Гарріс, що Америка надасть Україні півтора мільярди доларів на потреби енергетики… Яким це боком до заявленої теми? Та таким самим, як і все інше. Тому досліджуємо не фрази, а сутність. Детальний розбір дивіться в сюжеті. Хіба ще нагадаю, що цього разу самолюбування завгоспа вже перетнуло всі ймовірні межі ганьби для держави. Фактично, нам і світу зримо показали, що в нас є де-факто два прєзідєнти. І дві України?
