Навіщо Зеленський з Єрмаком постійно бігають навколо Путіна із бубном?

Єрмак зробив цю заяву ввечері того ж дня, коли президент Володимир Зеленський наголосив, що в разі, якщо не вийде організувати нову зустріч лідерів у “нормандському форматі”, він готовий зустрітися з кожним із них окремо і що “відкладати постійно рішення цього важливого питання не вийде”.

І тут постає запитання і до Зеленського, і до Єрмака: а якої, власне, реакції на мирний план вони очікують від Путіна? Хіба не очевидно, що Путіну не потрібен ніякий мирний план, що він щиро зацікавлений у продовженні конфлікту на Донбасі, навіть у ескалації цього конфлікту — якщо, звичайно, Зеленський продовжить протистояти проросійському лобі в Україні? Хіба не очевидно, що російське політичне керівництво не збирається відмовлятися від планів поглинання України? Хіба важко зрозуміти, що у Кремлі не виключають і того, що ліквідація української державності може відбутися і зі застосуванням військової сили? Зрозуміло, що ці елементарні речі може не помічати звичайний обиватель, який голосує за Зеленського і не хоче давати собі ради у справжніх мотивах дій Путіна. Але Зеленський з Єрмаком за час перебування при владі могли б зрозуміти такі очевидні речі! Навіщо ж вони постійно бігають навколо Путіна із бубном?

І що значить “відкладати постійно рішення цього важливого питання не вийде”? Чим Зеленський збирається налякати Путіна? Це глава Росспівробітництва і онук старого чекіста Євген Примаков допускає можливість бомбардування Києва — і я абсолютно не сумніваюся, що у російському Генштабі цілком серйозно аналізують можливості української ППО на випадок необхідності такого бомбардування. Так, якщо вважатимуть за потрібне — будуть бомбити. І Київ, і Дніпро, і Харків з Одесою — навіть якщо українські громадяни- симпатики Путіна цього не бажають зрозуміти. Якщо росіяни самі обстрілювали Донецьк або Луганськ, якщо стріляли по українських позиціях з житлових масивів — то чому б їм і Харків не розбомбити? Какая разніца?

А Зеленський що — буде бомбити Воронеж, якщо Путін не захоче із ним розмовляти? Або пародію на Путіна покаже у “95 кварталі”, але так, щоб прізвище Путіна не згадувати. Путін вже перелякався і пішов здаватися до українського посольства. У білих капцях, ага.

Єрмак говорить, що “Росія повинна чітко сказати, або готова вона йти шляхом встановлення миру на Донбасі, або вона не хоче миру в Україні. Тоді всьому світу це буде зрозумілим”.

І знову-таки хочеться запитати, а кому Росія, власне, повинна? І що буде, якщо Росія заявить, що дуже хоче миру на Донбасі, але тільки у неї є власний мирний план — з переговорами українського керівництва з маріонетковими владарями “народних республік”. І це і є справжній мирний план, а наші пропозиції — знущання над російськомовним населенням Донбасу. І це Росія дуже хоче, щоб в Україні був мир, а “київська влада” — ні. Що тоді? І хіба всьому світу вже сім років не є зрозумілим, чого хоче Росія? Хіба Сполучені Штати, країни Євросоюзу і багато інших країн світу не запровадили проти Росії санкції за те, що вона анексувала Крим і окупувала Донбас? І що, хотілося б усвідомити, відбудеться після того, як весь світ зрозуміє? Нові санкції? Очевидно, що це може статися. Але путінський режим обрав курс на довгострокову ізоляцію своєї країни — і не збирається від цього курсу відмовлятися.

Саме тому нам потрібен реалізм у розумінні викликів, які пов’язані з агресією Росії і чесна розмова з суспільством, зобов’язаним усвідомити — війна буде тривати і ніхто, крім Росії не може її завершити. А Росія за Путіна робити цього не збирається. Так що нам допоможуть не мирні плани, які тільки імітують діяльність.

Нам допоможе тільки готовність захищатися.

Віталій Портников