От мене питають час від часу, чому я підтримую Петра Порошенка? Ну мовляв, він вже був президентом, йому не світить, бла-бла, антирейтинг і подібне. Аж от прямо зараз намалювалася дивовижна ілюстрація.
Щойно «Нафтогаз» оголосив технічний дефолт по облігаціях. Кошти на рахунку компанії були, але платежі по єврооблігаціях не провели, бо так вирішив Кабмін. Що тепер?
Кредитний рейтинг «Нафтогазу» впаде нижче плинтусу. Міжнародні партнери гроші нам давати стануть дуже обережно. Наступні років 15 «Нафтогазу» доведеться доводити що він не трамвай, тобто що він здатний розплачуватися.
Так от, я підтримую Петра Порошенка за якого «Нафтогаз» став ПРИБУТКОВИМ. За якого він почав розплачуватися по боргах, а не перекредитовуватися. І відбувалося це як раз під час війни, коли команда Порошенка стабілізувала фронт і зайнялася зміцненням економіки.
Звісно уже волають, що «Нафтогаз» влетів у дефолт через війну. Західні експерти категоричні, дефолт — наслідок зламу корпоративного керування компанією у квітні минулого року. Але як би там не було.
За Порошенка «Нафтогаз» був прибутковий, а за Зеленського він у дефолті. Крапка. Відчуваєте різницю?
Я підтримую Порошенка, тому що мені глибоко чхати, чи гарний він у роликах на ютубі, і чи гарно вийшла його дружина на сторінках «ВОГ». Я не зірку обираю раз на п’ять років. Я обираю менеджера і я хочу бачити результати.
Я жити хочу в цій країні. Я хочу Україну залишити нащадкам. Мені казали, що Зеленський завершить війну, а за Порошенка я буду сидіти в окопі. Ну от зараз я в окопі, без літньої форми. А «Нафтогаз» у дефолті. І ми-порохоботи, весною 2019-го клавіатури стирали, доводячи що буде от саме так. Хто правий виявився?
Ні, я розумію, що більшості громадян чхати на «Нафтогаз». Вони не проводять логічного зв’язку між «Нафтогазом» і власним добробутом. Їм важить чи гарно виходить Зеленський в ролику і чи гарно він виконує свою роль великого і простого. Але до чого тут я?
Я й близько не зобов’язаний підлаштовуватися під більшість. Я маю власні переконання, я їм слідую і я не бачу підстав їх міняти. Змиріться з цим.
І так. Неосоціалісти і шанувальники популістів (а саме ці особи складають кістяк виборців ЗЕ) можуть марити чим завгодно. Але переможуть ідеї порохоботів. Навіть, можливо, не на чолі з Петром Порошенко — але за його активної участі. Ідеї які сповідують порохоботи, по суті це старий добрий державницький консерватизм. Це про те, як будувати і заробляти. А не про те як тринькати зароблене до тебе, на проектах початих не тобою.
Ідеї порохоботів переможуть. Просто тому, що інакше й бути не може. А сам Петро Порошенко своє ім’я в історію України вже міцно вписав. І продовжує вписувати шодня. Вписувати буде ще дуже довго, у Петра Порошенка ще багато нереалізованих планів. Правда така, що багатьом нинішнім діячам, які Порошенка ненавидять, історія відведе роль дрібного політика часів Порошенка.
Це уже очевидно.
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
Валерій Прозапас:
Давайте згадаємо єдиний період в нашій історії, коли Нафтогаз був прибутковим.
Це були страшні часи «топ-корупції», «мародерів» і «бариг», коли різні прекрасні люди типу колективного Коломойського втратили свій вплив на держпідприємства, а Нафтогаз став найбільшим платником в бюджет.
Але попри війну та козні кремля чомусь вдалося навести лад в енергетичниій сфері, аж поки не прийшли новиє ліца і не впровадили рішення імені Ґєруса-Оржеля під наглядом Бєні, в результаті чого повернулась співпраця з рф в енергетичній сфері, а разом з нею і теперішня фаза війни та крах Нафтогазу.
Здєлалі вмєстє.
.
Борислав Береза:
Вчера многие удивились, когда «Нафтогаз» Украины объявил о дефолте. Кабмин Шмыгаля не разрешил компании выполнить обязательства перед держателями еврооблигаций. Как так произошло? Талантливый менеджмент. Но началось все тогда, когда руководитель «Нафтогаза» Юрий Витренко фактически отдал два миллиарда долларов компании, которые были предназначены для покупки газа, на «Велике крадівництво».
Вот с этого момента участь «Нафтогаза» была предопределена. Талантливое руководство государства поставило не менее талантливого Витренко и этим убило реформу корпоративного управления вместе с самим «Нафтогазом». А теперь представьте, что происходит со всей остальной экономикой Украины под контролем талантливых руководителей с Банковой и Грушевского. Теперь вы знаете, что будет дальше.
