15 років тому росія окупувала 20 відсотків території Грузії. Статус окупованих територій і капітуляція Грузії були зафіксовані без участі самих грузинів на переговорах між Францією і росією.
За результатами Франція здобула статус великого миротворця.
Чим це обернулося для світу, Європи і України, ми зараз спостерігаємо. Нема смислу повторювати, тим більше для українців.
Рік тому я мала нагоду на власні очі побачити, чим це обернулося для Грузії.
Там не п’ята частина країни окупована, там вся країна в окупації. Вся Грузія зараз — одне суцільне ордло.
Залякана, бідна, безнадійно втомлена і розчарована країна, де вивчена безпомічність перетворилася на культ. «А що ми можемо зробити?» «А що ми могли?»
І неприхована заздрість до України. Вони вважають, що ми боремося тільки тому, що нам допомагає світ. Мої аргументи, що навпаки — допомагає тому, що чинимо опір, — взагалі ніхто не почув, як вода у пісок.
Я не знаю, чи можливе мирне співснування з окупантом і розвиток, якщо частину твоєї країни завоювали, якщо цей окупант — не росія. Але з росією точно неможливо.
Росіяни використовують захоплену землю як плацдарм для впорскування свого гною у весь організм. Вони завжди будуть підкуповувати, втручатися у вибори, нав’язувати свою політику і встановлювати свої пам’ятники на свіжих кістках убитих ними.
Їхні громадяни взагалі без рефлексій, вони будуть їхати і заселяти «новиє тєріторія», навіть якщо їм попервах плюватимуть в лице. їм байдуже на плювки, обтерлися і пішли, бо навіть на розбомблених руїнах їм живеться у рази краще, ніж у себе на батьківщині.
Зараз наближається момент, коли Україну теж почнуть «схиляти до компромісу». Можливо, за участю тієї ж Франції. І тут важливо розуміти, що наша зелена влада — це наше слабке місце. Наскільки я впевнена і довіряю нашій армії, настільки ж не довіряю Зеленському і Єрмаку.
Вже не раз чула думку, що те що ми встигнемо відвоювати до кінця літа / осені / зими — те й наше. А далі доведеться поступитися…
Приклад Грузії дуже наочно показує, що поступатися не можна. Гниль, яка закріпиться хоч одним пальцем, буде повзти далі.
Тамара Горіха Зерня
«Як так сталося що грузини після війни обрали проросійську владу?» — це, напевне, головне питання на 15-ту річницю агресії росії проти Грузії.
Як можна було забути?
Відповідь на те запитання проста: грузини не обирали проросійську владу.
Більше того, влада у Грузії не є проросійською. Більше того, влада у Грузії в цьому плані є повним відображенням грузинського суспільства і підтримка цієї влади грузинським суспільством тому доказ.
То ж що сталося там і як пояснити всі ці сірі схеми на користь росії?
Все дуже просто:
Просто в дуже бідну країну хлинуло російське бабло. І дуже бідні люди не змогли перед ним встояти. Ну точніше, незначна кількість людей не здала своїх принципів, а переважна більшість не встояли.
І важко було встояти коли якийсь маааскіічь відстьогує тобі за хату за місяць в 3-4 рази більше ніж ти заробляєш за той самий місяць. І це стосується всіх інших сфер.
Так, я щиро вірю, що вони ненавидять їх, що схрещують пальці і показують язика тихенько, але, так вони здалися в умовах бідності.
Приблизно так само можна описати і дії їхньої влади. За принципом: а чого б не заробити, коли є можливість — заробити самим, позакривали якісь дірки в бюджеті що допоможуть переобратися.
Звісно, можливо якісь там олігархи і змогли зблизити позиції і домовитись, але основний мотив грузинської влади — бабло, а не проросійськість.
До чого це я? — А до того, що якщо, не дай Боже, ця війна закінчиться у підвішеному стані як в Грузії, і при владі залишиться свині народу, то у нас такого як в Грузії не буде.
Не буде тому, що на відміну від грузинських бариг, наші дійсно проросійські. Причому проросійські до у всьому: від світогляду, мови спілкування, дружби і родичів в Немитій, до проросійських рішень, саботажу і роботи на користь псів і свиней.
І навіть під час вже великої війни, дня якої вони рахують, вони заполонили державне телебачення цим лайном і мріють коли помре путін він раку і знову можна любитись зі старшими братами на граніце.
Тому ні, вони повернуть все швидко взад, як тільки будуть мати можливість зблизитись з росією. Тому грузинський приклад — це не для того щоб дивуватися «Як можна було забути?», а для того щоб відкрити очі і побачити татарова, шуфрича, смірнова, портнова, купу немитих на марафоні і усвідомити, що війна ще не закінчилася а ми вже забули.
.———-
— Україна погодилась домовлятися з немитими без попередніх умов виводу російських військ — Вашингтон пост
— Кококо кудкудах, це нахрюки і ніправда — человек в лаптях з балалайкою
@ Пройшов 1 день:
Україна планує 2 саміти миру, один за участю РФ — чєловєк в лаптях з балалайкою.
Немиті моральні деграданти і пі*здоболи з ротів яких не почути й слова правди. А про те що вони собі мощно заборонили спілкуватись з немитими цілим рішення рпбо я й вже й промовчу.
Згідно з теорією Мойсея, нам лишилося блукати пустелею рабства і любові до «ворожого світу» 8 років.
Ось це і є приблизний час закінчення війни, бо поки є ті, хто чекають звільнення від України, поки є ті, що кажуть «ми вас туди не посилали», ті хто милуються «російською великою мовою і культурою», ті хто здає позиції нашої армії, ті хто краде та робить бізнес з ворогом — війна триватиме.
З перемир’ями, з припиненням вогню, з домовитися в Джидді/Копенгагені/Парижі/Анкарі, з домовитися майже посередині — це все варіант гібридної війни.
Перемога можлива лише при повній капітуляції ворога на нашій землі з подальшим відтягуванням залишків свого металобрухту на росію.
Всі інші варіанти означатимуть марні жертви наших воїнів, цивільних.
Непокаране зло повертається ЗАВЖДИ.
