«- Мы вернем вам детей, если Украина обеспечит им безопасность…»
Це каже представник нації, чиє відношення до дітей як таких викликає багато запитань. А стосунки в типовій російській родині, здебільшого, мають нездорове підгрунтя. Історичне вкрай нездорове підгрунтя.
Я дам посилання на відео в першому коментарі (дуже цікаво, подивіться) — на тему історії життя-буття типової російської родини, ще коли вони були «крєстьянамі». Хоча й про російську «інтелігенцію» існує дуже багато розповідей, фактів, від яких стає моторошно.
Отже, далі цитата:
«… будинок називали «ізба-чєтырєхстєнка», в цих чотирьох стінах мешкала величезна родина. Дід з бабою, дружина, діти, дружини старших синів… Усим цим керував батько родини, якого називали «большак». Влада його була майже безмежною, в тому числі і над дружинами синів. Тому на росії снохацтво було абсолютно звичайною практикою. Все починалося одразу після одруження сина — а одружували їх у 12-13 років на дівчатах 16-17 років. Практично дитину одружували на майже дорослій жінці, яка вже могла повноцінно працювати з користю для родини. Могла народжувати дітей і потребувала, на думку «большака», статевих стосунків. А оскільки 12-річний чоловік був ще не готовий до них, його обов’язки брав на себе батько, свекор.
Всі про це знали. Це була абсолютно звичайна практика. Свекор міг спати щоночі з різними жінками — дружиною, дружинами синів. І все це відбувалося в одному приміщенні — «большой крєстьянской ізбє»…
***
Тут можна було би сказати, що пройшли роки, нація розвинулася, пройшла якийсь шлях очищення, переосмислення… Але те, що вони наробили тут, в Україні, свідчить про інше — про неспроможність течії часу якось змінити таких людей. Бити, гвалтувати (чужих жінок, дітей), розстрілювати цивільних, зав’язуючи їм руки за спиною — все це вийшло з тієї самої ізби-чотирьохстінки. Де «большак» не тільки тягнув у постіль, але й вчив «виховувати» жінок кожного свого сина. Де побиття жінки на очах дитини вважалося нормальним, а малі діти, хлопці, дивлячись, як батько лупить мамку, кричали: «так єй!! Мало будєт!!»
Я відчуваю жах від думок про наших українських дітей, вивезених до росії. Фактично викрадених. Дітей, яких хочуть «виховати» ось такі нєбєнзі.
