Ви знаєте, мене все більше непокоїть думка, що Москва весь цей балаган з пересуванням військ до наших кордонів затіяла не з метою на нас нападати. Бо коли Москва уведе війська до пунктів постійної дислокації – вона виграє без всякої війни. Чому?
Тому що загроза війни, уже стала потужним ударом по українському бюджету. Збори резервістів, посилення боєздатності, перекидання військ – це все гроші. І не просто. Це гроші, бюджетом не передбачені. Я нагадаю, що зелена влада провалила оборонне замовлення 2020 р. Тобто, доводиться надолужувати зараз просто «на колінці». Дорого.
Ще, катання танків уздовж кордонів це добрячий удар по економічному становищу областей на сході України. Вже зараз бізнес згорнув низку проектів, бо ніхто не хоче вкладатися за умови загрози війни. Не маю на руках статистики, але я просто переконаний у відтоку інвестицій з України. Я нагадаю, відтік у 2020 р. склав $868 мільйонів і це найбільший обвал за останні 20 років.
Іншими словами, Москва б’є не по позиціях ЗСУ. Москва б’є по сфері набагато більш вразливій – по економіці нашої країни. Б’є за умови, що на нашій економіці і так живого місця нема.
Почати можна з теми тої самої армійської – у ЗСУ другий рік не підвищують з/п. При тому, що ціни ростуть шаленими темпами, великодній кошик за рік подорожчав на 26%. Зросла заборгованість з виплат зарплатень, за рік на 40%, до 3,38 мільярдів грн. «Енергоатом» закрив 2020 р. зі збитком 4,8 мільярди грн., проти 4,6 мільярдів грн. доходу у 2018 р. До речі, керівника «Енергоатому» зараз пхають в міністри енергетики.
В «Укрзалізниці» (на секундочку, теж прибутковій за Порошенка) просто біда. Капітального ремонту потребують 7000 км шляхів, при тому що у 2020 р. капітальний ремонт пройшли 52,2 км, проти 131 км у 2019 р. Жарти геть – у нас уже потяги-експреси з рейок сходять. При цьому УЗ мусить повернути боргів $300 мільйонів цього року і ще $600 мільйонів у 2023 р. Тощо, тощо і тощо.
У вас не складається враження, що економіку нашої держави просто відверто гроблять? Тоді зараз я вас доб’ю.
Щойно Україна розмістила суверенні єврооблігації на 1,25 мільярди доларів, терміном на 8 років з доходністю для інвестора 6,875%. Тобто повернути наша країна муситиме майже $2 мільярди. Так от понівечена війною Вірменія з її політичною нестабільністю і прямою загрозою війни, примудрилася розмістити свої євробонди з доходністю 3,875%. Зрозуміло? І це теж не кінець. Бо над Україною зараз навис дамоклів меч у вигляді судового позову з боку Китаю за арешт акцій «Мотор Січі», де в разі програшу (а вірогідність дуже висока) Україна муситиме виплачувати $3,5 мільярди компенсації. На біс, наша країна отримала виклик в міжнародний арбітраж по позову західних інвесторів в зелену енергетику – догралися. А ще є така пастка як санкції РНБО, не підтверджені жодними судовими рішеннями. Я вже писав, одного дня підсанкційні особи почнуть подавати в міжнародні суди і на Україні повиснуть такі борги, що не розрахуються навіть наші онуки.
Ну й вишенька на тортик. Стосунки з МВФ нині лежать в руїні. І відновити їх не вдасться, бо звільненням голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва уряд щойно нахабно втрутився в роботу незалежної компанії, причому це другий прецедент – першим був Нацбанк.
Коротше. Я серйозно вважаю, що російське лоббі в оточенні президента Зеленського і в уряді, свідомо веде Україну до економічної катастрофи. На мить уявіть ситуацію, що Україна перетворюється на Веймарівську Німеччину (читайте Ремарка). Інфляція – до небес. З/п бюджетникам і пенсії не платять – нема грошей. Що станеться далі в нашій країні, де «всім винний хтось»? Відповідь – масові заворушення. Війна всіх з усіма. Далі зрозуміло? Москві саме цього і треба – прийти на таке становище.
Що робити, спитаєте ви? Відповідаю – молитися, аби все це виявилося моєю параноідальною маячнею. Бо якщо не виявиться – треба бути готовими до дуже скрутних часів.
Прийняте Кабінетом Міністрів України рішення є юридичною маніпуляцією. Звільнення Наглядової ради на дві доби заради прийняття рішення про звільнення Голови правління є наругою над засадничими принципами корпоративного управління державними підприємствами. Згідно Статуту Нафтогазу та Закону «Про акціонерні товариства», подання загальним зборам пропозицій щодо призначення або звільнення голови правління разом з відповідним рішенням наглядової ради належать до виключної компетенції наглядової ради та не можуть бути передані на рівень загальних зборів акціонерів.
.
Спосіб, у який сьогодні була ухвалена серія рішень щодо органів управління Нафтогазу, демонструє повернення до практики ручного управління державними підприємствами.
Правління та Наглядова рада компанії лише вчора презентували результати роботи Нафтогазу за 2020 рік. Незважаючи на кризу та нарощування боргів контрагентами через лазівки, створені державним регулюванням, компанія забезпечила 141 млрд грн надходжень до державного бюджету у 2020 році, що складає 13% доходів країни за минулий рік.
.
Крім того, на даний момент менеджмент забезпечив наявність ліквідності на рахунках компанії в еквіваленті 57 млрд грн. Таким чином, Нафтогаз — єдина державна компанія, яка все ще має міцний запас ліквідності. Безконтрольний доступ до цих коштів та їхнє нецільове використання ставлять під загрозу підготовку України до проходження наступної зими.
Такі дії Кабміну є сигналом всім державним підприємствам: робота в інтересах бюджету та народу України, а не в інтересах окремих політичних сил, буде каратися. Крім того, це чіткий сигнал інвесторам у цінні папери українських емітентів: умови роботи державних підприємств України є непередбачуваними та можуть бути змінені в залежності від політичної доцільності.