Далеко не всі рішення дипломатії Зеленського заслуговують на позитивну оцінку. Банковій і далі бракує стратегічного бачення, твердості у просуванні національних інтересів, дорослого, не інфантильного підходу до справи, без піару і самозакоханості. На цьому фоні рішення РНБО України допомогти сусідній Молдові у газовому протистоянні з Росією стало своєрідним променем надії. Що б не стояло за цим проявом жертовності і солідарності, крок є абсолютно правильним, адже «молдовський газовий етюд» і спосіб його розв’язання має стосунок і до України.
За що бореться Кишинів? І що повинна підтримати Україна?
— Довести обмеженість газового ресурсу Кремля. Від зростання цін на природний газ, спровокованого російським монополістом, охололо в домівках та серцях багатьох в Європі. Натомість у Москві побачили «вікно можливостей» для своїх стратегічних агресивних планів. Наразі щодо Молдови. У Кремлі відчули слабкість і обмеженість ресурсу стійкості Кишинева та вирішили «витиснути по максимуму». Кидаючи на стіл переговорів і економічні, і політичні вимоги, Москва хизується непереборністю своєї газової зброї та прагне показати, що ніхто не зможе зарадити скруті Кишинева. А виявилося, що є. Нині Молдова демонструє стійкість і мужність, не піддаючись на шантаж Газпрому, і поки готова боротися за власну енергетичну незалежність, аби уникнути газової кабали Кремля, зберегти Угоду про асоціацію з ЄС, убезпечити євроінтеграційне майбутнє. Міцність та рішучість гідні підтримки і України, і ЄС.
— Уникнути боргового зашморгу Газпрому. Йдеться про близько 700 млн. дол. США, які ніби винен Кишинів за газ для Придністров’я від “Газпрому”. Цей випадок може виявитися показовим і для України. Якщо на Кишинів хочуть «повісити» боргові зобов’язання окупованого Придністров’я, то Україні можуть спробувати нав’язати “борги” окупованої частини Донбасу. Цілком очевидно, що вимоги Кремля і в першому, і в цілком можливому другому випадку є штучними. Однак, надуманість підстав ніколи не позбавляла Москву прагнень і через такі гібридні інструменти спробувати заякорити іншу сторону у своїй політичній орбіті. Чи є борг окупованої території (фактично під пануванням Кремля) і хто має його погасити — питання далеко не риторичні. І цілком показовим є те, що переговори ведуться за участю віце-прем’єр-міністра Молдови, відповідального за реінтеграцію (тобто за Придністров‘я), та сумнозвісного кремлівського геополітичного махінатора Козака. Вистоїть Молдова сьогодні — більше шансів вистояти і Україні завтра.
— Продемонструвати солідарність європейського зразка. Одна з найвищих цінностей Євросоюзу полягає у спільності дій і солідарності партнерів. Не таємниця, що вся ідея створення Східного партнерства від початку базувалася, у тому числі і на розбудові з боку ЄС здатності східноєвропейських партнерів до таких саме дій, як і в ЄС. На рівні всіх шести не вийшло. А ось зв’язка Київ-Кишинів виявилася найефективнішою і перевіреною часом. Те, що сьогодні робить Україна, надаючи руку підтримки Молдові, безперечно належить до кращих прикладів спільних дій. Колись у 2009 році, у розпал газової кризи, Київ так само допомагав Кишиневу «не змерзнути». Добре, що традиція і тяглість політичних підходів Києва зберігається.
Як висновок: як влучно відзначають молдовські друзі, Молдова сьогодні як той канатоходець. Не зірватися і не впасти у прірву не дає Україна, вчасно підставляючи таке необхідне плече допомоги. Будь-який порив вітру може зруйнувати баланс і спровокувати найгірший сценарій. Саме цього хоче Москва. Добре, що Україна продовжує протидіяти цим намірам. Тепер ще й на молдовському фронті.
