Минуле не стане майбутнім

143
Рішення Дарницького районного суду, який заборонив поширення книги Вахтанга Кіпіані “Справа Василя Стуса” без дозволу одного з лідерів ОПЗЖ Віктора Медведчука демонструє насамперед, як за ці роки змінилася Україна

На перший погляд — які зміни? Ми знову спостерігаємо все те ж радянське правосуддя, архаїчне і корумповане. Правосуддя, яке є готовим використовувати закон, щоб діяти всупереч здоровому глузду. Щоб переслідувати свободу слова і свободу факту. І при цьому впиватися власною безкарністю у повній впевненості, що за ці неправедні вчинки не буде ніякої відповідальності — ані у самих суддів, ані у тих, хто стоїть за їхніми спинами.  І в цьому — головна помилка людей, які живуть в нашій країні так, ніби вона не змінюється.

Змінюється. Якби не змінювалася — Віктор Медведчук не ініціював би цього процесу.  Йому не було б соромно за ту роль, яку він відігравав на процесі Василя Стуса. Адже і у Радянському Союзі були дуже різні адвокати. І серед тих, у кого був допуск до процесів правозахисників і дисидентів, теж.  Були люди, які використовували цей допуск для того, щоб допомогти своїм підзахисним. І якщо вже не вдавалося пом’якшити вирок, написаний мерзотниками з партійного керівництва, так, принаймні — надати гласності подробицям судового процесу і зробити можливим інтенсивний тиск цивілізованого світу на бандитський радянський режим.

І багатьом нашим героям, борцям з цим режимом вдавалося вижити і продовжити свою благородну діяльність завдяки своїм захисникам і їх підтримці. Так що у тому, що Радянський Союз зник з політичної карти світу і хоча б для деяких радянських республік виникли передумови для демократичного розвитку і остаточного розставання з імперією — внесок не тільки дисидентів, а й їхніх захисників — таких, як Софія Каллістратова або Діна Камінська.

А ось Віктор Медведчук був іншим юристом.  І до краху Радянського Союзу, як у і в перші роки після цього краху, коли радянський менталітет був ще сильним у частини населення, нормально було пишатися саме такими людьми. А таких як Каллістратова або Камінська вважати відщепенцями і зрадниками найсправедливішого у світі устрою. Що поробиш — Радянський Союз був державою, побудованою бандитами і пройдисвітами, в якому чорне вважалося білим, а добро — злом.  І дії Віктора Медведчука цілком укладалися в загальну аморальність поведінки кращого учня в цьому суспільстві троглодитів.

А тепер Віктору Медведчуку соромно. І якщо вже він не може заявити про себе як про справжнього захисника українського національного героя, так хоча б намагається домогтися забуття тієї моделі поведінки, яка і привела його до успіху в пострадянській Україні. Тому що саме успіх людини з такою моделлю поведінки і є ознакою того, що після проголошення незалежності Україна продовжувала залишатися просто перейменованою радянською республікою, аморальною спільнотою людей, які зневажають загальнолюдські цінності і власних героїв.  Інакше не було б ніякого Медведчука. Але поки Медведчук дійшов до вершин влади, багатства і успіху — країна змінилася. І виявилося що те, що йому допомагало, тепер потрібно приховувати. Тепер потрібно домагатися через суд заборони того, чим він раніше міг заслужено пишатися.

І це означає що рішення Дарницького районного суду не має навіть в короткостроковій перспективі ніякого серйозного значення. Тому що змінилася сама система цінностей. Тому що те, чим раніше можна було пишатися, тепер доводиться приховувати. І тому ті, хто намагається знову втягти нас в радянське минуле, хто запевняє, що наша майбутнє в цьому минулому, в союзі з деградуючою імперією, хто вважає що українська мова нас не об’єднує, роз’єднує, що ми повинні капітулювати, а не чинити опір, що ми повинні брехати, а не говорити правду і що ми повинні тупо реготати там, де нормальні люди стримують сльози — все це згине, як морок.  Ніякі судові рішення, ніякі гроші, ніяка підтримка виборців не допоможуть минулому стати майбутнім. Так не буває.

Віталій Портников

Згідно рішення судді Дарницького райсуду Заставенко Марини, з книги «Справа Василя Стуса» мають бути видалені наступні фрази:
“… чи була можливість у Стуса обрати «менше зло». Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»
“…Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, «заслуговують на покарання”
“… він (мається на увазі Віктор Медведчук) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…”
“…розпинав поета (мається на увазі Василя Стуса) — призначений державою адвокат Медведчук”
“…шістка комуністичної системи Медведчук…”
Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком та аморальним типом?”.
До речі, фразу «… син поліцая…» в книзі суд дозволив залишити

Найчесніший в світі Дарницький суд за позовом Медведчука заборонив книгу

Вахтанг Кипиани «Справа Василя Стуса», в який розповідається, як Медведчук за часів СРСР допомагав відправити поета до табору, з якого Стус вже не вийшов.
Егор Фирсов запропонував продемонструвати Медведчуку, що таке «ефект Стрейзанд» та замутити флеш-моб. Кум Путіна хоче, щоб інформація з книги про його злочини не розповсюджувалася. Що ж, давайте зробимо все, щоб про цю книгу та про «подвиги» лідера ОПЗЖ дізналася вся країна — від школяра з Краматорська до бабці з села Великі Кошарища.
Долучайтеся до акції за тегами #ПідтримайСправуСтуса та #ВсіхНеЗасудиш — давайте купувати книгу, писати про неї, не забуваючи звісно про роль Медведчука у справі Стуса та намагання приховати правду про це.
Розміщуйте фотографії книги, робіть репости, рекламуйте її всюди, де зможете. Ми маємо зробити «Справу Василя Стуса» найбільш відомою книгою десятиліття. Замовити її можна у Вахтанга Кипиани. В наявності її обмежена кількість, але він каже, що поступово всім надішле особисто. Пишіть йому в особисті повідомлення.
По книзі буде ще апеляція. Але навіть якщо вона буде програна, пропоную Вахтангу перевидати книгу під іншою назвою та ще додати туда главу про теперішні спроби Медведчука заборонити правду про себе. Формально, це буде вже інша книга, отже поширюватися на неї заборона вже не буде)))
Дарницкий суд Киева частично удовлетворил требования Виктора Медведчука и запретил распространение книги Вахтанга Кипиани «Справа Василя Стуса» до устранения упоминаний о нём.
Welcome to the USSR! Это первый случай цензуры литературы в современной Украине на моей памяти. Книги диссидентов массово запрещали в СССР. Добро пожаловать в новую реальность. Стус не увидел в печати ни одной своей книги. Теперь те же люди, которые бросили его за решетку, пытаются стереть его наследие.
Вот у меня есть экземпляр с автографом автора. Может, Дарницкий суд мне его предпишет уничтожить?! Как в совке! Позорище.
Поделиться:
Загрузка...