Вже і влада анексованого Криму заговорила про проблеми з водопостачанням півострова – про те, що було очевидним із першого дня окупації. І розраховувати на те, що Москва якимось дивом ці проблеми вирішить, – просто не пам’ятати історії та географії Криму.
Складнощі з водопостачанням тут були завжди – саме тому сільське господарство Криму до середини ХХ століття мало специфічний характер. Саме тому в далекому минулому державні утворення тут буквально «гніздилися» біля моря або на обмежених гірських територіях – там, де вистачало ресурсів для невеликої кількості населення і можна було використовувати невільницьку працю. А ось коли з’явилася перша держава, що практично повністю охопила всю територію Криму – Кримське ханство, то її найважливішим завданням стало розширення території з півострова на материк. Тому що без материка – частини сучасної території України – ця держава існувати практично не могла.
Окупація Криму військами Російської імперії не розірвала, а тільки посилила цей зв’язок із материком. Її адміністративним визнанням вже за радянських часів стала передача Кримської області від РРФСР – УРСР. І з цього часу Крим – звісно ж, багато в чому завдяки каналу і воді з Дніпра – став таким, яким ми його знаємо сьогодні.
Кремль замахнувся не просто на міжнародне право
Вірніше, знали вчора. Тому що Крим недавнього минулого йде в історію, а з небуття виникає Крим далекого минулого. Крим, у якому доведеться займатися все тим же специфічним сільським господарством – кримські татари знають, як, але переселенці, схоже, змушені будуть покинути землю, що стає негостинною. Крим, у якому води не вистачатиме навіть військовим базам окупантів. Крим, у якому населення, яке залишилось, буде зосереджене в містах біля моря і в гірських селищах – там, де люди жили за часів генуезьких колоній і князівства Феодоро. Кремль замахнувся не просто на міжнародне право, він замахнувся на саму історію, на закони цивілізації – і знищив сучасний Крим.
Нічого нового в цьому немає. Колись квітуча земля Ізраїлю перетворилася в пустелю і почала оживати лише з приходом перших єврейських переселенців. Її завойовникам теж не було особливо цікаво, звідки брати воду – їх цікавив контроль над територією і місцями культів. А суттю життя в Ізраїлі завжди була вода – і коли вже в наш час зрозуміли, звідки її постачати, коли до кожного деревця провели водопровід, коли перетворили пустелю в міста і парки – тоді і з’явився той самий Ізраїль, Ізраїль із Біблії, Ізраїль, який вже встигли забути.
Крим ми ще не забули. Але повинні розуміти: чим довше триватиме окупація півострова, чим довше російська влада підмінятиме природний зв’язок півострова з українським материком різними симулякрами начебто танцюючого мосту – тим важче буде повернути Крим до життя після відходу його мучителів.
