Препездент поїхав на Закарпаття і знаючи, що буде знімати сценку «Рознос Чинушам», за звичкою взбодрився дорожкою білого.
Перші 10-15 хвилин він активно демонстрував експресію і драму, толкав заготовочки аля Лукашенко про «звідки айфон, якщо зарплата мала», «не справляєтеся — ідіть геть», чим привів публіку в екстаз. А от далі слова ролі і кокаїновий запал закінчився, і наступила нудна частина з заслуховуванням доповідей чиновників, де треба гуторити на професійному рівні, а наш паяц цю роль не вчив.
Та на цей випадок, та і взагалі аби паціент не начуділ, поруч завжди вірний смотрящий Коломойського.
Казалось все продумали.
Але не врахували одного: чудодійний ефект наркотиків закінчився і почалися приходи.
Паціенту стало плохо, він почав корчити гримаси, у вухах грала ошень плахая муника, і вийшло чергове відео абирвалга.
Треба було терміново закінчувати зустріч, але понадіялись, що клоун зможе зробити умноє ліцо хоча б півгодини. А він не зміг.
Ще й ці тварі з камерами все записали і виклали в інтернет.
Тут би спитати: а де наші сміливі журналісти зі своїми сміливими запитаннями до президента? Типу — де такий кокс продають, дайте й нам? Або хоча б — хто керує країною поки ви в такому стані? Де Настя станко? Де Таня Даниленко, Христя Бондаренко і інші?
Але ж ми знаємо, що епоха бідності журналістів теж закінчилась. Тому навіть питати не будемо.
Ми пам’ятаємо, як Христя Бондаренко обурювалася, що затримали Гужву, типу — «Всі ж беруть! Так можна взяти будь-кого! Свобода слова опасносте!».
Тому ця історія залишиться цікавою тільки тим небагатьом, кого парить, що на міжнародній арені побачать ось це пожмакане, обдовбане обличчя їхньої країни. Що будуть наслідки. Що наслідки під час війни це життя українців.
Але це скучна фігня. Давай краще про шаурму!