Там така собі пєвіца ротом Ольга Полякова, яка завжди була тільки «За» й ніколи не «Проти» (це стосовно Зеленського та його влади), прокинулася й рубанула всю правду. І тут я вже без іронії та оту її правду в лапки брати не стану. Бо й справді правду розповіла.
.
Як і раніше дуже багато правди про злочини режиму Зеленського розповіла їх співучасниця Мендель.
Отже, раптове на 8-му році національної катастрофи й руїни прозріння пєвіци. І воно вже саме по собі підсвітило хто є хто. Бо реагувати на Полякову можна було раніше, коли її кокошники нічого, крім блювоти не викликали, а вся маса на неї молилася. Зараз йдеться вже не про неї, а про сказане нею.
І тут, як і звично, виокремлюються три категорії.
Перша.
Це ті, кому правда очі коле. Паляться навіть такі зубри, як Портніков. Основний посил у них десь такий: «Оскільки Полякова негідниця (а хто б заперечував?!), то ми нічого від неї слухати не станемо, бо від неї може йти тільки московське іпсо!» От точнісінько, як їхня ж реакція на викриття від аналогічної Мендель. Зміст звинувачень? Ні-ні, не слухаємо!
Друга.
Це вже щось у стилі наших фьодоровських картонок. Ті, які обирали Зе, а нині від нього «усталі» й, на відміну від його озвірілого звіриного оскалу, шукають нового «Зеленського з людським обличчям». Тут уже й мега-пошана, й прославляння, й «Ой, яка мужня й мудра жінка! Я її в президенти хочу!» так, це реальні цитати!
Третя.
До якої й я себе зараховую — це ті, хто регулярно пробують втовкмачити оточенню, що «Мухи окремо, котлети окремо»!
Правда, навіть з уст негідниці, залишиться правдою. А негідниця переважно (не завжди) таки негідницею бути не перестане. Тому дозвольте власну оцінку по пунктах щодо цього раптового одкровення.
Мотиви таких прозрівань можуть бути дуже різними й форми викладу також. Тут щось на межі між епатажем (як варіант істерика) й реальною правдою, яку ми з вами усвідомлювали й набагато раніше, а даму раптом осінило.
Ну й чудово!
Причиною могло стати оте «усталі від старого Зеленського, дайте нам нового й красівого». І оскільки все це зло вже триває роками й ми про нього ніколи не мовчали, а оця група осіб раптово прозріла, то це може виявитися частиною організованого процесу, як з отими картонками, що допускає море варіацій і непрорахованих ходів. Тільки не забувайте, що ні Федоров із отаких ніби прозрілих ні разу не сказав про опозиційність до Зе, ні оця Полякова його імені не назвала. Отаке анонімне «Проти всього поганого».
Але чи треба слухати те, що заявили Полякова або Мендель (не бачу між ними принципової різниці)?
Так треба.
Бо через них хтось щось емоційне або фактографічне зливає про злочини цієї влади. Й це нам точно зайвим не буде.
Чи добре, що вони це все несуть ротом?
Так, дуже добре.
Бо їх почує та маса, яка ніколи не прислухається до нас з вами. І це трохи розхитує можливості для цементування тоталітаризму.
Чи заслуговують ці дві квочки й багато подібних за це на повагу й подяку?
Та ні за що в світі!
Вони співавтори цього режиму й мають нести за це свою міру відповідальності. Але не треба підігрувати владі й виконувати за неї їхню роботу, як це шалено люблять наші патріотично-опозиційні свідки секти лєгітімного. Нехай у владі самі отій масі фанатів Полякової тепер доказують, яка вона погана й неправа. Нащо наші лізуть (як і щодо Менедель)???
І чи в цих заявах є частка загрози, коли це слухають люди низько інтелектуальні?
Так.
Бо і ці обидві квочки (зараз про Полякову й Мендель), і більшість інших нині розчарованих фанатів Зе є в різній мірі апологетами руцкава міра чи носіями рашистсько-совкової ментальності.
Тому треба фільтрувати текст.
Викриття – добре.
Пішла рашистська нотка – відкидаємо.
От, властиво, й усе.
