Ну що, панове друзі і підписники, продовжую. Намагаюся трактувати і пояснити Вам, шановні, 3,14-здець, який твориться навколо нас мовою психологічної науки. Коротко.
Мабуть далеко не кожний з вас, друзі, зіштовхувався у своєму житті з поняттям віктимологія.
Якщо коротко – це вчення про жертву. Жертву злочину (від латинського victima – жертва, та logos – вчення). У цьому вченні є три, на мій погляд, ключових поняття.
Перше. «Віктимність» – схильність стати жертвою злочину. Якщо на пальцях, це коли у шкільному класі усі «плющать» конкретного хлопчика Вовчика. Рік за роком. І навіть коли хлопчик Вовчик змінить школу, район, місто та навіть область – його все рівно будуть «плющити». Інші. Саме його. Навіть коли студент, солдат, менеджер або хто завгодно. Тому що він такий.
Друге. «Віктимізація» – це сам процес перетворення на жертву, на хлопчика Вовчика як хлопчика для побиття. Саме для побиття і більше ні для чого. Навіть якщо ти скрипаль-вундеркінд, чемпіон літературних олімпіад, власник авто або золотої банківської карти, або один у мами шикарний син.
Третє. «Звинувачення жертви» (англ. Victim blaming) Це коли на жертву покладається повна або часткова відповідальність за вчинений щодо неї злочин.
Приклад. Далеко за півночі десь у київській Дарниці в районі ДВРЗ, або десь на Південній Борщагівці у кварталі гуртожитків. Повертається після дискотеки (танців, посиденьок у кафе з подругами тощо) додому молода приваблива дівчина. У недешевій міні-спідниці. Чорних еротичних колготах. Трошки під шафе. З недешевим годинником і сумочкою. Довгими ногами і апетитним бюстом. Який шанс в неї стати жертвою злочину?
Приклад номер два. Вищезазначену дівчину одразу біля метро зустрічає її батько – майстер спорту з боксу, карате, офіцерському багатоборству та метанню спису одночасно. І супроводжує додому. Який шанс в неї стати жертвою злочину?
Приклад номер три. Коли за дівчиною у кафе на власному авто заїжджають батько і старший брат (теж спортсмен хоч куди) та усі разом їдуть додому. Який шанс в дівчини стати жертвою злочину?
Четвертий приклад. Останній. Коли дівчина – сама майстер спорту з кунг-фу, повертається додому засвітло, своєчасно, у стриманому вбранні, на авто, з батьком і братом, та й іншими друзями-сусідами. Які в неї шанси на зґвалтування?
До чого це я? А ви уявіть що ця дівчина – наша з вами Україна.
Коли керівництво держави саме здійснює процес віктимізації:
1) у зовнішньополітичній сфері:
— розісралося з евросоюзниками і США («плівки Деркача»), здійснює згортання активної зовнішньополітичної діяльності («мені ніколи думати стратегічно»);
— у питанні членства в НАТО зелене керівництво включає «режим сніжинка» (повне блокування проНАТОвських ініціатив), серед населення проводиться інформаційна кампанія «нахер-надо-вНАТО»;
— у 2019-2022 роках вбило економіку, інвестиції, розтринькало «фінансову подушку» попередньої влади («я нікому нічого не винен»);
— проводить політику умиротворення агресора («заглянуть в глаза», «русскіє тоже люді»);
2) у внутрішньополітичній сфері:
— аврально здійснює кроки щодо знищення парламентаризму і судової влади, воює з опозицією на смерть («я ваш вирок»);
— робить Банкову осередком агентів впливу РФ («менеджер президента» Єрмак, професіонал Татаров), ОПа стає антиконституційною наддержавною структурою з реально необмеженими повноваженнями її керівника;
— здійснює дерібан економіки і бізнесу на користь Бені і Компанії, корупція квітне пишним цвітом і кришується Банковою;
— ОПЗЖ, партія Шарія, Ківа, Медведчук, Рабінович, Деркач, Бужанський та інші активно і безкарно працюють на расєю-матушку;
— Арахамія, Герус та інші видатні дискжокеї-економісти знову «сажають» Україну на голку російських енергоносіїв;
3) у сфері захисту держави:
— обезглавлює військову розвідку («вагнерівців не було, але був дзвінок Лукашенку»;
— оборона держави, нарощування здатності до оборони перестає бути пріоритетом діяльності керівництва;
— цілеспрямовано розвалює армію та оборонно-промисловий комплекс («атвєсти вайска и сайтісь гдє-то пасєрєдінє»), держзамовлення – нуль (ні ракет, ні танків, ні ППО);
— «Тарановитий» міністр оборони «міряється пісюнами» з Хомчаком Іловайським, не забуваючи скорочувати армію;
— розміновуються стратегічні ділянки місцевості з одночасним одностороннім відведенням військ на невигідні рубежі;
— Службою Безпеки України поставлені керувати непрофесіонали та відверті злочинці;
4) у культурно-релігійній сфері:
— мова не на часі;
— — підтримка Томоса і ПЦУ державою ігнорується;
— московський патріархат, окупувавши усі три православні Лаври України, продовжує антиукраїнську діяльність;
— держава повністю перетворюється на гібрид 95-го кварталу та Ліги сміху, особливо коли зелена бубочка дає інтерв’ю, не використовуючи завчасно підготовлену корисними ідіотами бумажку з ОПи…
…і ще багато, багато, багато іншого…
Питання!
У такому випадку – який шанс у таких умовах Україні бути зґвалтованою злочинцем-агресором?
Дякую. Переможемо. Зелені шмарклі –у чергу за російським кораблем!
Позивний Don.
