Більше року тому, коли з усіх прасок почали трубити про підготовку до контрнаступу 2023, мене запросили на нараду до головнокомандувача яка була про збільшення мобілізації, створенню нових підрозділів і саме підготовки базового рівня. Те саме БЗВП що зараз у всіх на слуху.
У нас в активі тоді був успішний кейс з тренінгу підготовки молодших командирів піхотних підрозділів (відділень).
А ще в нас був досвід і повне розуміння, що саме і на якому рівні все проходить з базовою підготовкою в навчальних центрах сухопутних військ. В ТРО тоді не було навчальних центрів. Рівень інструкторів, наявність інструкторів.
Ми і влізли в цю тему саме тому, що підготовка піхоти в 22 році майже всюди в офіційних навчальних центрах сухопутних військ була на рівні нуль. Всі «робочі» інструктори які могли воювати, які вміли і не «злились», з лютого 22 року були в зведених групах відправлені на війну. Деякі досі воюють. Багато загинуло. Це були дуже фахові і спроможні підрозділи.
А от більшість людей які залишились в навчальних центрах, молилися щоб не попасти на війну. Там завжди було дуже багато пристосуванців, алкоголіків та просто мудаків які робили вигляд що працюють. Зате в них завжди була купа сертифікатів. Ну, так от структура будувалась десятиріччями. Дуті доповіді, гарні звіти, слайди, красиві цифри і показуха перед начальством. І мінімум ККД. А ще лавинообразно збільшилась кількість навчаємих і розосередженість паралізували звичну систему.
І ті одиниці що працювали на совість, просто пахали на межі можливостей. «За себе і за тих парнєй». А оскільки в армії одне з головних правил — «хто везе на том і їдуть» (в різних варіаціях), всіх сумлінних та ініціативних загружають та перегружають роботою за всіх лежачих на посадах та їх начальників.
Бо підготовка молодших командирів, це був вимушений крок, єдино можливий з точки зору ефективної точки зусиль. За короткий термін інтенсивно підготувати здібних людей самому необхідному, кожен з яких зможе за такий же короткий термін готувати мінімум по 10 своїх підлеглих і згуртувати навколо себе бійців на лінії фронту.
А в основному в «учєбках» людей просто тримали в наметах на полігонах і інколи давали щось почитати. Або щось читали. Деяким давали постріляти пару магазинів. Сам був свідком, як полковники з бойової підготовки одного ОК, виконували «план». Видали по два магазину набоїв вистроїли взвод в шеренгу і «від бедра» в поле чергами, спалили потрібну для звіту кількість боєприпасів.
Можна умнічать з цього приводу, але вже склалося як склалося, коли на проблеми які копилися десятиріччями наслоїлися проблеми повномасштабного вторгнення, нехватки часу, ресурсів, злам напрацьованої системи, збільшення в десятки разів кількості навчаємих, розосередженість і «схованка від війни» на посадах «лівих» людей.
Нарада в принципі була більше про мобілізацію, та про розгортання нових підрозділів. Але ключове питання підготовка.
Та як похідна — стійкість в майбутньому новостворених підрозділів на ЛБЗ. Де, на яких полігонах та НЦ, терміни за які це все можна зробити, умови розгортання, хто за що відповідає і таке інше.
Після того як всі питання були обговоренні, я задав тільки одне питання — «ким ви збираєтесь готувати всіх цих людей?».
Звісно, відповідальні особи почали показувати таблиці та графіки, та розповідати яка кількість інструкторів в навчальних центрах та батальйонах, а ще створять навчальні батальйони в кількості ХХ і підготують YYY інструкторів за короткий термін. На моє зауваження про те що 80% від загальної кількості людей на посадах інструкторі, інструкторами не є і не вміють робити руками те про що розповідають, мене трохи зафукали, типу «працює все нормально», «теорія великих чисел», та «завжди так робили», «досвід показав»…
Після наради главком мене залишив, обсудили певні моменти і я сказав, що ми в принципі набули спроможності для того щоб в ручному режимі, через відбір кращих на тренінгу молодших командирів, робити з них інструкторів і готувати піхоту.
Залужний повністю підтримав запропоновану ідею. Єдина умова у нас була — щоб нам не заважали. З свого боку ми гарантували якість, чесність, абсолютну прозорість, ніякої корупції, ніяких шкурняків.
На той момент якісна підготовка навіть двох-трьох батальйонів вважалася досить пристойним результатом.
Забігаючи наперед. На сьогоднішній день 151 центр ЯКІСНО підготував близько 8 тисяч військовослужбовців.
Через деякий час обставини склались таким чином, що з’явилася ідея сформувати піхотний навчальний центр в Харкові, взявши за донорів бригади ТРО. В перші дні війни більшість мотивованих людей зайшли в ТРО, бо воєнкомати не працювали і просто були проблеми. Якість людей була дуже високою. Після року війни в якості легкої піхоти, це був досвід який був треба.
Обов’язкові умови для інструкторів — бойовий досвід в контактних піхотних боях. Проходження експрес курсу БЗВП по нашій програмі. Проходження тренінгу молодших командирів по нашій програмі. Проходження інструкторів базового рівня по нашій програмі. Всі програми затверджені. Практика в полі під наглядом досвідчених інструкторів.
У рекрута та бійця який приходить в центр, повинна бути повна довіра до інструктора і викладача. І позитивний приклад. Щоб вони бачили людей, які з перших днів пішли воювати і ось вони провоювавши, набравши досвіду прийшли вчити інших. Кращі.
Я не хочу розповідати подробиці, бо дуже багато відомих і медійно розкручених людей в цій ситуації повели себе як брехуни, пристосуванці та ліцеміри. В одному місці на камери та для преси вони робили офігенні речі, а в іншому просто вели себе як покидьки. Про призначення на посади заради «отримати звання», та полежати на посаді і згадувати не хочу. Хто пройшов через формування тилових або навчальних підрозділів розуміють. 2/5 штату то шлак/крадії/аватари/наркомани які зливає частина формувач, 2/5 блатні та за гроші яких витягували з бойових підрозділів в тепле місце (досі ДБР кілька справ розслідує).
1/5 це нормальні люди у яких конфлікт з начальством. Їх переводять щоб здихатись і за їх рахунок хоч якось життєдіяльність новостворенного підрозділу підтримується.
Терпець урвався, коли командування ТРО прислало рознарядку на те щоб центр прийняв на БЗВП 1200+ людей, при штатній наповненості 960, і при наявності 30% інструкторів (на паперах). По факту фахово підготовлених інструкторів було 17 чоловік. Навіть розмістити на той момент крім як в наметах не було де. Кухарів, і кухонь теж. Ні про які банно прачечні комплекси не йшлося взагалі.
Довго казати нема чого слухати, 151 НЦ центр перепідпорядкували в сухопутні війська.
Було дуже багато всього. Спроби сепаратизму, бунти, солдатські комітети, збір підписів, анонімки (які не підтвердилися), війни з ВСП, перевірки з приводу «Донік пиздить пісок і кришує кар’єри», 4 перевірки та три розслідування за 7 місяців не рахуючи планових при передачі та зміні на посадах.
Всі перевірки і розслідування, особисто я сприймав позитивно, бо чим більше знайдуть зараз, тим простіше збудувати ідеальну систему до якої не зможуть доїбатися. На 80-85% оновився штат центру. До деяких персон просто ще не дійшли руки.
За 7 місяців повноцінної роботи (з війнами та саботажем), центр підготував більше 7 тисяч військовослужбовців. ЯКІСНО.
Люди після навчання вміють стріляти і впевнено влучають на 300-400+ метрів. Знають тактику. Вміють надати собі та побратиму допомогу. Вони впевнені що можуть виконати задачу. Вони довіряють собі, зброї, побратиму, командиру.
На тренінгах за час існування, підготували більше 600 молодших командирів піхотних підрозділів. Такмед на БЗВП в центрі самий потужний серед штатних навчальних центрів. 14-16 годин з практикою та роботою за сценарієм.
Тренінги кулеметників. Які після цього працюють з усіх калібрів на всі відстані з переносом вогня та з закритих позицій.
Стрільці рятівники рівня SLC, малоформатні групи, двотижнева інтенсивна накачка по актуальній сучасній програмі.
Люди мають змогу перепрати речі, митися, сушарки для взуття та кімнати спеціальні, купили безконтактні термометри і 2 рази в день всім міряють температуру під час спалахів орві. Безкоштовно людям з вадами зору люксоптика робить обстеження та окуляри. Виізд в місто в вихідний день. Правда за бухло, зразу на задувку. І дуже дуже багато простих людських дрібниць, які дають людям зрозуміти наскільки вони важливі для держави, для армії, для кожного з нас.
Через центр по програмі відновлення боєздатності піхотних підрозділів пройшли 67,93,101,33 бригади. Ці бригади відомо як воюють і відомі своєю стійкістю. Батальйон НГУ та взвод молодших командирів/інструкторів для «Люті».
На створення тренінгу молодших командирів в 22 році ми зайшли командою з 4 офіцерів та 3 інструкторами. На створення центру ми зайшли вже більшою командою і групою інструкторів яких самі підготували з піхотинців. Ми змогли за 7 місяців створити центр, який має перспективу розвитку і повністю успішну історію. Підтверджену виконанням надскладних задач на лінії бойового зіткнення. Люди які приходять з окопів за два тижні отримують психологічну реабілітацію в нормальних умовах та з людським і поважним відношення до себе. Кожен інструктор та офіцер несе відповідальність за свою роботу та за відношення до людей. Якщо в програмі 30 днів навчання, то це 30 навчальних, а не календарних днів. Кожен перший «зальот» і останній. Право служити в навчальному центрі треба доводити постійно. Бути інструктором це честь. Готувати людей – відповідальність. Так, ми не втрачаємо час і не чекаємо від держави те що треба терміново. Залучаємо всіх.
І от, пройшовши весь цей шлях і маючи результат, розуміючи що можна реально зробити за підтримки главкома і маленької групи мотивованих і не байдужих людей, читаю про якусь дикість яку досі не викоренили в навчальних центрах та «учєбках» і в мене залишки волосся стає дибки. ЯК? ТАК? МОЖНА?
10 років війни і два роки повномасштабки. Хіба мало цього часу щоб зробити нормально?
Ну ми ж в 151 змогли? Ну що не так? Так, це капєц як важко та забирає весь час та сили. Без цього нам всім кінець.
PS. Хоча, якщо нас зараз загонять у «стійло» РККА, я вам скажу що не так))
—————
Бля, я чесно піздєц засмучений з приводу «учебок». Отак їбашиш в своїй ніші, ділишся якимись здобуттями та негараздами, хочеш максимально ефективно, вкладуєшся на 100% і на 200% зверху. Періодично якісь поважні люди з гори приїздять, розповідають що «ви не унікальні», що не треба вийобуватися, що вже все по іншому і вже все змінилося, що оця ваша гуманізація і індивідуальний підхід, що забагато інструкторів, що можна в палатках та на полігонах в землю закопатися, а не оцей комфорт створювати, а потім хуяк…. і .
І при чому що знову намагаються запихнути центр в стойло, щоб по правилам, анєвотєтовотвсьо. А з’ясовується що «правила» це все ті ж савєцкі учєбки. Заїбісь
