Коли дипломати домовлялися про дату 23-го Саміту Україна-ЄС, мало, хто міг уявити, наскільки політично та іміджево складним для української влади може виявитися початок жовтня.
Тоді максимум, що обговорювалося, то це точкові перестановки у владній команді для її “оздоровлення” та надання нового імпульсу роботі “зелених реформаторів”. Проте, все змінилося.
Що не так?
⁃ Президент Зеленський обрав чи не найгірший час для “владних ігор” на Печерських пагорбах. Тепер годі мріяти про “серйозні грунтовні дискусії» з лідерами ЄС щодо перспектив членства України в Союзі, якими ще не так давно інтригував Зеленський. Враховуючи прогрес України в реалізації Угоди про асоціацію з початку її виконання, такі наміри потенційно сприятливо лягали у пан’європейську дискусію про розширення ЄС. Тим більше на фоні в цілому позитивних для Західних Балкан рішень Саміту в Брдо 6 жовтня. Прикро, але, в кращому випадку, мова Київського саміту тепер точно не перестрибне штатні формули попередніх років щодо України.
— Зеленському “вдалося” посіяти серед партнерів сумніви щодо рівня відданості верховенству права в Україні. Цей іспит влада “успішно” провалює. “Рожева картинка” щодо стану реформ та демократичного розвитку держави на чолі з “кришталево чистим” некорумпованим керівництвом, здається, розбилася від випробування реальністю і прозорістю. Емоційна особиста вендетта Зеленського проти номеру 1 свого списку — спікера Разумкова — у прагненні підконтрольності парламенту згенерували парламентську кризу. Зайве нагадувати, що повага до правил і процедур, законодавства — це ті речі, які становлять основу європейських демократичних цінностей. Натомість, напередодні Саміту маємо кулуарні сумніви європейців про здатність Києва виконувати політичні критерії підготовки до членства в ЄС. Схоже, що запитання від Зеленського “Чому ми досі не в ЄС?” перетворюється з наступального в риторичне.
⁃ Перед лідерами ЄС у Києві сидітиме не “Зеленський зразка 2019 року”, а “Зеленський зі скриньки Пандори”. Антикорупційний козир Банкової, як ніби ключова чеснота влади, обнулився після резонансних публікацій «досьє Пандори». У той час, як інші країни оголосили про початок розслідувань щодо фігурантів викриття, Банкова вустами кишенькових органів і безвідповідальних спікерів поспішила одразу “відбілити” офшорні схеми Зеленського та його команди. Такий підхід дисонує з позицією ЄС, про що докладно йшлося 6 жовтня у Страсбурзі на площадці Європарламенту. На виході — питань з боку ЄС до Києва побільшало, на додаток до існуючого занепокоєння станом судової реформи, незалежності антикорупційних органів і структур корпоративного управління. Заключна декларація за результатами Саміту це безумовно зафіксує.
⁃ Свобода слова завжди розглядалася візитівкою України як приклад для наслідування й іншими країнами регіону. Не цього разу. Нищівного удару по “демократичному образу” України доби Зеленського завдала ситуація навколо варварського нападу на журналістів “Радіо Свобода” з боку особи, яка є наближеною та пов’язаною із керівництвом “зеленої влади”, а також свідоме та відкрите ігнорування позиції Венеційської Комісії при ухваленні “деолігархічного закону”, який загрожує черговою спробою наступу на незалежність ЗМІ в Україні. Безперечно, питання медіасвободи знайде одне з важливих місць на порядку денному Саміту.
Вочевидь, напередодні Саміту з ЄС Банкова опинилася у шаленому вирі практично щоденних політичних та іміджевих скандалів, які загрожують суттєво підірвати довіру західних партнерів до українського керівництва та вплинути на атмосферу Київського Саміту. Ті “хмари”, які проявилися за закритими дверима зустрічі Зеленського з Байденом у Білому домі у вересні, цього разу, схоже, будуть і в Києві. На брюссельській бюрократичній мові про такі ситуації часто кажуть як про “несприятливий клімат”. Але, зазвичай, такі відверті розмови ведуться не в тексті заключних документів, а під час закритих частин самітів.
