Політична характеристика людини, яку вважають одним з організаторів відправки бандитів до мирного Києвау дні Майдану 2013-2014 років, людини, що не шкодувала зусиль для того, щоб український Харків залишався похмурим радянським містом, коригування не потребує. І тільки в пострадянських країнах ця політична оцінка підміняє судовий вирок.
Справа не в Кернесі. Справа в мафіозній системі управління нашою країною. Людину на смертному одрі перетворили на заручника кланових інтересів. Використовували, щоб зберегти клановий контроль над харківськими ресурсами. При цьому всі прекрасно розуміли, що Кернес до Харкова вже не повернеться — а якщо і повернеться, так точно не до мерії. Ми навіть не знаємо, чи був він у свідомості на момент виборів або просто залишався на системах життєзабезпечення, які відключили після того, як відбулися всі необхідні процедури, що забезпечили кланам контроль над Харковом.
Це, звичайно, страшна смерть, яку навіть ворогу не побажаєш. В останні дні свого життя бути безпорадним інструментом в руках хижих жадібних людей, які цікавляться тільки грішми і які утримують тебе на цьому світі тільки заради того, щоб продовжувати наживатися, коли тебе вже тут не буде. Кернес був одним з небагатьох людей в моєму житті, що принижувалися до огидних публічних нападок на мене, але зараз я відчуваю тільки жалість. Це ж треба було так прожити своє життя, щоб так померти!
Ну а харків’яни? Люди, які, напевно, думають, що вони сучасні жителі сучасного мегаполісу! Люди, які без вагань, всім небайдужим Харковом проголосували за привид, як у якомусь забитому африканському бантустані! Люди, які своїм голосуванням ще раз нагадали, що поки хижі клани можуть маніпулювати українцями, нічого в нашій країні не буде змінюватися на краще.
Кернес помер. Мафія є безсмертною.
