Катастрофа в Овальному кабінеті: як Зеленський зробив помилки, але розставив усі крапки над «і»
Що сталося у Вашингтоні – це не просто дипломатичний провал. Це момент істини, який розкрив справжні наміри США щодо України та поставив ключові питання, на які поки що немає відповідей.
Зеленський зробив кілька серйозних помилок. Дипломатія – це тонка гра, в якій важливі не тільки слова, а й жести, інтонація, порядок тем, навіть форма звернення. Протокольні заходи існують саме для того, щоб уникати публічних конфліктів і не ставити співрозмовника в незручне становище. Зеленський жорстко порушив усі ці правила. Замість того, щоб подякувати за підтримку, зробити реверанс у бік Трампа, як це зробив британський прем’єр Кір Стармер, він одразу перейшов у наступ. Почав з того, що «Америка має дати Україні гарантії безпеки», нагадав про путіна-терориста, перейшов на вимоги про спільне виробництво дронів, згадав про українських солдатів. Але ключова помилка – це те, що він говорив так, ніби рішення вже прийняті, ніби США вже дали згоду.
Трамп такого не очікував. Він не любить, коли на нього тиснуть. Він не просто проігнорував прохання Зеленського – він сприйняв це як пряму атаку. І почав відповідати в своєму стилі: холодно, ухильно, наголошуючи, що головне – це «якнайшвидше припинити війну». Він не підтвердив жодної гарантії безпеки для України. Але головне – не заперечив, що вони можуть бути, якщо Київ погодиться на його «мирний план».
А далі все пішло ще гірше. Коли журналісти поставили Трампу запитання про фінансування України, він почав довгу промову про те, що Америка вже зробила достатньо, що Європа має платити більше. Зеленський не витримав і прямо заявив, що Європа дала не менше за США. Це було помилкою. Трамп не любить, коли йому заперечують, особливо публічно. Але він промовчав.
А потім сталося те, чого не мало бути взагалі. У дискусію втрутився віцепрезидент Джей Ді Венс. Його відповідь була різкою, прямолінійною і без дипломатичних фільтрів. Він сказав, що адміністрація Трампа не підтримує підхід Байдена і буде діяти інакше. Зеленський вирішив відповісти. І не просто відповісти, а влаштувати лекцію про історію війни, про Крим, про окупацію, про те, хто що підписував. Але це був той момент, коли правила дипломатії були остаточно зруйновані.
Венс не просто відповів – він розгромив Зеленського. Прямо сказав, що він сидить у Білому домі, залежний від американської допомоги, але при цьому читає їм нотації. Це була точка неповернення. Далі Зеленський допустив ще одну фатальну помилку – пригрозив, що США відчують наслідки цієї війни. І тут уже не витримав Трамп. Він намагався взяти слово, але Зеленський його перебивав 14 разів. І коли Трамп, відомий своїм его, зрозумів, що його публічно принижують – все закінчилося.
Зустріч була завершена. Українську делегацію вивели в окрему кімнату, де повідомили, що спільний обід і підписання угоди скасовуються. Офіційно – через «зміну графіку». Неофіційно – через повний дипломатичний провал.
А тепер найголовніше. Що ж насправді сталося?
Трамп з самого початку не планував обговорювати якісь гарантії. Він не сказав ні слова про те, що США вимагатимуть чогось від Кремля. Не було жодного слова про те, що Росія повинна виконати якісь умови. Єдине, що повторювалося постійно – це те, що «Україна повинна бути готова до компромісів».
Тобто складається враження, що США вже домовилися з Росією.
Чому Кремль мовчить? Чому Путін не коментує цю зустріч? Чому російська пропаганда не кричить, що «Зеленського принизили у Вашингтоні»? Тому що Москва отримала саме те, що хотіла. Тепер тиск на Київ буде ще більшим. Тепер Україну будуть змушувати «сідати за стіл переговорів», і головний аргумент буде простий: «Навіть Америка цього хоче».
Це був момент, коли все прискорилося. Подія стала каталізатором. Тепер стало зрозуміло, що адміністрація Трампа готова здавати українські території, щоб закінчити війну на умовах Кремля.
Але в світі залишилася ще одна сила. І це Європа.
Саме на саміті у Лондоні британський прем’єр Кір Стармер чітко сказав, що Європа не залишить Україну. Франція і Британія заявили, що готові надати Києву гарантії безпеки. І що найважливіше – тепер звучать розмови про можливе введення європейських військ на територію України.
Перше – США більше не є гарантом української безпеки.
Друге – Україна має перейти на європейський вектор підтримки.
Третє – Трамп буде і далі грати роль посередника між Кремлем і Києвом, але вже за правилами Москви.
Четверте – Росія мовчить, тому що вже знає, на що може розраховувати.
П’яте – у світі почався новий етап гри. І тепер питання лише в тому, чи зможе Україна виграти, спираючись на підтримку Європи, чи Трамп дотисне Київ до «компромісу».
Але одне зрозуміло точно: Зеленський зробив багато помилок, але в одному він мав рацію – він чітко показав, що Україна не здасться.
Це був не просто провал. Це була точка неповернення. Тепер або Україна переможе – або Трамп, Кремль і їхні таємні домовленості.
Ну, перше, нарколога в студію. Разом із психіатром. Це його прес-конференція в Лондоні. От усі ті, хто в нас аж пищать від «наш Вовачька ім фсєм паказал!» — до когось дійде, що це ж бачать європейці та американці? Звісно, у нас на зомбі-марафоні, та навіть і на опозиційних каналах, не покажуть тих подальших студійних обговорень цього всього з політиками, дипломатами, лікарями…
Цей неадекват прямим текстом пробує пояснити… Прямо в нього не дуже виходить, бо його штирить не по дитячому… Отже, пробує пояснити, що він наш вирок «волею Божою довічно». І вже в Європі усе більше противників підтримки України з аргументацією, що демократичні країни не мають права фінансувати диктаторські режими та зміцнювати диктатуру. Звісно, постараються й рашистські лобісти, й Маск з Трампом молодшим. А що, може це вони йому рота відкривали й за нього все це несли й отак демонстрували «ліцо України»???
Маск постарався ще підсобити. Позавчора ми на ютюб-каналі дискутували, що то за компромат, який мають вкинути на Zелінскі із США під час його вояжу Європою. Думали про якісь корупційні скандали. Ні, удар нанесли чисто емоційний — розігнали із супер-силою на десятки мільйонів переглядів за один день відео класичної бусифікації на Волині. І тут у доповнення оце:
«А що стосується того, щоб піти з посади – міняти мене буде непросто. Тобто, мало просто провести вибори, треба ще й не допустити мене. Це трохи складніше. Вийде, що треба домовлятися зі мною… «
Ви розумієте, що це навіть гірше для них, ніж лукашенко?! Шкода… У нас колись була дуже навіть пристойна країна… Майбутнє? Я більше не оптиміст.
Чорновіл
