Я не зрадофіл за характером, мені справді приємніше публікувати позитивні новини. Але чи моя вина, коли їх фатально мало, а негативи множаться аж надто швидко.
.
Із реальних хороших повідомлень зараз на пам’ять приходить лише одне — про евакуаційну місію наших спецслужб у Кабулі. Це дійсно був клас. Але й тут дуполизи із Опи, МЗС, слуг та пазітівних все перебрехали, чим лише принизили реально круту операцію. Їм дуже захотілося похвалитися чимось масштабним, тому приклеїли ярлик мегауспіху всій кампанії з евакуації.
Насправді ж, круто було організовано один рейд наших спеців за межі аеропорту та вивезення з міста групи осіб, які не могли пробитися в аеропорт. Також були евакуйовані громадяни інших країн. Цей рейс заслужив на відзнаку в багатьох країнах. А щодо всієї евакуації, то вона була організована препаскудно, даних про наших громадян МЗС не мало ні на початку, ні не зібрало їх і досі. Ми й зараз не знаємо, скільки людей з українським паспортом залишилися поза межами Кабула та чи є серед них особи підвищеного ризику. Вивезли сотні потребуючих, що дуже добре, але Зеленський в ООН почав бахвалитися, що ми провели щось таке масштабне, чого не можуть більші та потужніші країни. Просто для нагадування — США евакуювали від 150 до 200 тисяч осіб різних національностей та громадянств.
Тому стосовно позитивів можемо констатувати, що вони були й наші розвідники та військові дійсно круті. Але для великої країни успіхів фатально мало. А негативи пруть з усіх дірок.
Останнє повідомлення з ПАРЄ — там програш всуху. РФія, яка через свою бурду під назвою «Спутнік» навіть не змогла прилетіти до Страсбурга, зуміла отримати все, чого бажала. Бо брудний лобізм і цілковита відсутність спротиву з боку нашої зеленої влади та дипломатії зробили своє. Кінчений дуполиз Кулеба, замість виспівувати дифірамби Зеленському за «найвидатніший виступ в історії ООН», мав би відстежити підготовку до сесії ПАРЄ. Це тим паче огидно, бо він же роками працював саме на посаді посла України при європейських структурах у Страсбурзі. І суть справи розуміє дуже добре. Але на основну роботу часу забракло? Отже, українське питання не включили до порядку денного осінньої сесії ПАРЄ. Не буде дебатів на тему «Політичні переслідування корінних народів у Криму Російською Федерацією». На бюро не підтримали пропозицію української делегації. На словах деякі представники відповідали, що не хочуть, щоб сесія була «русофобською»(!!!)
І це після бахвальства з Кримською платформою. Тепер зрозуміло, чому до єдиної позитивної події при евакуації з Афганістану я не добавив саме це помпезне дійство напередодні Дня Незалежності. Бо вже маємо результат — лише пшик. Де ті 45 країн? Їхні представники не підтримали розгляду питання, яке не лише є одним з базових для Ради Європи, але й яке обговорювали в Києві. Це вже навіть не провал, це параліч влади.
А тепер про технічну сторону. Чи могли ми добитися необхідного нам рішення? Звичайно! І в попередні роки не лише добивалися, але й Московію успішно в ПАРЄ під санкціями тримали. Але для цього була задіяна триєдина тактика. У чіткій взаємодії на такий результат працюювали: наша делегація, МЗС та Адміністрація Президента Порошенка й він особисто. Узагалі, всі санкції проти Кремля та підтримка наших ініціатив давалися з боєм на всіх площадках. Для кожного рішення мусив підключатися особисто Порошенко. Для результату в тому ж ПАРЄ він щоразу обдзвонював не менше десятка голів держав, а ще своїх знайомих політиків, спікерів, міністрів у країнах-членах. Результат закріпляла та доповнювала дипломатія. А далі підключалася делегація в ПАРЄ, яка допрацьовувала рішення з делегатами від країн-членів Ради Європи. Копітка праця, заради якої завчасу зустрічалися на Банковій Президент Порошенко, Костянтин Єлісєєв, міністр закордонних справ чи його заступники та члени нашої делегації в ПАРЄ. Розподіляли ролі, обмінювалися інформацією, бралися до справи й перемагали. Завжди.
Уперше цю традицію скасував Зеленський відразу після свого воцарєнія. Хоча його про таку зустріч просили члени делегації та відповідні пропозиції надавало МЗС. Зараз розумію, що то було не лише від тупості. Уже працювали на єдину ціль — заглянути в очі Пуйлу. А для цього йому треба було зробити приємно. Це підтверджено десятками інших інцидентів (згадайте хоча б істерику Зєльки на ноту МЗС щодо порушень морського права). Восени вже в Раді слуги протягнули ще одну провокацію проти України. Вони створили нову делегацію в ПАРЄ. Нормально, нема питань. А потім її на сесію не послали, давши можливість РФії безперешкодно повернутися в ПАРЄ та захопити панівні позиції. Могли не спішити з офіційним оголошенням про новий склад. Тоді, згідно правил ПАРЄ, до кінця року працювала б наша бойова делегація з минулого скликання, включно із уже колишніми нардепами. Але тоді обсікли обидва варіанти протидії Москві. Не надто публічно навіть хвалилися, що так покінчили з протистоянням і тролінгом проти росіян, а тепер вони у відповідь підуть нам на зустріч…
Ага. Пішли… Зараз, навіть фізично відсутня в Страсбурзі, рашистська делегація безкарно рулить в ПАРЄ. А наші лише тихенько плачуться в манжетку. Бо Зеленський і його ОПа взагалі нічого не зробили й нікого не попросили про підтримку наших болючих питань. МЗС тепер уже остаточно перекваліфікувалося на міністервство зеленої пропаганди. А в делегації до ПАРЄ її керівник — слугиня, харківська мажоритарниця Марія Мезенцева ні наполегливості не продемонструвала, ні навіть можливості делегації не мобілізувала. Їй також ніколи — в неї ключова тема, як повернути російську мову у вищу школу в Україні, поки для навчання на ній іноземців. До речі, коли на весняній сесії відбулися репресії в ПАРЄ проти Олексія Гончаренка, делегація це проковтнула, а сама Мезенцева обмежилася лише коментарями й не допустила спільного демаршу, який могли б рідтримати й багато іноземних колег.
Усе це — реальна, а не підретушована ілюстрація, як до шуму про «видатну» Кримську Платформу, так і для оцінки всіх прозахідних заяв влади.
P.S.: І ще один провал. Україна єдина держава, якій повернули всі три відібрані кандидатури на суддю ЄСПЛ (Європейський Суд з прав людини в Страсбурзі), бо не всі кандидати відповідають критеріям. Підозрюю, що це через бажання слуг і Опи засунути в список кандидатів свого нардепа Мережка. До РФ, Чехії та Молдови, чиї кандидатури розглядали разом із нашими, питань не виникло. Комітет з відбору суддів ЄСПЛ рекомендував ПАРЄ затвердити відібрані з них кандидатури.