Міноборони вимагає від громадської Комісії з журналістської етики навести лад у державних закупівлях Міноборони та визначити долю міністра Резнікова
Міністр оборони вимагає у громадської Комісії з журналістської етики дати оцінку достовірності публікації журналіста УП Михайла Ткача і обіцяє подати у відставку, якщо Комісія визнає публікацію достовірною. А дійсно, хто ж і вирішить це питання, крім журналістів?
Дати оцінку контрактам Резнікова мав би той, хто його подав на посаду міністра та може звільнити — президент В. Зеленський. Але Зеленський боїться конфліктувати із всемогутнім головою ОП А. Єрмаком, партнером якого є Резніков, тому Верховний Головнокомандувач уникає ухвалення рішення.
Дати оцінку контрактам Резнікова мав би комітет з питань оборони Верховної Ради — але виявилось, що Міноборони передало виконання скандального контракту родині депутата комітету з оборони Касая, і, ймовірно, МО могло підкупити також інших «слуг народу» в комітеті, тому комітет уникає ухвалення рішень.
Дати оцінку контрактам Резнікова мали б правоохоронні органи. І СБУ, і ДБР порушили кілька кримінальних справ, затримали кількох співробітників Резнікова, в тому числі заступника міністра оборони. Але Офіс президента дав команду припинити розслідування проти друзів Єрмака. Тому правоохоронці уникають ухвалення рішення щодо Резнікова.
Прошу шановну Комісію з журналістської етики якомога швидше вирішити питання перебування пана Резнікова на посаді міністра оборони, оскільки державні органи, відповідальні за звільнення пана Резнікова та контроль дільності Міноборони самоусунулись від необхідних рішень і, крім журналістів, боротися з корупцією та наводити лад у Міноборони нема кому. Це розуміє та цього вимагає сам міністр оборони.
Звісно, головний міністр корупції під час війни на знищення мав би піти ще після скандалу із закупівлею продуктів для ЗСУ.
Але нагадаю, саме президент попросив його залишитися.
І тепер маємо: скандал із закупівлею форми для ЗСУ, і бонусом — скандал з українськими журналістами, яким пан міністр почав пропонувати якісь «парі», що він піде у відставку, якщо вони доведуть, що міністр — базікало і злодій.
Тут одразу два питання виникає. Навіть три.
1. Міністр після розслідування журналістів про ЗЛОЧИН і брехню пропонує «парі»? В якій серії чорного дзеркала ми зараз знаходимося, шановні? Перепрошую, не чорного дзеркала, в якій серії «Слуги народу» ми знаходимося? Можна якось вимкнути цей цирк і не дивитися далі, бо сил нема і соромно перед іноземними партнерами так, що аж щелепу зводить?
2. Міністр обіцяє «піти у відставку», якщо буде доведено, що він брехун і корупціонер? У відставку??? Тобто: «я тіхонєчко в лєс уйду»???
За злочини треба нести відповідальність за Законом, але пан міністр — за фахом адвокат — чомусь про це навіть не згадує. І я скажу, чому: тому що з іншими ж «прокатіло». Хто з призначених Зеленським осіб поніс відповідальність за хочаб одне «проєбалі» після повномасштабного вторгнення?
Баканов, який отримав у червні 2023 свідоцтво адвоката та займається адвокатською діяльністю? Чи, може, Венедіктова, яка спокійно сидить в якості послиці в Щвейцарії? Чи, може, наближений до президента Кирило Тимошенко, який після відставки тупо зник: ні людини, ні розслідувань, інформаційна тиша від того і про того, хто відповідав за інформаційну політику у воюючій країні та розʼїжджав на автівках, які були передані для гуманітаних цілей?
Чи, може, за щось несе відповідальність Татаров — «вірний солдат» Зеленського та Єрмака, який вибудував під президента забуту з часів пізнього Кучми силову вертикаль, де під єдиним центром контролю опинились майже всі правоохоронні відомства? Татаров — викидень міліцейської системи Януковича-Захарченка (читати: агентури та посіпак фсб) — і досі є заступником голови ОП, і нікуди йти (тим більше за щось нести відповідальність) не збирається. То чому ж паритися Резнікову?
3. А президент Зеленський, який особисто назначив Резнікова, і після величезного корупційного скандалу попросив Резнікова залишитися, не хоче нічого відповісти на це і відповісти за це?
Бо давайте памʼятати, що ми не за порєбріком, де «царь хороший, а боярє плохіє». Ми — в Україні: у нас немає ні царя, ні гєнсєка, у нас — демократично обраний президент, який має служити Українському Народові, а не Єрмаку. А значить — має виконувати волю народу, який вже давно кричить йому зі всіх прасок про абсолютно провальну кадрову політику. Час прислухатися вже і щось змінити, як би боляче не було Єрмаку та ще комусь розставатися зі своїми «слугами». Бо якщо програємо в цій війні, боляче буде набагато більше — всім.
О, знову ці гнійні маніпуляції з приводу порівняння випадків Гладковського і Рєзнікова.
Ну давайте ж порівняємо:
Єдиним адекватним порівнянням Гладковського на той момент і Резнікова зараз є плюс-мінус співставні посади і рівні впливу.
Але все інше геть інше:
1) Кримінальна справа. Дані «розслідування» бігуса 2019 року були основані на кримінальній справі 2015 року. Тобто, кримінальна справа за фактом можливих зловживань була порушена. Хтось справи за фактами законтрактованих по 17 гривень яєць відкривав? Рєзніков якісь свідчення давав, в якості будь-кого? Ви про таке чули? І я не чув! Тобто, незважаючи на суспільний резонанс їм пох. Вони навіть формальне розслідування не збираються проводити.
2) Докази. Єдиними «доказами» бігуса було зліплене відео з гоблінськими голосами. Тут і документи з печатками, і висновки Держаудитслужба, і змінені ціни на яйця (а на все інше — залишили такими ж завищеними) — а гниль розказує що нічого не було.
3) Сума. Взагалі непорівнянні речі. Якісь 20 млн гривень (якщо не помиляюсь) у випадку Гладковського і «кудись подіті» мільярди доларів.
4) Предмет. У випадку Гладковського предметом були запчастини для ремонту української військової техніки. Тобто, реально дефіцитний і потрібний товар. І якщо вже чесно, то по цій справі мав би сидіти слідчий, який цю справу відкрив на основі прайсу російської компанії і бігус.
Що такого дефіцитного чи секретного було у яйцях чи картоплі, що вимагало збільшувати ціну втричі до ринкової?
5) Причетність. Не було жодного свідчення що Гладковський був особисто причетний до справи, чи тим більше відмивання грошей. В той час як Рєзніков особисто БРЕХАВ про яйця в кілограмах, що свідчить, як мінімум, про його небажання з’ясовувати обставини, але фактично є свідченням причетності.
6) Наслідки. Гладковський був негайно відсторонений, а потім звільнений. і….?
7) Системність. Це далеко не єдина історія в міністерстві Рєзнікова. Яйця, шоломи, фляги, тепер куртки і це тільки те що я вслідкував і пам’ятаю. Тобто, це зовсім не випадковість і не єдиний момент, «не подумав», «не побачив», «довіряв а кинули». Не буває 10 разів довіряв, і десять разів кинули.
Реакція змі. Фактично на даний момент всі ці історії в МО ж предметом системної цензури. Порівнювати з кейсом Гладковського і маніпуляціями в ті часи нема взагалі можливості. Це рай і пекло.
9) Дискредитація імені. Те ж саме що і в попередньому пункті. Що найбільш огидно, оце і є свинарчук, справжній. Тільки ті хто тоді кричав, розказував про мародерство і кидав свинок тепер в упор нічого не бачать. Ба більше навіть розказують який хороший в них свинарчук.
10) Відповідальність президента. Було очевидно, що у випадку Гладковського це «розслідування» є сфальсифікованим спеціально для здійснення свого роду державного перевороту. Шляхом інформаційного впливу і маніпуляцій до справи 2015 року штучно долучали ім’я попереднього президента, звинувачуючи того, що це саме він брав участь і він вкрав у армії тих 20 мільйонів гривень. Порівняєте з теперішньою ситуацією?
11) Послідовність Зеленського. Частина 1. Ніхто тоді не тягнув Зеленського за язик, ніхто не змушував його розказувати за недопустимість цього, за відрубані руки для «винуватих» у закупці деталей для ремонту військової техніки на 20 мільйонів гривень. То ж цей чоловік мав би бути послідовний в задавати собі запитання де відрубані руки мародерів, які купляють бульбу і яйця за втричі більшими цінами на мільярди?
12) Послідовність Зеленського. Частина 2. Ніхто не тягнув Зеленського за язик розказуючи що справа Гладковського — це вирок попередньому президенту, тому що він причетний (без доказів), він допустив. Вперед!
Ось такі от порівняння, насправді, а не це лайно, яке тут тягає худоба, виправдовуючи винуватих, тим що раніше у подібній ситуації покарали невинного
І їхнє худобине виправдовування куди більше нагадує ситуацію, коли суддя посадив за грати невинного за недоведене згвалтування, а потім той самий суддя намагається виправдати свого синочка-уйобка-гвалтівника, зловленого на гарячому, тим що багато невинних за гратами, киваючи на випадок свого ж кривосуддя.
Про черговий скандал із «куртками Рєзнікова», які так різко дорогою з Туреччини до України подорожчали втричі, чули й читали вже всі. Але я й не прагну конкурувати з новинними стрічками. І з журналістами-розслідувачами я змагатися не планую – в них це незрівнянно краще вдається. А от розбирати резонансні події на атоми, а потім складати їх, як своєрідний політичний пазл – це вже моя справа. В цій історії раптом виявилося подвійне дно. А «щирі обурення» деяких єрмаківських діячів та журналістів проти інших єрмаківських діячів та політиків аж надто нагадують договірний матч і віддають фальшивістю, не зважаючи на всі демонстративні емоції.
Я тут спробував звернути увагу на деякі детальки, які не всі помітили, та запропонував власні пояснення. Зокрема, про те, як із схеми раптово зник головний організатор «по той бік» Плетньов, а замість нього виник і став головним громовідводом племінник депутата-слуги й соратника зрадника Богуслаєва Касай. Зверніть увагу й на це. Більше описувати тут нічого не стану – пропоную до вашої уваги цей закручений сюжет.
Реакція змі. Фактично на даний момент всі ці історії в МО ж предметом системної цензури. Порівнювати з кейсом Гладковського і маніпуляціями в ті часи нема взагалі можливості. Це рай і пекло.