Gripen та F-16: інтегральний рейтинг вибору найкращого винищувача для України

Днями Defense Express присвятив матеріал шведському винищувачу Gripen від Saab, який можливо потенційно є одним з найголовніших кандидатів для посилення Повітряних Сил України в осяжній перспективі. Він викликав доволі високу зацікавленість серед читачів, бо знаходиться у сфері дискусійного питання вибору найкращої машини для умов України.

І це питання значно складніше за порівняння характеристик літаків, а впирається у цілий пласт речей. Бо коли мова йде про обрання винищувача для України необхідно розуміти, що цей вибір одночасно полягає у спробі знайти рішення, яке задовільнить діаметрально протилежні умови.

• високі бойові можливості літака, який повинен відповідати умовам протистояння зі значно переважаючим у кількості ворогом
• низька вартість експлуатації, бо, як підкреслили у Пентагоні, Україна повинна розраховувати утримувати своє озброєння власними силами
• можливість отримання достатньої кількості літаків у осяжні терміни, а не на рівні умовного 2027 року
• довгий життєвий цикл самої машини, бо її закупляють не на декілька років, а у строю вона буде у продовж десятиріч

Тобто, якщо розглядати весь цей перелік, то відповідно до кожного пункту можливо одразу визначити машини, які будуть якнайкраще відповідати цим завданням: F-15E, який має найширші та універсальні бойові можливості та бойовий радіус, найдешевший в експлуатації Gripen, наймасовіший F-16.

Звісно на позицію літака з найбілішим життєвим циклом проситься F-35, який буде основною машиною повітряних сил НАТО до 2050 року мінімум. Але його можливо одразу викреслити, бо мова йде виключно про літаки 4+ покоління.

Тим паче, що чергу на цей літак необхідно займати заздалегідь щоб просто отримати ці машини десь на рівні 2030 року. І це без всіх інших розмов про секретність технологій, високу вартість, коли просто шолом, який є індивідуальним для кожного пілота F-35, коштує півмільйона доларів та всіх інших факторів.

Тому всі ці вимоги можливо викласти у вигляді рейтингів, в яких будуть порівнюватись всі можливі варіанти посилення Повітряних Сил: F-15E, F-16, F/A-18, Gripen, Eurofighter, Rafale. Кожен з яких можливо оцінити к по п’ятибальній шкалі за кожним із критеріїв.

Бойову ефективність можливо розглядати вкрай прискіпливо і це може бути темою цілого циклу публікацій. Але у будь-якому випадку всі вони будуть говорити про приблизно наступну картину.

Зокрема на першому місці з цих літаків, безперечно, знаходиться F-15E, через унікальну вантажопідйомність та найширший арсенал озброєння та довершене бортове радіоелектронне оснащення. F/A-18, Eurofighter та Rafale мають менші можливості, але відносяться до дводвигунних універсальних машин середнього класу. І звісно переважають одновдидвигунні легкі Gripen та F-16.

Платою за це є вартість експлуатації, де найдешевшим буде Gripen, а найдорожчим F-15E та насправді Eurofighter, що викликає постійне обурення операторів, бо літак потребує постійної модернізації, що призводить до відмови від нього. Французький Rafale у цьому питанні знаходиться десь на рівні з F/A-18, а на верхні позиції можливо поставити F-16 та звісно Gripen, зі збереженням за шведським літаком першого місця.

Темп виробництва вкрай важливий, бо цю умову взагалі можливо вважати однією з найголовніших, бо мова йде про отримання машин у значній кількості за мінімально можливий час. І тут очікуються неприємні сюрпризи. І звісно мова йде не про Eurofighter та F/A-18, які вже не виробляються, а про Gripen.

Справа в тому, що Saab не може похизуватися високими темпами виробництва. Зокрема Бразилія замовила у 2014 році 36 одиниць Gripen NG за 5,4 млрд доларів, а отримати останній має до листопада 2024 року. При цьому перші чотири машини були виготовлені лише восени 2021 року. Тобто 10 років на виконання не самого великого контракту. До речі замовлення від рідних шведський повітряних сил на 60 машин від 2013 року виконується аналогічними темпами та має бути завершено до 2027 року.

Трохи краща ситуація з F-15E, виробництво оновленої версії якого — F-15EX має стартувати у США, а також Rafale. Але найкраща ситуація з F-16, який серійно виробляється на новій виробничій лінії та до 2031 року має публічно законтрактований обсяг, орієнтовно, у 1,1-1,4 тисячі машин.

А ось життєвий цикл літаків доволі очевидний, F/A-18 замінюють всі оператори на F-35, Gripen та Eurofighter мають вкрай малу кількість операторів і кількість машин, Rafale хоч і несподівано отримав велику кількість контрактів, але не дожене F-15E на який Пентагон робить величезну ставку. Але навіть загальний сумарний випуск всіх цих машин навряд зрівняється з F-16.

І в результаті можливо отримати наступні результати. На останньому місці цілком логічно опиняється Eurofighter, через завершення строків експлуатації та відсутність виробництва. Попри вкрай цікаві можливості, на передостанньому місці — F/A-18.

Через те, що для отримання Gripen знадобиться чекати роки та малу кількість операторів, яка потенційно буде лише зменшуватись до двох — Швеція та Бразилія, шведський літак у цих критеріях опиняється на третій позиції.

Вкрай несподівано, виходячи з цих же параметрів, F-15E та Rafale одночасно посідають друге місце, часом маючи абсолютно діаметральні показники, які у сумі дають однаковий результат.

А на першому місці опиняється F-16 за рахунок темпів виробництва, життєвого циклу та вартості експлуатації. Враховуючи те, що цей літак є безумовним бестселером у світі, а порівняння значно глибших інтегральних показників та коефіцієнтів лягли у причини вибору саме F-16 у десятках країн, де у кабінетах відомств створювались справжні томи аналітичних праць, таке ілюстративне порівняння, скоріш за все, є все ж таки вірним. І перекрити цей факт тезою, що «зате Gripen може злітати з автошляхів» доволі важко.

Тим паче, що це не є якоюсь абсолютною унікальною особливістю Gripen. Бо на це здатний і F-16.

Але для справедливості треба зазначити, що існує ще один параметр, який можливо було б включити до цього переліку — це наявність умовно вільних літаків, які якась країна може передати Україні у якості допомоги. Але тут треба бути відвертим, якщо будь-яка країна заявить, що готова передати будь-який з цих літаків, та хоч F-4 Phantom, Україна у теперішніх умовах цей літак залюбки прийме.

defence-ua.com