Голови МЗС Австрії, Словаччини та Чехії прибули в Київ

Тут варто зазначити, що прем’єр-міністри Борис Джонсон та Матеуш Моравецький, а ще секретар Держдепу Ентоні Блінкен регулярно літають до Києва не тому, що відчули у Шостого флюїди найвеличнішого лідера сучасності. А тому, що українське питання різко перемістилось із розділу «інше» у топові питання внутрішніх політик. І де відповідь на питання: «Що по Україні?» — означає, чи ти за цінності демократії, чи маєш регулярні чеки від «Газпрому» Росії. І коли Зеленський бідкається про те, що США та інші нагнітають, що можна вирішити із Росією питання миру запровадженням «мінських домовленостей» — він просто не вловлює ваги слова. Бо ж уже давно не артист розмовного жанру з жартами про Україну-проститутку, а усе ж президент. На щастя, і Вашингтон, і Лондон дуже чітко зрозуміли з ким мають справу. Й тому в першу чергу спираючись на дані розвідок своїх держав — везуть до нас і зброю, і боєприпаси, і амуніцію. При чому везуть вони в першу чергу для тих 43% українців, які за свіжими даними Демініціатив/Центру Разумкова — готові у разі війни із Росією дати рішучу відсіч ворогу.

Знаєте, це є велика біда, що Зеленський і його політичні консультанти не читають соціологію. Бо ж тоді було абсолютним прозрінням, що 57,1% українців вважають, що краще озброїти свою армію, аніж закатати в асфальт мільярди на «Велике будівництво». І коли президент та його вірний Давид Арахамія так і хочуть розповісти про те, що «США нагнітають і це недружньо» — треба просто відкрити свіжі дослідження. 59,3 % електорату «Слуг народу» вдячні за озброєння від західних союзників. І вважають, що саме час сказати Росії остаточне «прощавай». І можна констатувати, що навіть виборець Зеленського виріс над собою і розуміє, з ким має дружити Україна. І тільки гарант застряг у бажанні знайти мир в очах Путіна.

А тепер, власне, до військово-політичного союзу з Великою Британією і Польщею. Соціологічна група «Рейтинг» підрахувала, що 61% українців підтримують ідею такого союзу. І хоче цього вся Україна. І якраз виборці «Європейської солідарності» і «Слуг народу» найбільше. І тому Зеленському, який визнає лише одного бога, рейтинги, немає нічого іншого ніж радо зустрічати Бориса Джонсона, щиро дякувати кожному союзнику, який прислав нам озброєння і головне припинити читати капітулянтські папірці, які готують президенту Андрій Єрмак та Михайло Подоляк.

Той факт, що нами зацікавилась топова країна Велика Британія — це наче світло в темному тунелі. Варто почитати новини за 2015 рік, коли охочих підтримати українців не на рівні «глибокої стурбованості» було дуже мало. Замість допомоги озброєнням Ангела Меркель втягнула Україну у «мінські домовленості» — і зараз з висоти років ти все більше розумієш, що це був чисто німецький внутрішній інтерес. Не нагнітати й максимально зберегти економічні зв’язки із Росією нашим коштом. І тепер, коли удача сама пливе до рук — просто бери та товаришуй з Британією, США і Польщею, яка сама пережила восени атаку «мігрантами Лукашенка».

Причин, чому Велика Британія стала адвокатом України та нині це сприяло відповзанню Росії — є кілька. Перше — після виходу з ЄС Лондону потрібні геополітичні звитяги й перемоги. Їм потрібно повернути номер один в Європі знову без «комунальної квартири» із Францією і Німеччиною і тому взяти під крило Україну, яка дуже вигідно простягається біля кордонів ЄС — саме те, що треба. Друге — британці цілком самостійні у своїх геополітичних рішеннях, але обставини склалися так, що США абсолютно не проти, щоб саме Лондон взяв на себе левову частину ініціатив англо-саксонського блоку у Європі. І тому Вашингтон за те, щоб британці активніше працювали по лінії Польщі та України, бо ж вони зосереджені на протидії Китаю і роботі з тихоокеанським регіоном. І ще окремо є фактор грошей — дві обіцяні бранцями Україні морські бази та низка кораблів для флоту — це забезпечити роботою і контактами мільйони британців на роки вперед.

І так, Борис Джонсон і його міністр зовнішніх справ Ліз Трасс за всі ці інтереси дуже докладно пояснили Путіну, що будь-яка агресія щодо України означатиме автоматичний бан на доступ до активів у Лондоні. Ніяких британських громадянств і ніяких маєтків у Белгравії для дітей Костіна, Лаврова і Путіна. І про «солсберецких туристов» Міноборони й МЗС Британії нагадали як мінімум тричі за останні два тижні. І здається, що Кремль почув ці гучні сигнали від Лондона, і окуповувати Харків за три дні уже ніхто не збирається. На словах росіяни уже не хочуть війни та лише будуть відбиватися, якщо нападе «агрессивный блок НАТО».

Від безсилля Росія йде на максимально непродумані кроки — наприклад атаку нафтових терміналів у Нідерландах, Бельгії та Німеччині. І добре, що Росія ввімкнула режим гоп-стоп, щоб навіть ті держави, які хотіли вирішити «українське питання» із Росією «дипломатично» бачили, що це дуже небезпечна і заздрісна країна. Шкода лиш, що цього не бачить український президент.

Візит Бориса Джонсона цього тижня дуже чітко підсвітив, що для Зеленського такі несподівані дарунки долі, як увага Британії й ідея військово-політичного союзу з Польщею на трьох, стала повною несподіванкою. Ще більше — ламає бажання помиритися із Росією шляхом імплементації «формули Штайнмаєра». Бо ж було абсолютною дикістю почути від Бориса Джонсона заяву, що «українці битимуться за свою країну до останньої краплі крові». А він Зеленського невпевнені слова про те, що «що українська сторона зобов’язана виконувати мінські угоди». Далі були — «союзи через двері і через вікна» й «немає повністю загиблих». Плюс не смішні жарти на питання, а що там з санкціями проти російських олігархів. Соромно, враховуючи, що це були не імпровізації, а готові тези. Борис Джонсона запропонував додатково майже 2 млрд фунтів стерлінгів на спільні проєкти в інфраструктурі та енергетиці. Британці уже виділили 88 мільйонів на кібербезпеку — на яку чомусь не зважав міністр цифрової трансформації, і це вилилось у зливи персональної інформації з «Дії». Але Зеленському все не так, бо це підіймає питання від українського суспільства, від його ж виборця. «А нащо погоджуватись на ОРДЛО, якщо нам пропонують допомогу і зброю усі західні союзники?» Вийшло так, що наш найвеличніший гарант не читає навіть те, що його секретар РНБО Олексій Данілов. А він чітко сказав у інтерв’ю АР, що мінські домовленості — це хрест на Україні. От прямо чітко і ясно, що «наше суспільство не піде на такі угоди, це може спровокувати дуже складну внутрішню ситуацію, і Росія на це розраховує».

«Що ж буде далі?», — спитаєте. Наша «зелена влада» впиратиметься ногами до останнього. У неї є «плюси», «позитивні блогери» і ресурси Ігоря Коломойського, щоби з незворушними обличчями плювати в криницю, з якої п’ємо. Щоби депутати «слуг народу» виходили й заявляли, що це США та інші роблять усе, аби Андрій Єрмак не привіз на білому коні мир із Берліну. Залишилось одне — переконати українське суспільство, що у Заходу тотальна втома від нас і що саме США та Британія роблять усе, аби нацькувати на нас Росію. Перші млинці уже пішли. Ось похресниця Путіна Ксенія Собчак з’являється в ефірах Наталки Мосейчук і розказує, що не бачити нам Криму ніколи. Що повернути його, так само як віддати Японії Курильські острови. А російські президенти люди горді — і ніколи не прищемлять так горде російське его. Навіть, якщо Путіна уже не буде.

Але Зеленський і його команда прорахувалися в одному — істинну суть короля на час побачив навіть електорат «слуг народу». І саме ті, хто підтримує наші союзи із Заходом, кажуть Банковій чітке «ні». Тому все у нас буде добре, а «кварталу» доведеться повертатися до основ — безплатно виступати на корпоративі у Ксенії Собчак. Ну, щоб слово замовила перед друзями у Росії.

Марина Данилюк-Ярмолаєва