Глен Грант: Як Україна може побудувати армію, щоб перемогти Путіна

777

Вилізти з окопів

Матеріал полковника Глена Гранта, надрукований у Київ Пост, є відлунням уже певний час триваючих дискусій щодо того, як саме мають змінюватись наші Збройні Сили. Тим більше, що нині їх рух уперед вперся у різне бачення майбутнього з боку Міністерства оборони та Генерального штабу. Як наслідок, цілком реальним є невиконання низки положень Оборонного бюлетеня, який гучно подавався як дорожня карта якісних військових реформ в Україні. Це, зокрема, те, що стосується зміни системи управління, трансформації ролі Генерального штабу, про що повторює і Глен Грант.

Втім, теми, які викладені у його статті, не є новими. Реальна мобільність, ефективність та гнучкість управління, орієнтація на те, аби кожен день завдавати болючих збитків ворогові, а не вислуховувати повідомлення, скільки наших бійціів поранено чи загинуло за добу. Це те, що не раз обговорювалось серед офіцерів та генералів, які мають і бойовий досвід, і своє бачення щодо стратегії ведення війни з нашого боку. Але поки що змін у наших підходах немає. Ми закопались у землю і позиційною війною зацементувати ілюзію безпеки.
Раджу цю статтю прочитати.

Думаю, варто підтримати професійну дискусію, яка армія нам потрібна завтра. Чи, скоріш, сьогодні на завтра.

Сергій Згурець

Глен Грант: Як Україна може побудувати армію, щоб перемогти Путіна

Путін мусить знищити таку Україну, яка існує зараз. Залишити її недоторканою означає знищення його і його амбіцій.

Він мусить вигравати війну також через свої військові злочини: масові могили, тортури на Донбасі та в Криму та збиття літака рейсу МН-17. Все це є для нього вірним шляхом до Гааги як військового злочинця. Він мусить виграти, тому що Україна розквітає як нація, і це показує його як невдаху. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить його і Росію.

Путін мусить вторгнутися в Україну. Він ще не готовий. Але ознаки його підготовки є чіткими. Він продовжує воювати і вбивати на Донбасі. Він продовжує війну і випробовування нової зброї, людей і методів в Сирії. Він посилює військову міць в Криму. Він посилює Калінінград для блокування західного підкріплення. Він залишає військове обладнання в Білорусі. Він продовжує переобладнувати армію, особливо танками та сучасними технологічними системами. Все це виходить далеко за межі будь-яких потреб мирного часу. Він витрачає обмежені національні ресурси на військових, замість задоволення потреб в інших місцях. Він продовжує готуватися у передбаченні стратегічної війни на заході, а це означає, що Україна не зможе уникнути нападу і стане головною метою. Російське Міністерство оборони відкрито каже в засобах масової інформації, що вони потребують ще три роки для переозброєння армії на заході танками та завершення навчання. Цей час не повинен гаятись Україною.

 На жаль, сподівання не є дієвою військовою доктриною. Путін також намагається розділити Захід як політичну групу, зменшуючи шанси політичної підтримки та підкріплення, коли він вирішить діяти. В цьому у нього є успіхи.

Сепаратисти — це просто гарматне м’ясо. Їхнє завдання — бути «покупцями часу», поки Росія готується. Вони також є частиною російської стратагеми. Високопосадовці Збройних Сил України вважають, що вони перемагають, бо вони сконцентровані на тій же обмеженій тактичній війні. Вони і Міністерство оборони України втрачають шанси, тому що вони не готуються достатньо швидко до стратегічної та оперативної війни, яка скоріше за все розпочнеться не на Донбасі, що не дозволить застосувати наявні війська. Внаслідок цього Україна втрачає позиції у більшій грі, і поки вона стає сильнішою тактично у статичній війні, але загалом Росія рухається швидше і набуває стратегічних переваг.

Українська армія покращується, але в цілому вона не є однією з найкращих у Європі, оскільки вона має деякі критичні структурні недоліки. Надходження в армію протитанкових комплексів Javelin не вирішить ці недоліки і може навіть поглибити їх. Дуже часто дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи приймають за оперативні та стратегічні спроможності.

Оперативна спроможність — це здатність проектувати силу в будь-яке місце і виграти битву. Україна цього не має. Стратегічні спроможності мають чітку національну мету, яка в свою чергу створює засоби для проведення операцій там, де вони потрібні для досягнення цієї мети. Уряд України не має такої логіки мислення, як на національному рівні, так і в рамках Міністерства оброни та військового персоналу. Військові не можуть активно діяти на оперативному рівні, оскільки вони не структуровані для цього, і вони, звичайно, не практикують це.

Це тому що відсутні доктрини, оснащення та підготовка до цього. Бачення мобільної армії відсутнє на всіх рівнях керівництва Збройних Сил України. Армія є слабкою з точки зору якості старших командирів та штабів, а також критично слабкою в галузі зв’язку, логістики та медичних послуг. Вони будуть повністю перевантажені, якщо виникне потреба підтримки двох або більше фронтів. Прикладом може служити забезпечення продовольством, яке поставляється на поточну фронтову лінію за контрактом, і ця система не зможе витримати таку операцію, як Іловайськ або Дебальцеве, якщо вона триватиме два-три тижні. Війська будуть голодувати.

По-перше, армії необхідно отримати наказ стати активною, тому що пасивність знищує бойовий дух: Необхідно створити новий пакет стратегічних наказів, який буде спонукати підрозділи до цілодобового домінування над простором перед ними. Батальйони повинні заохочуватись знищувати будь-яке заборонене Мінськом озброєння, яке не знаходиться в зонах зберігання, і знищувати будь-які російські підрозділи, які нападуть на них у межах зони їх відповідальності. Вони повинні домінувати вночі, переробити системи управління, зв’язок та артилерію, щоб стати супершвидкими, відповідаючи точно, коли ворог атакує.

Надайте наказ на підготовку ВМС до затоплення всього Чорноморського флоту в Севастополі, знищення російських танкерів в українських водах та знищення Керченського мосту будь-якими комбінованими засобами. До виконання може ніколи не дійти, але підготовка та навчання необхідні для підтримання моралі. Підготуйте морську піхоту, щоб захистити від вторгнення з моря Одесу та Маріуполь. Їм потрібні чіткі військові задачі з підготовки, щоб підтримати їхню мораль до того часу, як буде вирішене питання з розквартируванням. ВМС потребує підвищення рівня шляхом залучення та підготовки.

ВПС повинні регулярно тренуватися разом з сухопутними бригадами. Кожна бригада повинна мати засоби зв’язку з літаками ВПС та персонал для співпраці з ВПС.

Бригади мають бути підготовлені для швидкого переміщення на нові місця. Бригади повинні готувати плани оборони у разі відступу та ведення бою у інших районах бойових дій. Бригади повинні навчитися робити це як єдиний підрозділ і не потребуючи детальних наказів з сектору. Але нові райони бойових дій та плани повинні бути розроблені і бригади повинні регулярно тренуватися за ними, включаючи командирів секторів та штаби.

Всі командири повинні знати, що робити в надзвичайних ситуаціях, якщо вони повинні наступати, відступити, або перейти до абсолютно нового місця в надзвичайних обставинах. Плани логістики повинні бути підготовлені, щоб підтримувати динамічний бій, а не просто стабільний стан траншейної війни.

Структурні зміни

Мобільне поле бою потребує мобільних штабів. Сектори та штаби АТО статичні і, отже, є цілями високого пріоритету для російського удару. Штаби секторів повинні вийти з своїх поточних місць розташування на місцях і стати мобільними штабами на колесах. Вони повинні змінювати позиції кожен тиждень.

Організації не мають розраховувати на енергію з електрични мереж, та повинні мати власні генератори. Начальниками сектора мають бути лише ті офіцери, які успішно командували бригадою. Їх слід залишити на командуванні до перемоги або поки вони не будуть просунуті по службі. Персонал штабів секторів має бути змінений на молодих офіцерів (капітанів і майорів) та командирів з батальйонного рівня з досвідом бойових дій. Реорганізуйте сектори як дивізії.

Штаб АТО також повинен стати повністю мобільним і повинен переміщуватись кожні 2-3 тижні на нове місце. Командиром АТО має завжди бути той, хто успішно командував бригадою та сектором. Його слід залишити командувати до тих пір, поки він не досягне успіху або не виявиться непридатним. Командирів будь-якого рівня не можна призначати, якщо вони не командували військами в бою.

Персонал штабу АТО слід змінити на молодих активних офіцерів (майорів та підполковників) з бойовим досвідом та найкращих офіцерів, які зараз перебувають у штаті тилових штабів або навіть на тих, хто звільнився раніше. Зробіть штаб АТО дійсно об’єднаним штабом сухопутних військ, військово-повітряних сил, флоту, СБУ та Національної Гвардії. Штаб АТО слід назвати штабом Корпусу.

Поточна практика комплектування штабу АТО з тилових штабів є недосконалою, оскільки створює дві армії: бойову армію східного фронту та штабну армію тилу. Вони не поділяють однакових етичних або ціннісних засад. Радники чують про це кожного дня. Це небезпечно для країни, оскільки ця ситуація експлуатується Путіним і її потрібно терміново змінювати.

Поточна система бойової логістики не була належним чином реформована. Існуюча система територіальної оборони є у такому стані, що велика частина бригадної підтримки була знята та ще не була замінена на щось інше. Особливо це стосується таких речей, як продовольча система, паливо та боєприпаси, медичне та обслуговування на передовій. Поточна система не пристосована підтримувати мобільну битву у будь-якому вигляді. Ви не можете належним чином матеріально підтримувати бій зі штабу за 400 км. Це так не працює.

Оперативне матеріально-технічне забезпечення та планування повинні бути близькими до поля бою та під управлінням командира, який відповідає за бойові дії. Це загальний військовий принцип. Має бути належна посада заступника командувача АТО з логістики, з належним логістичним штабом і персоналом, створеним у Дніпрі для підтримки зони бойових дій. Командир, що відповідає за матеріально-технічне забезпечення повинен мати управління над усіма боєприпасами, логістичним транспортом та запасними частинами, медичними, ремонтними та підрозділами військової поліції Корпусу та усіх запасів в зоні бойових дій або поблизу неї. Він повинен мати чіткі розпорядження та повноваження постачати і підтримувати військові сили та мати право вимагати негайної купівлі та постачання критичних запасів, не проходячи через Генеральний штаб та Міністерство оброни. Кожен сектор повинен мати належну логістичну організацію для підтримки бригад. Слід попросити США створити курс логістичного офіцера в Україні та забезпечити, щоб усі батальйони та бригади мали когось, хто їх пройшов.

Об’єднаний штаб в Міністерстві Оборони має бути якнайшвидше реорганізований до належного формату бойового штабу з найкращим Стратегічним командуючим. Це є в новому законі про оборону, який ще не підписано. Це не повинно чекати. Оперативний командувач повинен мати повний дозвіл Президента на ведення війни. Ця людина не повинна підпорядковуватись Генеральному штабу, а лише керівництву держави. Він повинен вести війну весь час, а не коли має час як зараз начальник Генерального штабу.

Начальник Генерального штабу, у свою чергу, повинен консультувати та забезпечувати загальний нагляд, а не воювати. Об’єднаний штаб повинен стати центром планування та ведення бойових дій 24/7, і цю роль треба повністю усунути від Генерального штабу. Об’єднаний штаб має бути укомплектований зрілими офіцерами та людьми, які воювали в зоні АТО, а також такими, що отримали поранення або вийшли на пенсію, і які розуміють бойові дії повністю. Цей штаб має бути належним чином об’єднаний з офіцерами ВПС, ССО, Національною Гвардією, СБУ та офіцерами ВМС, а не тільки сухопутними військами, і повинен бути координаційним центром усіх розвідувальних даних, що надходять до та з району бойових дій.

Залучення Генерального штабу до операцій на Донбасі не залишає їм часу для виконання їх належної ролі формування військ та розвитку їх можливостей. Інакше кажучи, вони нехтують завтрашнім днем для отримання короткострокової вигоди сьогодні. Генеральний Штаб повинен зосередитись на плануванні майбутнього розвитку війська та довгострокової стратегії на майбутнє. Їх слід змусити правильно використовувати бюджет та оптимізувати видатки, особливо непотрібний персонал. Вони повинні мати суворі бюджетні обмеження, і їхні плани мають розглядатися щороку Президентом і обговорюватися в Парламенті. Інакше кажучи, їхнє завдання має бути у вдосконаленні військової системи для наступної битви, а не втручання в нинішню.

Необхідно створити та навчити мобільний резерв командувача корпусу щонайменше у розмірі бригади, розміщеної у Дніпрі.

Слід розглянути можливість створення аеромобільного піхотного батальйону швидкого реагування (протитанкового резерву) на основі наявних гелікоптерів як національного стратегічного резерву. Це потрібно для виграшу часу у разі раптової атаки або несподіваного прориву. Це було б ідеальним місцем для розгортання та підготовки ресурсів Javelin. Це відповідатиме потребам безпеки зброї від США, але в той же час надасть можливість доставляти сили до лінії фронту як завгодно швидко.

Добровільні резервні підрозділи треба створити, обладнати та навчити як єдині підрозділи, а не на основі індивідуального резерву, як це є сьогодні. Цей індивідуальний метод був дискредитований багато років тому на уроках воєн у багатьох країнах. Це так не працює. Індивідуальні резерви рідко можуть вписуватися у діючі бойові підрозділи, якщо вони не служили в цьому підрозділі протягом останніх 1-2 років. Додані до нових підрозділів, вони потребують 3-4 роки тренування, щоб бути повною мірою боєздатними. Резервісти, які в великій кількості приєднуються до підрозділу, роблять його слабкішим, а не сильнішим, оскільки їм потрібен додатковий час тренування, щоб допомогти їм освоїти особливості методів управління та культури підрозділу. Грузинська армія намагалась це зробити і програла. «Те, чому ти не навчаєшся під час миру, не спрацює під час війни».

Підрозділи в районі бойових дій мають бути реконструйовані таким чином, щоб всі бригади були збалансовані з власним штабом, запасним штабом та підрозділом зв’язку, включно зв’язок з ВПС, три-чотири бойові батальйони з 350-550 людей, інженерну службу, артилерію (включаючи БПЛА), ППО, власну логістичну підтримку та військову поліцію. Переконайтеся, що бригади є повністю укомплектованими на передовій та залишаються такими, а потім тільки здійснюйте ротацію цілої бригади в зону бойових дій та з неї.

Необхідно розмістити національний резерв у розмірі двох бригад біля Києва.

Всі частини в Збройних Силах України, які сьогодні не використовуються на передовій, мають бути перетворені на бойові підрозділи або підрозділи бойової підтримки. Всі підрозділи, які не є життєво важливими, мають бути переформатовані переважно за рахунок резервів та строковиків, а контрактники перепідготовлені для служби в бойових підрозділах.

Всі батальйонні та бригадні підрозділи повинні мати підготовлений штат розвідки та правильний командну організацію J2, від штабів підрозділів до Міністерства оброни включно. Проходження розвідувальних даних має бути двостороннім процесом, а не одностороннім як це є зараз.

Системні зміни

Система підтримки Збройних Сил, яка забезпечує персонал та навчання, не змінилася настільки, наскільки це необхідно. Питання «чому це так» є політичним питанням і темою іншого документу. Але поки мислення в штабах залишається радянським, ніколи не буде необхідних фундаментальних змін.

Основна необхідна зміна системи — це зміна лідерства. Радянський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою. Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям радянської епохи і не підходить для нової сучасної України. Це вбиває Збройні Сили України. Офіцери, які покладаються на застосування влади і контроль, повинні бути відсторонені, тому що вони ніколи не матимуть інтелектуальної спритності або мудрості, щоб навчати війська та воювати у динамічній війні.

Після трирічної підтримки Сполучених Штатів та Великої Британії для розвитку боєздатності, все ще залишається серйозна проблема стандартизації процедур, тренувань і тактики персоналу. Це особливо важливо для будь-яких майбутніх мобільних боїв, тому що всі батальйонні та молодші командири повинні мати спільну основу мислення для успішних операцій. Ця система ще відсутня, і, мабуть, було небагато спроб її насправді створити. Радників просто не просили допомогти його створити. У військових навчальних закладах викладаються радянські бойові практики.

Наразі в армії існує великий некомплект офіцерів. Молоді люди без досвіду і з сумнівною освітою беруть на себе командування ротами чи навіть вище (заступник командира батальйону, командир батальйону тощо). Система набору, просування та навчання не змінилася, щоб задовольнити реальну потребу у лідерах. У той же час якісні офіцери звільняються без будь-якого заохочення їх залишитися в Збройних Силах. Один радник навіть згадав приклад, коли офіцер став командиром батальйону на другий рік після закінчення навчання, без бойового досвіду. Це злочин, і хтось повинен сісти у в’язницю за це.

Всі курси професійних військових офіцерів повинні бути скорочені до 8 місяців бойової підготовки на місцях, щоб як можна швидше набрати молодих офіцерів в бойові підрозділи, використовуючи модель JROTC / ROTC. Академії слід закрити, а кошти перенаправити. Навчальні команди США та Великобританії мають бути використані для підготовки всіх молодих офіцерів та командирів рот. Деякі найкращих офіцерів треба повернути з фронту на нетривалі періоди, щоб приєднати до тренувальних груп, а також для лекцій курсантам.

Мобілізація має бути переосмислена. Потрібно щоб вона стала набагато більш узгодженим процесом. Поточна радянська система не працює. Набір повинен вестись до бригад та батальйонів, а не тільки для Збройних Сил в цілому. Керівництво бригад треба залишати незмінним, але кожна ротація має приносити свіжих молодих солдат та молодших офіцерів. Бригади мають здійснювати ротацію всередині Корпусу та національного резерву, щоб вони могли тренуватися для мобільних операцій та згідно до вищих стандартів. Бригади повинні зберігатися як цілісні бойові одиниці.

Не має бути різниці між військовими підрозділами Збройних Сил, добровольців, поліції та Національної Гвардії з точки зору підготовки та бойових стандартів. Гнучкість потрібна з точки зору використання персоналу. Поки війна не виграна, усі повинні доктринально просто мати один стандарт. Командирів з різних сил оборони слід регулярно переміщувати до інших підрозділів, щоб отримати найкращий досвід. Більшу частину Національної Гвардії слід віднести до бойових підрозділів. (Занадто багато стоять цілий день, не роблячи нічого корисного).

Треба обрати кращих командирів, щоб очолити підрозділи, незалежно від того, хто вони. Видаліть командирів бригад та батальйонів, які не мають бойового духу або були помічені у неетичній або злочинній поведінці.

Проведіть аудит сил і зніміть або різко зменшите штаби, підрозділи та військовослужбовців, які не беруть участі у бою, готуються до бою, або відпочивають після бою. Невикористаний персонал з’їдає кошти. Переведіть гроші до іншого місця, адже Вам потрібна кожна копійка. Будьте безжалісними щодо скорочення видатків.

Переконайтеся, що всі сфери роботи керовані командуючими, а не штабами. Змініть номенклатуру згідно до західних позначень. Називайте когось не «начальником ВМС», а «Командуючим флотом» і дайте йому/їй бюджет та повноваження діяти, командири не повинні покладатися на вказівки Генерального штабу.

Така сама логіка стосується і Командуючого Збройних Сил, якому потрібні повноваження та завдання вести армію в бій. Якщо він не в змозі це робити, зніміть його. Дайте їм бюджет та відповідальність за залучення, підготовку і підтримку війська на місцях. Генеральний штаб вбиває Збройні Сили та ваше національне майбутнє. Вони не змінилися та радикально не покращилися як мали з початку війни, тому замініть їх на молодших офіцерів та більш активних молодих цивільних службовців. Вони мали шанс та не використали його. Будьте безжальними в цих речах — ваше національне виживання залежить від цього.

Якнайшвидше розділіть посаду діючого начальника Генерального штабу на три окремі посади — Начальника сил оборони, начальник Генерального штабу та Начальника операцій (в об’єднаному штабі). Це також є в новому законі про оборону. Жодна людина не може одночасно виконувати всі три завдання належним чином, і діючий начальник Генерального штабу не має бути примушений це робити. Це надто багато для одного мозку і стратегічно небезпечно для нації.

Резюме

Це прості зміни, але вони потребують термінових політичних рішень. Час витрачається даремно, а час — це найважливіший національний ресурс у цій війні. Причина того що багато змін не відбулись в тому, що Генеральний штаб контролює все, але має обмежений військовий досвід і має небагато навичок, як втілювати та проводити зміни. Дії, які потрібні займати від трьох до чотирьох днів, займають місяці, якщо вони взагалі трапляються. Але більше того, політичне бажання відзначити і похвалити армію за їх чудові результати поки що затьмарює їх у проведенні величезних і життєво необхідних кроків.

Британський військовий експерт Глен Грант працював в Україні з 2010 року та майже постійно з початку війни Росії проти України в 2014 році.

Поделиться:
Загрузка...