Протягом останніх тижнів багато говорилося про майбутній наступ армії країни-терориста Росії. Сьогодні є ознаки того, що він фактично розпочався. Ворог насилу зібрав нові тисячі мобілізованих, «по засіках» відшукав стару техніку і почав просування на п’яти напрямках. Проте навіть у Кремлі розуміють, що «попереду дуже серйозні випробування», що велика війна проти України є безперспективною і що її необхідно закінчувати.
За підсумками цієї війни Кремль хотів би залишити за собою контроль над Кримом та Донбасом. Щодо нових захоплених територій, то ворог може використати їх, щоб торгуватися з Україною – здавати їх в обмін на переговори. Про це розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що сьогодні Росія благає про переговори з Україною. Вона зібрала пул переговорників та активно шукає посередників. Зверніть увагу: з одного боку, Кремль готує новий наступ в Україні, з іншого, намагатиметься закінчити війну на поточних позиціях. Як можна пояснити такий парадокс?
– На мою думку, парадоксу тут немає. Це ознака дволикості Путіна та всієї його кліки. Вони відчувають, що попереду дуже серйозні випробування, і їхні результати, найімовірніше, будуть не на їхню користь, попри всю підготовку.
З останніх сил у Росії мобілізують людей, збирають по засіках останню техніку. Це призводить до того, що хоч і повільно, але все ж таки вони почали просуватися на п’яти напрямках на сході зі спробою виконати путінське завдання.
Не виключено, що й сьогодні, як перед повномасштабним вторгненням, військові повідомляють Путіну, що велика війна є малоперспективною, якщо не сказати більше – програшною. Тому треба шукати інші шляхи, зокрема дипломатичні, що вони і роблять.
Кремль збирає по всьому світу своїх поплічників для того, щоб спробувати зупинити війну, але на його умовах. А вони зводяться до того, щоб легітимізувати всі захоплення – і 2014, і 2022 року. Звичайно, для України це неприйнятно, на це ми ніколи не погодимось, хоч би як нам було важко.
Але Росія продовжує накопичувати резерви. Вони змогли зібрати близько 150-200 тис. мобілізованих, які проходять підготовку. Звичайно, «часткова мобілізація» в РФ – чистий обман. Наказу Путіна про припинення мобілізації немає, та й не в наказах справа. Для них це абсолютно формальний елемент. Набиратимуть стільки, скільки потрібно. Питання лише в тому, як їх готувати, чим озброювати та забезпечувати. А з цим що далі, то більше проблем.
Що стосується позиції Заходу, то, на жаль, частина західних політиків, які підгодовують путінські нафто- та газодолари, вже порушує питання про закінчення війни. Мовляв, подумаєш, втрата 20% території, зате буде мир тощо.
Так, боротьба на глобальному рівні продовжується і на фронті, і у сфері політичній, економічній та ідеологічній.
– Ви припускаєте, що Путін хотів би залишити за собою території, які були окуповані до 23 лютого 2022 року. Влаштував би його такий варіант – переведення конфлікту в затяжний, як це було упродовж попередніх восьми років? Зокрема, для того, щоб виграти вибори 2024 року, хоча ми розуміємо, що таке «вибори» в Росії.
– Так, це вибори без вибору. Це один із варіантів. Насамперед Росія хотіла б залишити за собою Крим, а також Донбас, адже заради «народу Донбасу» вони воюють. Але також і нові позиції, наприклад, у Херсонській та Запорізькій областях.
Вони розглядають різні варіанти. Зокрема, й етапи того, що і коли можна було б здавати, щоб переходити до переговорів. Це для них виграш часу.
Час необхідний Кремлю для того, щоб приготуватись до нового наступу. Як ми пам’ятаємо, востаннє пауза становила вісім років – вони збирали сили, планували цю війну і врешті-решт розв’язали її.
– В інтерв’ю Тарасу Березовцю генерал США Бен Годжес заявив, що росіянам не вдалося зібрати достатнє військо, щоб провести великий наступ, а також підготувати його. Армія окупанта також вирішила логістичні проблеми. За його прогнозами, ворог і надалі закидатиме українські позиції гарматним м’ясом. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками? Яким є ваш прогноз щодо цього наступу?
– Якщо говорити у контексті перспективи, то реалізація цих процесів уже розпочалася. Ми бачимо, що ворог поповнив резерви, зібрані під час першої хвилі мобілізації. Але ситуація вже не та, як було на початку війни. Є проблеми з технікою та боєприпасами. Тому розраховують вирішувати завдання з допомогою піхоти. Як вона навчена – це вже інше питання.
Використовують кадрові частини, а потім у них заводять «вагнерівців» та мобілізованих. Хто виживе – воюватиме далі, але значна частина з них гине або отримує поранення.
Відповідь на це запитання складається з двох частин. Перша – ситуація на сьогодні. Вона посилилася. Противник повільно, але намагається просуватися на п’яти напрямках, він ставить перед собою завдання повністю захопити Донецьку та Луганську області в їхніх адміністративних кордонах. За умови успіхів хоча б тактичного рівня заводити стратегічний резерв – 150-200 тис., яких продовжують готувати. Хоча вже зараз із цього резерву з навчального полігону в Білорусі до району бойових дій заводиться друга мотострілецька дивізія.
Друга – принципове питання. Важливо, щоб до того, як в Україну зайде це численне навчене угруповання ворога, наша країна отримала необхідну військову допомогу. Фахівці НАТО розуміють, що для перемоги у цій війні необхідно використати всю конвенційну зброю, щоб зрівняти військові потенціали Сил оборони України та угруповання російських військ. Така перспектива є.
Але я згоден з Годжесом у тому, що прогноз для російської сторони здебільшого песимістичний. Звідси їхній поспіх, звідси прагнення продемонструвати успіхи до річниці вторгнення, 24 лютого. Для Путіна важливим є виконання якихось суттєвих завдань, щоб зберегти обличчя перед своїм «глибинним народом».
– Ви згадали про західну допомогу. У цьому контексті знакову заяву зробив президент США Джо Байден. У зверненні до Конгресу він сказав, що «ми стали поруч з українським народом», що «ми будемо з вами стільки, скільки буде потрібно». Чи це суто політична заява чи свідчення того, що Сполучені Штати готові забезпечити перемогу України на полі бою?
– Насамперед ця заява є політичною. Але ми знаємо, яку допомогу коаліція з понад 50 країн, передусім НАТО, надає Україні. Хоча з урахуванням швидкості надання та номенклатури озброєнь та техніки ми бачимо, що поки що союзники вирішують завдання того, щоб Україна не програла.
Тільки поступово і дуже повільно вони переходять у стан – і це частково вже декларується політично, щоб Україна разом зі своїми союзниками виграла у цій війні. А це означає, як сказав міністр оборони США Ллойд Остін на першому «Рамштайні», що російська армія має бути приведена у стан, коли вона була б не готова найближчим часом вести такі війни, як вона веде зараз в Україні.
Для вирішення такого стратегічного завдання необхідне відповідне логістичне забезпечення на рівні перемоги України у цій війні. Поки що його немає. Бракує найважливіших компонентів, таких як авіаційні. Це не тільки пілотована, а й безпілотна авіація, і ударна, і дрони-камікадзе. І, звичайно, ракетна та артилерійська складова, в якій противник має значну перевагу. Ми відчуваємо це регулярно, коли країна-агресор завдає ракетних ударів по території України.
obozrevatel.com
P.S.
