А поки Зеленський і його міньйони атакують Залужного, в західних ЗМІ одна за одною почали виходити статті, де автори переконують, що санкції не перемогли РФ, що путін готовий на вічну війну, що в нього безкінечні ресурси (ні), що контрнаступ ЗСУ не дав великих результатів і це буцімто є свідченням, що росію викинути з окупованих територій «неможливо» (раніше зупинити було «неможливо», тепер викинути «неможливо»). Замість логічного висновку, що відтак Україні треба дати не чайну ложку допомоги з запізненням на півроку, а підготуватися на цей раз по науці, забезпечити ресурсну перевагу України над РФ і на цей раз зламати РФ остаточно, автори пропонують шукати якийсь «сценарій стримування», в якості якого пропонується жований варіант перепочинку ворогу і поступок за рахунок українських територій.
Українська ж влада у відповідь демонструє розгубленість. Замість включити ще активнішу дипломатію (не плутати з записом роліків), перетворити «План Залужного» на торгову марку і просувати всім політичним корпусом на всіх майданчиках, вони, через дріб’язкову заздрість «першої» особи, Залужного атакують і пропускають ці подачі на Заході.
Але те, що орки готуються зустрічати наш наступ, як і те, що контрнаступ зі скромними результатами може привести до подібних політико-дипломатичних наслідків, як і те, що успіх наступу без авіації і переваги по всім параметрам малоймовірний, багато хто попереджали ще в березні 2023 року. Зараз все це не привід розгублюватися.
Контрнаступ-2022 року не вирішив проблему, але став пробою пера і розвідкою боєм. Результати він таки дав: ми побачили максимальні технологічні можливості РФ в обороні.
Тепер треба підготуватися з їх урахуванням.
Нам треба не передишку РФ давати, а зробити санкційний удар смертельним: розбомбити її стратегічну промисловість.
Для цього нам потрібні ракети з дальністю 1000км. І навіть 2000 км, щоб дістати за Урал. Ці ракети Залужний і Забродський просили ще рік тому. Бо, якщо світ хоче перемогти Мордор, нам потрібно знищити на рашці все її високотехнологічне виробництво — РЕБ, ППО, ракет, вертольотів, снарядів і порохів. Після цього в умовах санкцій, без союзників, які це все мають, Рашка не зможе відновити це вже ніколи.
Таких ракет нам треба багато. Сотні на короткій дистанції, тисячі на довгій.
Але проблема навіть не повторити таку ракету — цим технологіям десятиліття. Проблема мати ресурсну можливість виробляти такі ракети 1) багато і 2) швидко.
А умовні 2 млн дол за ракету Storm Shadow, навіть якщо за наших цін це умовні 1 млн дол за ракету, це уже 100 млн дол чи 4 млрд грн за залп із 100 од. Але навіть маючи гроші, розробивши, випробувавши, запустивши в серію таку ракету, ми не маємо власного замкнутого циклу, розширених виробничих потужностей і ресурсу матеріалів, щоб виробляти ці залпи швидко і безперервно.
Тому вже зараз наша дипломатія має чітко лобіювати на Заході надання нам необхідних промислових можливостей. Ленд-ліз в 2-у Світову війну це ж не тільки поставки готових Шерманів і Аерокобр в СССР. В першу чергу це було поставкою СССР стратегічних матеріалів, станків і навіть цілих ЗАВОДІВ.
Ось і нам треба не лише Абрамси і Ф-16. Нам треба все для власного масового і швидкого виробництва головок самонаведення, двигунів, ракетного палива, системи управління. По майже всім пунктам в нас свої розробки є. Але інтелектуальна частина це не все, потрібна ще ресурсна частина.
От це і має артикулювати наша дипломатія: боїтеся дати ракети, щоб ми розбомбили цілі на території РФ? Дайте можливість зробили наші ракети сотнями і ми самі все розбомбимо і нав’яжемо Росії мир на умовах цивілізації.
Підірвавши стратегічні можливості РФ, уже можна буде переходити у правильний контрнаступ проти папуасів зі списами.
Після цього нам і знадобляться наші Ф-16, які на той момент надійдуть, будуть забезпечувати наше панування в повітрі. Лише тоді і можна уже буде пускати піхоту на прорив фронту, як це роблять білі люди, а не дикуни, що платять людським м’ясом за помилки своїх політиків. І лише після цього сподіватися на красиві результати, як у США в Іраку, чи як тоді, коли Ізраїль розносив значно чисельніші арабські армії з московськими «радниками».
І знову: нам потрібні навіть не самі Ф-16. Літак це носій. Нам потрібен запас авіа-бомб. А ще запас протирадіолокаційних ракет, щоб швидко прорвати ППО орків в полосі наступу, і щоб туди вже могли вільно заходити Ф-16 з бомбами, а їх прикривали в повітрі Ф-16 з ракетами повітря-повітря.
Успішний прорив в усі часи це — концентрація ресурсів на вузькій ділянці і (що важливо) впродовж короткого періоду часу. Місяці ми його накопчуєм, потім забиваємо ворога в першій і другій лінії в пил, і не даючи йому замінити солдатів з довічним енурозом на свіжі сили, вже переходимо в наступ.
Запас цей треба починати робити заздалегідь. Бо як показала практика бомбардувань Гази Ізраїлем, інтенсивне бомбардування ворога вичерпує запаси бомб уже за декілька діб.
Окрім того маємо вкладатися у виробництво власних FPV-дронів. Уже зараз ми виробляємо їх сотнями на день і всі телеграми орків ридають. А треба тисячами в день. На кожного орка має бути по 3 дрони. Завдяки цій зброї, яку ми як раз не просили в Заходу, ми вже здобули технологічну перевагу над ворогом. Так, ворог знайде протиотруту, але завдяки ставці на співробітництво з передовим і західним, бідніша Україна має змогу здійснювати черговий технологічний ривок швидше за багатшу Росію. Щойно ворог підлаштується, ми винайдемо щось нове знову. Можливість здійснювати військово-технологічні ривки швидше за ворога це — наша військова перевага.
Свою перевагу потрібно використовувати тут і зараз, а не давати ворогу час на адаптацію.
Все це і є планом Залужного. Все це Україна зобов’язана доносити до наших прибічників на Заході, щоб вони мали аргументи, як відстоювати наші інтереси перед опонентами.
Захід ХОЧЕ поставити собі історичне завдання.
Захід вихований на історіях про Тоні Старка, і ХОЧЕ бути героєм, який не здається, напружує сили і ламає хребет Злу.
Ми лише маємо сформулювати і відстояти це завдання.
