Франція свариться із США за контракт на $50 мільярдів

США, Велика Британія та Австралія на цьому тижні уклали оборонну угоду про створення «Тихоокеанського НАТО» — AUKUS.

В рамках цих домовленостей Австралія купить в США одразу 12 багатоцільових атомних субмарин, та відмовиться від уже існуючого контракту з Францією на будівництво 12 дизель-електричних субмарин вартістю понад 50 мільярдів доларів. У відповідь, офіційний Париж вперше в своїй історії відкликав свого посла із США, для проведення «офіційних консультацій».

Крім цього, як доповнює портал Naval News, за домовленостями в рамках AUKUS Австралія має отримати цілий перелік систем, що мають стати «ракетним щитом» «Зеленого континенту» в протистоянні з Китаєм.

Мова, наприклад, про поставку крилатих ракет Tomahawk (неназваної модифікації) для оснащення есмінців ВМС Австралії типу Hobart, про поставку крилатих ракет JASSM із дальністю стрільби понад 900 км для винищувачів F-35 і літаків F/A-18 Hornet, та поставку крилатих протикорабельних ракет LRASM для літаків F/A-18 Hornet. Є також домовленості про поставку для Австралії американського тактичного ракетного комплексу PrSM та спільну участь США і «Зеленого континенту» в розробці гіперзвукової ракетної зброї.

Схоже, це – подія сторіччя для світового ринку озброєнь. І тут історію варто розбити на дві частини.

Частина перша – як Франція йшла до втрати контракту з Австралією на будівництво 12 дизель-електричних субмарин. Відновимо таку хронологію подій. 26 квітня 2016 року австралійське Міноборони провело тендер по вибору підрядника для будівництва нових субмарин для національних ВМС, перемогу отримала французька Naval Group.

Попередня угода на технічне проектування човнів Австралія та французький підрядник уклали у вересні 2016 року. Далі наступає пауза майже в три роки, і в лютому 2019 року уряд Австралії та Naval Group укладають Меморандум по стратегічній співпраці по розбудові підводного флоту.

Французи запропонували австралійцям проект субмарин Shortfin Barracuda Block 1A – «конверсію» атомного підводного човна типу Suffren на дизель-електричну силову установку. Будівництво першого підводного корабля Shortfin Barracuda Block 1A мало би стартувати у 2023 році, будівництво усіх запланованих 12 субмарин – мало би завершитись на початку 2030-х років.

Між укладенням Меморандуму та стартом будівництва серії субмарин був закладений лаг у 4 роки. І цей проміжок часу сторони домовленостей витратили контрпродуктивно. Наприклад, у січні 2021 року з’явилась інформація, що представники французької Naval Group почали кулуарно торгуватись із урядом Австралії.

Мовляв, французів перестала влаштовувати ціна контракту в 50 мільярдів доларів, вони хочуть збільшення до 65 мільярдів доларів. Французів також перестав влаштовувати пункт про локалізацію виробництва в 60%, вони хочуть збудувати у себе на батьківщині усі 12 підводних кораблів для Австралії. У відповідь, австралійський уряд публічно погрозив розірвати контракт із Naval Group.

Станом на квітень 2021 року з’явилась інша інформація. Французька Naval Group начебто відступила від своїх попередніх вимог, пообіцяла сама найняти на роботу мінімум 2 тисячі австралійських спеціалістів та залучити мінімум 120 австралійських субпідрядників на будівництво субмарин.

При цьому представники Naval Group намагались лити єлей австралійцям, говорячи що стануть буквально «франко-австралійською корпорацією». У виконанні своїх обіцянок французи виявились не надто оперативними: на початок серпня 2021 року Naval Group прозвітувала, що ще тільки веде укладання списку австралійських субпідрядників.

Тому тут можна зрозуміти логіку поведінки Австралії, влада якої повела «сепаратні перемовини» по вибору нового підрядника для будівництва субмарин. Але можна і зрозуміти і емоції офіційного Парижу, у якого «під носом» союзник по НАТО забрав контракт одразу на півсотні мільярдів доларів. Втім, французи і далі діють імпульсивно, і самі вносять подальший розкол в лави НАТО.

Наприклад, деякі південнокорейські ЗМІ пишуть, що французи уже вступили в офіційні перемовини Сеулом та запропонували свої технології замість британських по будівництву авіаносців. Тобто – запропонували Південній Кореї уже відмовитись від раніше досягнутих домовленостей із Великою Британією, що та допоможе збудувати легкий авіаносець для південнокорейських ВМС.

Частина друга цієї історії – навіщо Австралії настільки обширний арсенал в рамках блоку AUKUS, і це питання автор цього тексту ставить на повному серйозі.

Австралія має отримати одразу 12 багатоцільових атомних субмарин, і це – суттєво більше, аніж у того ж Китаю (близько 10).

Австралія отримає опцію уражати наземні цілі за допомогою ракетного озброєння своїх есмінців, і це – опція, що доступна хіба що флотам США та Китаю (есмінці флотів Великої Британії, Франції чи Італії – не мають можливості уражати наземні цілі за допомогою ракетного озброєння).

Австралія має отримати тактичний ракетний комплекс PrSM при відсутності противників на суходолі, і це значить, що майбутні австралійські PrSM мають служити для встановлення «зони закритого доступу» проти Китаю в Тихоокеанському регіоні.

Це означає, що Австралія в рамках блоку AUKUS добровільно взяла на себе роль такого собі «передового сухопутного авіаносця» у протистоянні з Китаєм, тому їй і обіцяна поставка настільки обширного арсеналу озброєнь.

Але тут далі відкривається наступний нюанс – домовленості в рамках AUKUS не мають ані чітких строків реалізації програм, ані вартості поставки озброєнь. Он, наприклад, портал Naval Post пише, що навіть не визначений тип атомної субмарини, що має будуватись для ВМС Австралії.

І з цього можемо зробити наступний висновок. На прикладі укладення угоди AUKUS Білий Дім показав зміну своєї геополітичної стратегії. Віднині США не бажають перебувати на передньому краю протистояння проти РФ та Китаю, а натомість – «дозовано зливати» технології та ресурси своїм союзникам, яким впритул загрожує небезпека від Кремля та Пекіна.

Це не тільки змінить світову «геополітичну» карту світу. Це також може змінити і формат «перетоку технологій» в рамках світового ринку озброєнь.

І тоді виявиться, що Україні «ще на позавчора» було потрібно робити ставку на власні технології в кораблебудуванні, виробництві ракетних комплексів та авіації.