Кто-то уезжает в другие страны и рассказывает о новых для себя правилах. Где-то большой штраф за брошенный бычок мимо урны. Где-то полицейские на дорогах не берут взяток, и потому приезжие быстренько учатся соблюдать правила. Где-то зарплата — только в «белую», на расчетный счет, и государство видит 99% твоих денег.
Я раньше могла бы спросить: а чем отличается брошенный бычок в Израиле, и он же — в Украине? И там, и там он — мусор. Плевок в лицо коммунальщикам. Местным жителям. До 2019 года я могла бы задать массу вопросов: основной из которых звучал бы как «почему ты нарушаешь здесь, но учишься соблюдать Закон — там?» Это не относится к адекватной части моих сограждан, коих у нас меньшинство. Внутренняя культура неотъемлема от личности, куда бы она ни поехала жить.
Но с появлением у нас нового президента я кое-что поняла и про себя тоже. В части доверия к государству. Стало очевидным, что этой власти я НЕ доверю свои деньги. Этой власти я НЕ доверю свою пенсию. Я НЕ доверю ей свое будущее и с этой властью я НЕ имею права быть наивной. Кстати сказать, при Порохе такой х… не было (с) — и это не сарказм.
Я сегодня не могу понести сэкономленные деньги в банк. Не открою депозит. Не доверюсь Пенсионному Фонду. Не смогу планировать не то что на ближайший год — на ближайший месяц. И причина не в том, что я не доверяю стране — я не доверяю конкретной власти, формирующей такую нестабильную повестку дня. Кто-то обвинит меня в том, что такое писать нельзя — экономику воюющего государства нельзя ослаблять. Ремарочка — при ЭТОЙ власти мы, народ (не путать с населением), тут ни при чем.
ПДД, чистота на улицах, и прочее — это база. Это основа. Она для немалой части людей что в Израиле, что во Франции, что в Украине — основа. Но когда для тебя пишут законы, попахивающие российским стилем («просто денег нет»), и ты понимаешь причину введения таких законов — то, позвольте, вы зажрались.
Глядя на вакханалию Слуг «в законе», богатеющих после получения мандата не по дням, а по часам, спонсировать их своими заработками нет никакого желания.
.
Останній місяць футбольний світ лихоманить.
Йде жорстка боротьба ФІФА і УЄФА проти зухвалої ініціативи створити Європейську Суперлігу, фінансувати яку погодився JP Morgan обсягом у 6 млрд дол.
Неважливо як завершиться ця боротьба, але висновок простий: світ повний дешевих грошей і навіть банківські гранди готові піти на напів авантюри, які здатні принести гіпотетичний прибуток.
Що мав би робити Зеленський в цій ситуації?
Зібрати Інвестиційний офіс, Інвестиційну раду, Інвестиційний фонд, Офіс простих рішень, ще що там було створено. Поставити їм завдання визначити старі чи нові галузі, які потенційно становлять світовий інтерес зі створення замкнутого циклу: титан, літій, електрокари, аерокосмічна промисловість, дрони і безпілотники, транзит Азія-Європа і тд.
Переговорити з Вашингтоном: «я не певен, чи справді хочу в НАТО, а Ви не певні, чи ми Вам там насправді потрібні. Дивіться, у нас є 1,2,3 цікаві пропозиції — мені потрібна політична підтримка цих бізнес-проектів і експортні гарантії уряду США. У мене буде маленьке ще прохання: поставте батальйон чи взвод американських морпіхів біля прохідної заводу з маленькою ядерною ракетою. Ви самі знаєте, що сусід у нас божевільний, тому це виключно для підстраховки Вашої власності».
У США і Британію відправляється десант українських адекватних переговорників (не Єрмаки, і не Тимошенки), які задешево пропонують мегаперспективні проекти. Єдина вимога: всі податки, робочі місця і кінцевий продукт — в Україні.
Інвест-нянею призначається Вірастюк чи Юзик (на вибір). Функція Вірастюка-Юзика єдина: якщо телефонує стурбований інвестор і ридаючим голосом розповідає, що керівник області не погоджує виділення землі, ДАБІ не видає довідки, СБУ відкрило кримінальну справу за фінансування тероризму — Вірастюк-Юзик їде на місце пригоди і керівнику відповідної державної установи ламає ногу, руку чи відкручує голову. Мовчки, швидко і без пояснень, всі все зрозуміють одразу.
Правохоронні органи відкривають кримінальне провадження за фактом побоїв і успішно його (кримінальне провадження) ховають через півроку. Цього їх навіть вчити не потрібно.
Якщо Фірташ, Медведчук чи Коломойський вважають, що колишнє державне навічно належить їм — РНБОУ легко знайде відповідну «санкцію».
Що робить Зеленський натомість?
Нічогісінько!!!
Жодного нового заводу, жодної проривної ініціативи за останні два роки зі створення нового в нових умовах світових ринків під час і після пандемії.
Розрив з МВФ через дрібно корупційний переляк власної команди перед електронним декларуванням, гордість за залучення 1,25 млрд дол під рекордні у цей час 6,875%/рік, бо бюджет вкотре порожній (Зеленського, звісно, переконають, що це неймовірна перемога, бо відсоток нижчий, аніж раніше. Лишень забудуть сказати, що гроші зараз теж набагато дешевші і навіть 1% — це дуже good).
З відомих бізнес-проектів: будівництво чергових висоток замість стадіонів чи транспортних розв’язок, збагатшання олігархів удвічі за рахунок експорту сировини з мінімальним оподаткуванням.
І повний розвал країни.
Маючи можливість залучити зараз десятки мільярдів — вкотре перекроювати куций державний бюджет на 40 млрд дол у пошуках відповіді: в кого забрати 1-3 млрд дол, щоб віддати 1-3 млрд дол на фінансування критичних потреб армії, медицини чи Великого Будівництва.
Karma is the bitch
