Зелена влада пішла відвертим шляхом капітуляції.
1 жовтня по незалежності було нанесено два нищівних удари — не тільки підписана формула Штайнмайера, але й почався імпорт електроенергії з РФ
Зеленоботи та корисні ідіоти розповідають про гріхи Порошенко, але з листопада 2015 року імпорту електроенергії з РФ не було — Україна вибудовувала свою енергонезалежність. І на виконання мінських домовленостей ми не йшли до виведення військ росією. І війська свої не відводили, а просувадися по метру вперед.
Тепер все руйнується, а ми стали ще й на шлях енергокапітуляціі перед Росією.
Ініціатор початку імпорту електроенергії з РФ — глава комітету ВР з питань енергетики А.Герус. Хоча менше двох тижнів тому він брехав, що імпорту електроенергії з РФ не буде.
Певен бреше і Зеленський.
Тепер 20% електроенергії ми будемо імпортувати з Росії і Білорусії, а згодом з «Нової союзної держави», в якій у Білорусі буде роль інтер’єру.
Є пряма загроза, що зупиняться українські теплові електростанції, зокрема станції державної «Центренерго». Перестануть працювати шахти. «Енергоатом» зменшить виробництво електроенергії. Наші енергетики і шахтарі стануть безробітними. Зате будуть забезпечені роботою російські енергетики і шахтарі. Тобто російські виробники витиснуть українських. Ось такий патріотизм нам нав’язує Герус.
Зрозуміло, що тепер РФ до шантажу бойовими діями та полоненими додасть щей енергетичний фактор. Все як завжди.
Україна повинна інтегруватися в єдину енергосистему Європи в 2023 році. Але за умовами інтеграції рік до цього енергосистеми повинна працювати автономно. З ініціативи Геруса України садять на «російську енергетичну голку». Тепер РФ гальмуватиме євроінтеграцію.
Ці дії зе відкриває дорогу на ринок України компанії з РФ «Інтер РАО ЕАС», голова ради директорів якої Сєчін знаходиться під санкціями США за анексію Криму. Тобто, Герус дає заробити ворогові України. Це не просто «торгівля на крові», це зрада інтересів України;
А хто ж імпортує електроенергію з РФ? Така собі компанія «Юнайтед Енерджі», яка пов’язана, ви напевно вже здогадалися, з Коломойським. Так він забезпечує свої феросплавні заводи дешевим струмом. А інтереси держави? Та вони йому байдужі, бо бізнес дорожчий.
Герус і Коломойський боролися з «Роттердам +», з тіє ж приични – Коломойський дуже не любить платити об’єктивну ринкову ціну. Але ж завдякі формулі різко знизилась залежність української електроенергетики від Росії. Проте, очолівши комітет Ради з енергетики, Герус повертає залежність України від РФ в електроенергетиці, штовхаючи її в політичну і економічну залежність від РФ.
Що нас чекає? Енергетична капітуляція разом з формулою Штайнмайера приведуть до військово-політичної капітуляції України перед Росією.
От і все. Ми дожилися до цього. Я вже серйозно ставлю собі питання – для чого були попередні 5 років? Самі розбирайтеся.
Від листопада 2015 року ми не мали такого явища як імпорт електрики з Росії. Зараз – маємо. Україна імпортує електрику, при чому ми купуємо електрику у держави-агресора. І це нікого серед можновладців не хвилює. Та шо там не хвилює, вони це пролобіювали. А саме Андрій Герус – голова енергетичного комітету Ради.
Нам казали що енергонезалежності України нічого не загрожує? А в реальності, ми по факту здаємося Москві. Біля 20% електрики відтепер ми імпортуватимемо з Росії та Білорусі (читайте – з тої самої Росії). Вже писав, ситуація коли структури Коломойського продають на «Центренерго» вугілля дорожче ніж на ринку, а купляють електрику у того самого «Центренерго» дешевше собівартості, нічим хорошим не закінчиться. Держава нестиме збитки, но це Коломойскьому з Герусом байдуже. Оліграха цікавить одне питання — як купувати електрику ще дешеве. А це можна тільки у Москви. Тому вірний помічник Герус вносить поправку до законодавства, щоб можна була імпортувати струм з країн, які не входять до Європейського енергоспівтовариства. Депутатам Герус божиться, мовляв, тільки з Білорусі будемо купувати. Дарма, що Білорусь – практично частина Росії, тільки з іншою вивіскою.
Проте, вирішили обійтись без політесу – з 1 жовтня купують електрику прямо у Росії.
Що це означає? Крах вітчизняної електроенергетики та державною вугільної галузі. Бо російська електроенергія буде витісняти з нашого ринку українську. Першими зупинятися державні енергогенеруючі кампанії, відразу за ними держ.шахти – їхнє вугілля стане нікому не потрібне. Натомість з роботою будуть російські шахтарі та енергетики.
П’ять років ми не знали що таке новорічний шантаж Москви – погрози перекрити нам газ і електрику. Тепер все повернеться. Шантаж забезпеченням енергоносіїв – класична поведінка Росії. Завжди одне й те саме — за безперебійне постачання енергії Москва вимагатиме політичних поступок. Наприклад – щодо інтеграції України з Європою. І Україна муситиме на них іти – вибору не буде. Так само як в часи Януковича. Вже цього літа Росія відмовилася постачати вугілля на Луганську ТЕС – і прифронтова зона ледь не залишилася без електрики. А з 1 жовтня Москва припинила транзит вугілля через Білорусь. Що це означає для нас – очевидно. Нам очевидно. Чи очевидно Герусу? Думаю, так. Але ж інтереси Коломойського для нього – понад усе. А інтереси Коломойського – це наддешева електрика для його застарілих феросплавних заводів.
У цій ситуації ми отримали додаткову проблему. Тепер ми купуємо електрику у російської «Інтер РАО ЕАС», голова директорів якої Ігор Сечин – під санкціями США через анексію Криму. То з подачі Геруса ми свідомо стріляємо собі в ногу. Мало було «телефонних неприємностей», давайте ще подратуємо Вашингтон тим, що «подсанкційній особі» даємо заробити.
А хто ж з українського боку закуповує електрику в РФ? «Укренерго» оприлюднив офіційні дані – це компанія «Юнайтед Енержи» наближена до Коломойського. У нас багато казали про торгівлю на крові… А зараз що відбувається? Як назвати це?
Нам багато казали про те що торгувати з агресором – аморально. Але по факту саме до більш тісної торгівлі з агресором ми прийшли. Ми на пустому місці стали залежні від Москви по електроенергетиці – по тому, по чому ми ще недавно не мали ніяких проблем. Низький уклін пану Герусу. В ім’я інтересі конкретного олігарха, Україну зробили залежною від Росії. Руками Геруса зробили. Який, до речі, ще два тижні тому стверджував в одному з інтерв’ю, що Україна не купуватиме електрику в Росії…
Первое октября 2019 года в истории новейшей Украины стало тем днем, когда слово «капитуляция» перестало быть неким абстрактным понятием. Оно вошло в нашу реальность формулой Штайнмайера, согласно которой сепаратистов нам будут втюхивать на условиях кремлевского плюгавца. Но и это еще не все. Как всегда, пиздец пришел не один, а с компанией. К штайнмайеру, матьивовйоб, присовокупился еще импорт электроэнергии из РФ.
Четыре года мы выстраивали свою энергонезависимость, медленно, шаг за шагом. Рубили кремлевские щупальца. Не импортировали электроэнергию из балалайни с ноября 2015. А теперь одним прыжком мы оказались в исходной точке и снова идем по пути энергокапитуляции перед Россией.
А инициатор этого треша — все тот же Андрей Герус, глава комитета ВР по энергетике. Ага, тот самый, Герус-Коломойский. Хотя не прошло еще двух недель с того момента, когда тот же Герус утверждал, что импорта электроэнергии из России не будет никогда, штовы, будет разработан новый закон! В результате закона нет, зато импорт есть. Ну перепутал немного парень, с кем не бывает. И теперь мы на радость лаптеногим будем импортировать 20% электроэнергии из РФ и Беларуси, верного сателлита русских.
Что в перспективе: у русских шахтеров радость, работа и прибыль, у украинских работы нет, их вытесняют заклятые братья с помощью манкуртов вроде Геруса и Бени. Тепловые электростанции останавливаются, «Центрэнерго» в окончательной жопе, шахты накрываются звіздой, производство электроэнергии «Энергоатомом» падает. Энергодефицит і непозбувна бентега. Созданные руками Геруса.
Больше всего в этой ситуации меня бесит тот факт, что эти мазафаки просто дарят России то, от чего мы практически отпетляли: зависимость от энергоносителей. Излюбленное оружие шишкостана для политического шантажа. А дальше будет, как раньше они это проворачивали с газом: в разгар отопительного сезона, в пик холодов балалайня неожиданно (на самом деле нет) взбрыкнет и откажется продавать нам электроэнергию (а наши станции к тому времени стоят — спасибо Герусу). Начнет делать козью морду и ВЫТОРГОВЫВАТЬ, вырывать из горла политические уступки в обмен на возобновление поставок.
И что-то мне подсказывает, что наш наноимператор на эти уступки пойдет. Аргумент ведь бронебойный: надо покрывать энергодифицит, спасать мерзнущих подданных! И восторженный електорат с замерзшей соплей под носом это схавает аж бегом. Потому что собственная холодная дупа гораздо важнее какой-то там эфемерной независимости и свободы, которые, как известно, на хлеб не намажешь. Ну и то, что этот энергодефицит мы сами себе и создали, угробив наши станции и шахты, люди не вспомнят. Но, когда это случится, обещаю напомнить, что все это — творенье шаловливых ручек Геруса. Хотя от моего напоминания лучше никому не станет.
2023 год — это год, когда Украина должна интегрироваться в единую енергосистему Европы. Должна, но интегрируется ли? Есть обоснованные сомнения, ведь по условиям договора на момент интеграции наша енергосистема должна работать автономно. Даст нам балалайня эту автономию, если Коломойскому руками Геруса удастся посадить страну на энергетическую иглу русских? Вопрос риторический. А там не только энергетическая, но и политическая интеграция с Европой накроется бабушкиной бородой.
И тогда здравствуй, военно-политическая капитуляция Украины перед Россией. Намазывайте на хлеб толстым слоем и жрите.