Кожен процес для нормального аналізу важливо проглядати у його логічній послідовності.
1) Коломойський спочатку воює за Україну у 2014 році. Але воює не як за Державу, а як за свій огород.
2) У 2015 році він хоче за свій подвиг багато ніщачков. Але йому не обломилося. Олігархів поступово відтісняють від центру прийняття рішень (от я зараз не кажу, що все стало класно та ідеально, але саме вплив Коломойського/Пінчука/Ахмєтова/Фірташа на зовнішню та внутрішню політику істотно зменшився)
3) 2015-й — Коломойський розсварився з Порошенком остаточно і починає готувати виборчий проект «Слуга народу». Приєднується своєю медіаімперією до російської пропаганди, починає нищити рейтинги Порошенка;
4) Два подєльніка – Коломойський і Боголюбов у 2015-2016рр. виводять на підставні фірми через кредити гроші ПриватБанку, чим перетворюють власний банк на «піраміду» з великою діркою. В цьому приймає участь і майбутній «янелох», на чию офшорку Коломойський перерахував 41 мільон доларів;
5) Нацбанк констатує банкрутство ПриватБанку і у режимі форсмажору пропонує націоналізувати банк. Для того, щоб не поховати банківську систему країни (70% зарплатних карт – у ПриватБанку). ВЛАСНИКИ ПОГОДЖУЮТЬСЯ. УГОДА ПІДПИСУЄТЬСЯ, Нацбанк вливає в ПриватБанк понад 155 мільярдів гривень. Для порівняння: у бюджеті 2017 року – це було більше, ніж бюджет оборони і МВС разом узятих. Вони хакнули нас на річний бюджет сектору обороноздатності!
6) ПриватБанк, новим власником якого є Україна – почав судитися з колишніми власниками;
7) Міжнародні суди стали арештовувати активи Коломойського по всьому світу, щоб потім через суди повернути Україні збитки (власне ті 155 мільярдів)
8) Україна 21 квітня 2019 року обирає президентом Зеленського. Коломойський повертається в Україну і активно говорить про те, що бонус за його виграш – повернення ПриватБанку через суд через процедурні неточності при оформленні угоди про націоналізацію.
9) Експерти стверджують, що Коломойському банк потрібен, лише щоб зайти у нього на день і одночасно відкликати усі судові позови ПриватБанку. Щоб зробити «чистими» вкрадені гроші.
10) У вересні 2019 озброєна поліція приходить з обшуками в головний офіс Приватбанку в Дніпрі, і намагається отримати документи юридичної фірми Hogan Lovells, яка представляє ПриватБанк в Високому суді Англії в справі проти Коломойського-Боголюбова.
11) МВФ дипломатично натякає, що для нової багатомільярдної програми з Україною, нам треба прийняти закон, який би унеможливлював передачу збанкрутілих банків колишнім власникам.
12) 19 грудня 6-й апеляційний суд відклав розгляд справи (а тут дякуємо ДемСокирі). Поки що нічия.
13) У цей час руками депутатів Деркача і Дубінського ініціюється створення тимчасової слідчої комісії (ТСК) по розслідуванню корупції у НацБанку та державних банках (особливо милі старання тут Дубінського, коли він кричить, що Коломойський гарнюня, НБУ — плохіши). Проходить купа проплачених акцій під НБУ.
14) Від підприємств Коломойського одночасно подаються СОТНІ позовів до судів проти ПриватБанку. Крім інформаційної атаки йде атака юридична. Наглядову раду ПриватБанку і голову фінустанови Крумханзла намагаються позбавити посади через суди, позивач — організація, яка називає себе «профспілкою працівників ПриватБанку».
15) В Україні – турборежим по друкуванню законів. Але так званий «Антиколомойський закон» довго топиться в комітетах, обростає поправками. Хоча у МВФ є своя версія і вони наполягають на тому, щоб бороди Коломойського не було видно на сторінках тексту. Але ж є вірний артемон Олександр Дубінський, який на рельси лягає, щоб цей закон або не пройшов, або пройшов у лайт-версії.
І ось увага – останній хід:
19 лютого делегація МВФ прилетіла в Україну. Їх прокачують і вмовляють погодитись на закон, при якому банк Коломойському не повертають. Але в якому прописана нова фішечка: колишнім власникам можна судитися з НБУ і їм можуть повернути розмір збитку. А як він розраховується прописати забули. Отут нам жаба й цицьки дасть. Бо, після прийняття альтернативного варіанту суди іноземної юрисдикції будуть приймати рішення на користь України – а суди в Україні – на користь Коломойського. Бартер грошових знаків. Взаємозалік.
Багато кіпішу – але усі – розходяться краями. Злий Коломойський не отримує ПриватБанк. Не треба сваритися Володимиру Олександровичу та Ігорю Валерійовичу. Хороша влада начебто відстояла інтереси народу.
Добрий МВФ дає нам новий кредит. Коломойський отримує бажану «компенсацію» у 2 млрд доларів. І тільки народ України втрачає надію на повернення 5-ти мільярдів доларів, вкрадених Коломойським.
Я сподіваюся, що у місії МВФ вистачить здорового глузду не повестися.
Поки у нас усі говорять за коронавіруси – люди вирішують реальні справи. Ці дні дуже важливі у нашій історії. А ми можемо все проспати.
