Ми всі очікували оголошення лауреатів 9 березня цього року, у день народження Кобзаря.
Читацька, письменницька і літературознавча спільнота традиційно розділилася у думках, вболіваючи за своїх номінантів. Я особисто ніде не коментувала вибір журі і не розголошувала свої симпатії, так би мовити приєднавшись до ордену мовчальниць у цьому питанні
Але той факт, що премія буде вручена, не викликав жодного сумніву. Якщо вони змогли це зробити минулого року під звуки артилерії у передмістях Києва, то зараз ніщо не мало б завадити.
І яким же було здивування, коли 9 березня Комітет з Національної премії оголосив, що вони вирішили додати іще одну номінацію — «За внесок у перемогу».
Далі цитата: «Ініціатива знайшла схвалення з боку Президента України під час зустрічі з діячами культури та мистецтва 9 березня 2023 р.
Комітет разом із Міністерством культури та інформаційної політики та Офісом Президента України найближчим часом розробить зміни до положення про премію. Оголошується прийом заявок на участь у додатковому конкурсі. Премія «За внесок у перемогу» встановлюється на час воєнного стану в країні.»
Переможці додаткового конкурсу разом із цьогорічними переможцями третього туру будуть оголошені всі разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря.
У цьому зв’язку маю питання.
Що такого трапилося 9 березня, у день очікуваного оголошення переможця, що довелося проводити зустріч із Зеленським та представниками Офісу президента і відтерміновувати церемонію до травня місяця?
Перепрошую, але додаткова номінація не витримує критики.
Війна у нас не перший тиждень, і ввести нову категорію можна було у будь-який час впродовж минулого року, якщо вже ви «обнулили» нашу історію з 24 лютого і попередньої війни не помітили.
Щодо Шевченківської премії 2023.
Не оголосити головну культурну премію країни в день, коли вона мала бути оголошена — 9 березня, в День народження Шевченка, а оголосити про її неоголошення (що фактично є руйнацією традиції та інституції) днем пізніше, ще й сказати, що тільки тепер будуть розроблені якісь зміни до положень про премію — це неповага, саботаж і пряма загроза національній безпеці України.
А що ми ще могли очікувати від міністра русской культури в Україні та міністра-плагіатчика освіти?
Чергове дніще, з прямими вказівками від ОП.
Ні комуністи, ні янукович не дозволили собі зруйнувати традицію вручення Шевченківської премії до дня народження Кобзаря. Тільки влада тупих неуків і українофобів не має нічого святого й готова топтати національні традиції. Національну премію України заснували в 1961 році, перші нагороди були вручені 9 березня 1962 року. Ніколи нікому не прийшло в голову наплювати на традиції вшановувати лауреатів на день народження Тараса Шевченка. Цьогоріч Шевченківський комітет на чолі з Юрієм Макаровим так, як і завжди підготував завчасу (15 лютого, коли провели таємне голосування) список лауреатів й відповідний проєкт указу. Але звироднілий космополіт не став його підписувати. Мабуть не всі прізвища йому там сподобалися. То і януковичу дехто дуже не подобався. Навряд, чи його світогляду відповідав роман «Чорний ворон» («Залишенець») Василя Шкляра. Міг і знати, що письменник готує демарш і відмовиться від одержання премії з рук януковича. Але підписав указ і нагороджував лауреатів.
Що не сподобалося зеленому недоумку, навіть загадувати не хочу. Може особливо збісилося від того, кого там не побачив? Бо ж бидло з Кварталу не відзначили… Вельможне сміття не може усвідомити, що національна премія — це не його приватна годівничка. У будь-якому випадку, в опі 9 березня, замість провести офіційну церемонію нагородження, зібрали якусь групу з діячів культури й деяких членів комітету, принаймні, був там його голова Юрій Макаров. І Зеленський, не приховуючи роздратування, наговорив купу полови на військово-патріотичну тему й наказав митцям щось ще подобавляти.
Далі Макаров уже сам вертівся й виправдовував це зелене блюзнірство. Не соромно? Заявив про ще один конкурс «За внесок у перемогу» й нову дату — 22 травня — це день перепоховання Шевченка. Премія переноситься на день похорону… Як символічно! До речі, міг добавити завчасу або ж запропонувати окрему номінацію поза загальним врученням, так роблять із Нобелівською. Але ж треба було принизити все українське.
Добавлю тут пару ілюстрацій, які запозичив із ТК «Путч».
Тарас Чорновіл
