Те, що олігарх, який зберігає вирішальний вплив на нового президента Володимира Зеленського, говорить про це в інтерв’ю західним ЗМІ — а останній такий заклик прозвучав у інтерв’ю Financial Times — є до того ж сигналом західним фінансовим колам. Адже в американських і європейських медіа впевненість в тому, що після перемоги Зеленського і призначення їм Богдана главою своєї адміністрації саме Коломойський диктує новому президенту свій порядок денний, є куди більшою, ніж в Україні. І після одкровень Коломойського потенційний західний інвестор і кредитор України, принаймні, починає розуміти, до чого йому готуватися.
Що ж відбувається? А рівно те, що відбувалося на наших очах вже багато разів в новітній українській історії. У 2013 році інтереси олігархії, політичної еліти та народу збіглися. Олігархи хотіли послаблення Януковича, політична еліта — збереження електоральної конкуренції, народ — демонтажу кримінальної держави. Однак після досягнення цієї мети виявилося, що цілі у олігархів, політиків і народу розрізняються. Олігархи хотіли посилення свого впливу, політики просто змушені були приступити до будівництва цивілізованої держави, яка могла б отримувати кредити від Заходу, народ хотів кращого життя.
2019 року ситуація повторилася. Олігархи хотіли зміни президента, дії якого погрожували їхньому впливу, політична еліта в цілому була налаштована проти вирішального впливу Порошенка, народ хотів поліпшення соціальної ситуації. Вибори глави держави відбулися — і олігархи, політики і народ знову розійшлися.
Олігархам важливо скупити все, що залишилося від українських активів — від землі до державних підприємств — задешево. Тому дефолт — кращий спосіб для їхнього збагачення і закріплення впливу на майбутнє країни. Після дефолту Україна остаточно перетворитися на пострадянську «недодержаву», про європейські перспективи якої можна буде забути і якою володітимуть кілька хижих сімей. Не випадково Коломойський в своєму інтерв’ю закликає Зеленського «не слухати Захід» і лякає зниженням рейтингу. Так, олігархам об’єктивно вигідний дефолт, саме тому їм і потрібен був слабкий, некомпетентний і підконтрольний президент на Банковій.
Українському народові доведеться заплатити за дефолт сповна. Якщо 73 відсотки виборців Зеленського були інструментом для здійснення олігархічних планів, так наслідки їх здійснення відчують на собі всі 100 відсотків українців. Падіння курсу національної валюти, зникнення продуктів і товарів, різке скорочення кількості робочих місць, затримки з виплатами пенсій і зарплат, соціальний і політичний хаос — і все це при наявності в країні достатньої для конфліктів кількості зброї на руках у населення. Різке зубожіння мільйонів українців може привести не тільки до масового виїзду з країни, а й до серйозних заворушень соціального характеру. Ми не знаємо, як в цій ситуації поведуться силові структури у різних регіонах України і чи не призведе різновекторність їхньої реакції до реального розколу країни і її подальшого зникнення з політичної карти сучасного світу.
Політикам варто врахувати всі ці трагічні наслідки відмови від співпраці з Заходом – все ж таки, вони теж українці і саме вони, а не олігархи, будуть відповідати перед народом за зраду України. Але перший, хто повинен зрозуміти небезпеку того, що може статися в разі оголошення дефолту — це новий президент України.
Коломойський лякає Зеленського тим, що якщо він буде слухатися Захід, так втратить рейтинг і буде «як Порошенко». Але втрата рейтингу Порошенком — наслідок власних політичних помилок колишнього президента і політичної технології, результатом якої став проект «Слуга народу». Рейтинг Зеленського буде знижуватися об’єктивно — просто тому, що за цим рейтингом, окрім надій, нічого не має. Але хотілося б зрозуміти — а цей рейтинг точно буде підвищуватися, коли буде оголошений дефолт? Коли гривня буде по 100, банки відмовляться видавати вклади, в супермаркетах будуть перебої з продуктами, а в аптеках — з ліками. Коли у людей просто елементарно не вистачатиме грошей на найнеобхідніше — не в соціальних мережах, а в реальному житті? Рейтинг точно підвищиться?
Володимир Зеленський повинен розуміти, що людей, які допомогли йому прийти до влади, його власна доля цікавить приблизно так, як доля всіх інших українців. Він потрібен їм рівно на рік — рік тріумфальної скупки всього, що погано лежить. Те, що для українців він стане не просто президентом нездійснених надій, а й президентом злиднів, їх не хвилює. Не хвилює з однієї простої причини.
Вони впевнені, що знайдуть нам нового, після того, як розчарує цей. Те, що новому просто виявиться нічим керувати, те, що країну буде відкинута на десятиліття назад і вона стане легкою здобиччю Кремля, їх теж не цікавить. Запах дешевої власності п’янить їх, наповнює усвідомленням власної величі і не дозволяє думати про перспективу. Але ми з вами не можемо не бачити глибини тієї прірви, в яку здатна провалитись наша країна разом з усіма нами.
