Тому що перш ніж починати боротьбу з потужним інструментом впливу агресора, необхідно продумати стратегію перемоги, обʼєднати усіх патріотів, навіть якщо вони є політичними опонентами, прийняти фахові, а не популістичні закони й тоді очистити Україну від агресивної секти.
Але влада відкинула наш закон 8221 про зміцнення національної безпеки й заборону діяльності РПЦ, імітувала діяльність, готуючи свій беззубий закон, який навіть УПЦ МП підтримала, але і його відмовилася прийняти.
У результаті тепер половина України разом з ПЦУ, УГКЦ і демократичним світом святкуватиме Різдво 25 грудня, а інша значна частина разом з РПЦ і «русским миром» -7 січня.
Війни безумовно виграються на полі бою талановитими воєначальниками.
Але програються війни через бездарні політичні рішення.
У Києві досі на центральному бульварі Шевченка стоїть гігантський кінний пам’ятник Щорсу. Якийсь час він був закритий сіткою, але зараз відкрили.
Тепер усі водії по обидва боки бульвару можуть милуватися конем, якого щедро розписали небайдужі кияни. Кат, убивця і все таке.
Що заважає прибрати пам’ятник кату українського народу зі столиці України, крім браку політичної волі?
Чому у нас досі стоїть ярмо над Дніпром. Чому пам’ятник під ним прибрали, а титанову арку залишили. Як нагадування про дружбу?
Чому у Києво-Печерській Лаврі відновилися відправи російської церкви. Чому у Місті тривають незаконні будівництва на ділянках, захоплених московською церквою, і міська влада не вживає заходів, щоб це припинити.
Сьогодні і завтра — день мого Міста. Ми завжди у ці дні гуляли улюбленими вуличками,але не сьогодні.
Сьогодні мені для святкового настрою недостатньо плисти Хрещатиком на хвилях наших душевних пісень.
Ми занадто багато пережили і занадто добре себе проявили, щоб зараз починати жувати колишню жуйку. Київ має показувати приклад усій країні, а не тулитися позаду.
Спиляйте уже Щорса з коня, кінець кінцем.
