А що там Буданов — прокоментував уже, чому його заступницю хлопнули на мішках чорного кешу і той факт, що мішки перевозили з охороною із спіробітників ГУР?
Що каже кумір мільйонів? Вже пояснив, чому Мудра на плівках каже про якогось Кірілла?
Чо мовчить?
В головах всяких дурнів, він чесний-непідкупний. Корупціонери від нього мало не тремтять, оглядаються і обмочуються лише при згадці імені «Кірілл».
А на плівках бачимо, що його прорва-підлегла діє впевнено і сміливо. Згадує якесь начальство, яке б’є копитом і чекає результатів.
От тільки УП пише, що саме Буданов міг бути тим «керівництвом», на яке Мудра посилалася під час обговорення збору та легалізації коштів на заставу Галущенка. А робив він це за завданням безпосередньо від Зе.
Я звісно, не вірю. Тільки ворог України може наговорювати таке на чесного Кірілла, в якого вірить стільки овечок, які ввжаають себе тіграми.
От тільки… пам’ять в людей куца і вони забули, як в справі тих же вагнерівців ще в 2020 році в перші дні після зриву операції новопризначений глава ГУР чесний Кіріл стверджував, що операція — «вигадка руского воєнкора Коца». От так прямо сидів з Арестовичем і на всю країну брехав.
А всі розвідники, які проводили цю операцію (Жолобецький, Червінський, Бурба), всі як один стверджують, що саме Буданов виконував накази Єрмака і віддавав злочинні вказівки підлеглим по замітанню операції під килим, фальсифікації документів операції. Словом поводився зовсім не згідно свого світлого образу лицара в білих латах, який намалювали собі його фанати.
Але фанатікам не вперше. У них щодня нове ліцо в кумірах.
Про Ірину Мудру.
Чи в оточенні Зеленського є хоч один повноцінний громадянин України? Із сім’єю в Україні? З одним українським паспортом? Із дітьми в Україні? Питання риторичне. Зеленський сам гастролер і до влади привів гастролерів.
Мати Ірини Мудрої Людмила Мудра проживає в місті Рішон-ле-Ціон Ізраїль. У дочки та матері ізраїльське громадянство, про що вже давно відомо і це не заважало Ірині Мудрій мати доступ до держтаємниці. Мама Ірини, крім величезної квартири в Ізраїлі, має 70-метрову квартиру в київському VIP-комплексі, отримавши її в дар. Сама Ірина Мудра має заощадження в ізраїльському банку. 25-річна дочка Ірини Каріна Шатрова зареєстрована як власниця будинку в Київській області. Має громадянство Ізраїлю, постійно проживає за кордоном. В Україні на неї оформлено великий перелік майна.
Молодший син колишньої заступниці керівника Офісу президента України народився у США у 2018 році, що дає йому автоматичне право на набуття американського громадянства з права народження.
Кого ж до влади привела біомаса у 2019 році?! Питання знову риторичне!
На фото мама Іра та донька Катя.
Мудра гастролерка
Кого ж привела до влади маса українчиків у 2019 році? Питання, яке з кожним роком дедалі менше виглядає риторичним.
Мати Ірини Мудрої та її донька мають громадянство Ізраїлю. Молодший син, народжений у США у 2018 році, має американське громадянство за правом народження. І для мене проблема тут поки що не в Ізраїлі, не в Америці, навіть, не в етнічності й не в самому факті другого громадянства членів родини. Проблема значно глибша: хто саме в Україні отримав право керувати державою, долею якої його власна сім’я не пов’язана безальтернативно?
Українцеві сьогодні пояснюють, що він повинен залишатися тут. Платити податки тут. Воєнно обліковуватися тут. Захищати державу тут. Терпіти обмеження тут. Втрачати бізнес, житло, роки життя, здоров’я, а іноді й дітей — тут. Держава вимагає від простого громадянина абсолютної прив’язаності до України.
А що ми бачимо у верхівці?
Посади — в Україні. Влада — в Україні. Доступ до президента — в Україні. Державні ресурси — в Україні. Можливість ухвалювати рішення про життя мільйонів українців — теж в Україні.
А родини, громадянства, життєві траєкторії та запасні правові системи — вже значно ширші за Україну.
Я називаю таких людей гастролерами-чужинцями не тому, що вони звідкись «не звідси». Ірина Мудра народилася в Україні. Гастролерство — це не географія народження. Це спосіб ставлення до держави.
Для державника країна — це доля.
Для гастролера — юрисдикція.
Для державника питання звучить: «Що залишиться після мене?»
Для гастролера: «Що буде зі мною, якщо тут усе остаточно зламається?»
І якщо на друге питання існує готова відповідь у вигляді іншого громадянства, іншої країни для дітей, іншої правової системи і іншого майбутнього, виникає цілком законне питання про асиметрію ризику між правителями та тими, ким вони керують.
Саме ця асиметрія мене обурює найбільше.
Влада може ухвалювати для українця рішення, наслідки яких вона сама потенційно не зобов’язана проживати до кінця.
Ти переживатимеш наслідки їхніх реформ, експериментів, кадрових помилок і політичних авантюр.
А в когось завжди залишається інша країна, інший паспорт або інша система, яка прийме його дітей.
І це породжує фундаментальний конфлікт екзистенційної відповідальності.
Я взагалі вважаю, що для найвищих державних посад питання громадянства, постійного проживання, податкового резидентства та громадянства найближчої сім’ї повинно бути не приватною дрібницею, а предметом повної публічної прозорості.
Тому що ми говоримо не про менеджера приватної корпорації.
Ми говоримо про людей, які отримують доступ до державної таємниці, стратегічних рішень, міжнародних переговорів, кадрової політики, правоохоронної системи, війни і миру.
Суспільство має право знати не тільки, скільки в них квартир.
Суспільство має право знати, з якою державою вони насправді пов’язують майбутнє своєї сім’ї.
Українцям продали красиву казку про «нові обличчя». Прийдуть прості, чесні, сучасні люди. Не політики. Не стара система. Майже випадкові громадяни, які просто наведуть порядок.
Людина, яка знає, що її діти житимуть у цій країні, будує школу інакше.
Людина, яка знає, що лікуватиметься тут, будує медицину інакше.
Людина, яка знає, що старітиме тут, будує державу інакше.
Людина, яка знає, що іншої країни для її родини немає, набагато обережніше експериментує з країною.
Ось чому я не сприймаю аргумент «яка різниця, яке громадянство у дітей».
Різниця величезна.
Але для найвищої державної влади це фактор політичної довіри і потенційного конфлікту лояльностей, який суспільство має право оцінювати. Українська держава занадто дорого нам обходиться, щоб нею управляли як тимчасовим проєктом.
За неї вже заплачено сотнями тисяч життів.
І тому моя вимога до людини, яка претендує керувати цією державою, дуже проста:
Україна повинна бути для тебе не місцем роботи. Вона повинна бути місцем долі.
Твоєї.
Твоєї сім’ї.
Твоїх дітей.
Твого майбутнього.
Інакше одного дня ми можемо виявити дивовижну конструкцію: народ, який не має запасної України, і політичну верхівку, в якої запасний світ передбачений заздалегідь. Я лишаюся категорично проти множинного громадянства, бо це показує нелояльність до батьківщини і вже закладений механізм зради інтересів українського народу.
І тому питання 2019 року залишається відкритим:
кого ж ми тоді привели до влади — українських державників чи тимчасових адміністраторів української колонії ?
Відповідь кожен може дати собі сам.
Борислав Береза отримав інсайд з ОП, згідно якого Ірина Мудра погодилася на угоду з НАБУ та САП. Угода, як правило, передбачає свідчення проти організаторів кримінального провадження, тобто Ірина Мудра може дати свідчення проти тих, хто давав їй вказівки здійснювати незаконні дії.
Якщо це виявиться правдою, то НАБУ та САП можуть задокусентувати злочини, що йдуть на самісінький верх державного управління — до голови ОП Буданова та президента Зеленського. Ймовірно Мудра розуміє, що ніхто не внесе за неї заставу законним способом, а гнити в СІЗО вона не намірена, тому й готова свідчити проти свого роботодавця.
Дивні справи твої, Господи. Після того, як звільнили Єрмака, а потім і вручили йому підозру, одягли електронного браслета, справи у влади посипалися. Навіть прихід Буданова, як бачимо не допоміг. Більше того, Буданов ні за що наразив себе на небезпеку стати корупціонером після виконання вказівок президента.
Бути шанованим героєм, генералом, на якого рівняються, якого ставлять в приклад, і виконуючи волю найвеличнішого лідера сучасності за версією якогось Єрмака, перетворитися на корупціонера, що організовує витягування з в’язниці ще одного корупціонера, який крав на захисті від ворога та енергетиці. Це треш контент, як каже побратим Федір.
У мене в голові це просто не вкладається. Невже вони думали, що безкарні, що можна творити все, що завгодно? Чи вони просто не розуміли, що після справи Мідас їх ще ретельніше слухають, документують?
Можливо вже пора дзвонити своєму кєнтуліку Міндічу в Ізраїль і радитися як вчасно поїхати в «робочу поїздку» на пляжі Герцлії?
Біжи, Форесте, біжи)
.
Мабуть найкраща ілюстрація президентства Зеленського. Від часів Ярослава Мудрого такого не було.
Як там Зеленський казав у 2019 році? Нульова толерантність до корупції? Минуло сім років і «нульову толерантність» демонструє список, а Зеленський доводить що він не в курсі що робиться в його ж Офісі.
