На тлі найбільш масштабної з 2014 року ескалації між бойовиками палестинського угруповання «Хамас» і Ізраїлем, свою високу ефективність вчергове продемонструвала протиракетна система «Залізний купол». За заявами представників Армії оборони Ізраїлю, система ПРО змогла нейтралізувати 90 відсотків ракет, випущених із території Смуги Газа.
Водночас, нещодавня активність російської армії біля кордонів України також змусила українське військово-політичне керівництво заговорити про протиракетну оборону, яка, попри значні загрози, має досить обмежені можливості. Чим зараз ЗСУ можуть захиститися від російських «Іскандерів» і «Калібрів», що можуть запропонувати українські виробники озброєння і які іноземні системи хочуть отримати українські військові?
Свіжі кадри обстрілу Ізраїлю стрімко облетіли світ. У нічному небі чітко видно як десятки ракет, одночасно випущені бойовиками «Хамас», вибухають в небі, не досягнувши цілі.
Так виглядає результат роботи місцевої системи протиракетної оборони «Залізний купол». Вона є на озброєнні армії Ізраїлю вже 10 років, але ніколи ще так активно не застосовувалася.
«Насправді це всього лише останній рівень ізраїльського протиракетної оборони (ПРО). Є ще кілька рівнів. «Залізний купол» розроблений для боротьби з ракетами малої дальності. Якраз ракети малої дальності досить швидкі. Йдеться про ракети типу «Град», типу «Точка-У», – пояснює офіцер резерву Армії оборони Ізраїлю Віктор Верцнер.
За перший тиждень протистояння по території Ізраїлю з боку Смуги Гази випустили дві тисячі ракет. Масованим обстрілом бойовики угруповання «Хамас» намагалися завдати сильного удару, але за заявами місцевих військових – 90 відсотків снарядів вдалося знешкодити.
«Велика перевага «Залізного куполу» в тому, що його радар негайно засікає запуск, розраховує траєкторію ракет, розраховує те місце, куди ця ракета націлена, куди вона повинна впасти. «Залізний купол» реагує дуже швидко в зв’язці зі своїм радаром. Ракета «Тамір» збиває ракети супротивника буквально за кілька секунд після запуску», – продовжує Верцнер.
Недавня активність біля українських кордонів змусила військово-політичне керівництво країни вчергове згадати і про російську ракетну загрозу. До того ж, протистояти ЗСУ в разі потреби доведеться зовсім іншим викликам, аніж ті, з якими нині бореться в Ізраїлі «Залізний купол».
Поблизу українських кордонів розміщені російські оперативно-тактичні комплекси «Іскандер», що застосовувалися під час бойових дій в Сирії, а також крилаті ракети морського базування «Калібр». Ними озброєні, зокрема, і кораблі Чорноморського флоту.
Також на території Південного військового округу Росії, що межує з Україною, базуються винищувачі МіГ-31 із гіперзвуковими ракетними комплексами «Кинджал». Дальність роботи крилатих і балістичних ракет Росії дозволяє вражати цілі на всій території України, навіть не перетинаючи кордон. За оцінками експертів, російська армія в перший же день можливого нападу може здійснити кілька сотень таких пусків.
«Російська зброя, ті ж самі «Іскандери», вони мають активні станції постановки перешкод, вони мають надзвичайно великі швидкості, вони мають системи відстрілу перешкод і траєкторію польоту, яка може змінюватись хаотично. Якщо говорити про крилаті ракети, то це інший профіль польоту: вони летять на невеликій висоті, можуть летіти на дозвуковій або надзвуковій швидкості, їх складно виявити, бо вони можуть бути з використанням елементів малої помітності», – описує російське ракетне озброєння голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.
А ось можливості України з протидії російським ракетам досить обмежені. Не маючи повноцінної системи ПРО, в спадок від Радянського Союзу збройні сили отримали частину зенітно-ракетних комплексів, які можуть вражати подібні цілі. Ключовими тут є ЗРК середньої дальності «Бук-М1», а також кілька модифікацій системи С-300.
«Теоретично, зенітно-ракетні комплекси і системи протиповітряної оборони, які стоять на озброєнні ЗСУ, вони мають можливості збивати балістичні цілі та крилаті ракети, але треба враховувати, що це системи часів Холодної війни. Тобто, вони виготовлені в Радянському Союзі і, звісно, вони заточені на ті цілі, які існували в той час – 50 років тому. Зараз, звісно, техніка йде вперед і я не впевнений, що ті системи, які у нас є, можуть ефективно відбити масовану ракетну атаку з боку Росії», – вважає заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
«Ракета, яка споряджена твердим паливом, має певний час зберігання в такому стані. Я думаю, що час використання і зберігання цих ракет уже за певними показниками вийшов за ті межі, які були визначені при створенні цих ракет. Ці часові рамки продовжувалися щодо тих чи інших зразків ракетного озброєння, але в будь-якому варіанті критерієм істини є практика», – додає директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Сучасних розробок на озброєнні української армії немає, хоча за заявами вітчизняних виробників, вони готові вирішити цю задачу.
Зараз одразу два українських підприємства заявляють, що готові запропонувати військовим власні проєкти зенітно-ракетних комплексів. Це держпідприємство «Державне Київське конструкторське бюро «Луч», відоме за такими розробками, як ПТРК «Стугна» та протикорабельний комплекс «Нептун», а також – КБ «Південне». За заявами розробників із Дніпра, дальність роботи їх системи «Кільчень» – понад 200 кілометрів.
Представники «Південного» запевняють, створення вітчизняної зенітно-ракетної системи обійдеться в кілька разів дешевше, аніж закупівля іноземних аналогів. Втім, грошей на створення комплексів, запропонованих українськими підприємствами, досі не виділили жодному з них.
«Є ініціатива з низів, зокрема, наших КБ, які говорять – ми можемо це зробити. І є жорстка позиція Міністерства оборони – добре, ми можемо це робити, але дірки ми можемо поки що закривати закупівлею закордонних зразків і зараз ми якраз перебуваємо на етапі такого хиткого балансу між оцими двома правдами. Є правда військових – завтра, щоб воно працювало. І правда промисловців – робити своє, тому що чуже буде завжди дорожче», – пояснює Сергій Згурець.
У таких умовах в Україні все частіше звучать пропозиції щодо закупівлі іноземного озброєння. Так, головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак у грудні 2020 року заявив – рішенням міг би стати протиракетний комплекс Patriot. Про розміщення американського ЗРК на території України вже навесні цього року сказав і керівник Офісу президента Андрій Єрмак.
«Це не новий комплекс. Тобто, він розроблявся ще в 70-і роки, але остання модифікація комплексу Patriot, яка зараз стоїть на озброєнні в Сполучених Штатах, вона не має нічого спільного з тією системою, яка була в 70-х роках. Постійно удосконалювались системи наведення, системи управління, власне ракети. Це комплекс, який може знищувати фактично всі типи існуючих цілей: і традиційні літаки, і балістичні ракети, і крилаті ракети», – зазначає Михайло Самусь.
На думку експерта, присутність в арсеналі України таких комплексів, може внести серйозні корективи в агресивні плани Росії, про які знову заговорили після весняної ескалації.
«Якщо в України будуть системи Patriot або інші сучасні системи протиракетної оборони, які зможуть виключити з широкомасштабної операції ракети Росії, тобто, ракетний удар РФ не зможе досягти ефекту, – це значить, що не буде проведена повітряна операція. А якщо не буде проведена повітряна операція, то не буде проведена і сухопутна операція. Це очевидно, тому що Росія не зможе піти просто в лобову атаку на українські збройні сили сухопутними військами. Вони просто будуть знищені», – переконаний заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння.
Під час травневого візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена до Києва, журналісти Радіо Свобода запитали у нього, чи може Україна отримати таке озброєння?
«Ми розглянемо будь-який запит. Тут ключовим партнером України є Пентагон. Зараз ми думаємо над тим, яка додаткова допомога – крім тієї дуже значної допомоги, яку ми вже надали, – була б корисною для України саме зараз. Це питання на стадії активного розгляду», – відповів Блінкен.
Нам потрібен ракетний спис, щоб Росія розуміла, що у випадку застосування подібного озброєння, по її території буде застосоване відповідне озброєння з боку УкраїниТарач Чмут
Сусідня Польща, що є членом НАТО, підписала контракт на постачання ЗРК Patriot в 2018 році, але отримає його тільки в наступному році. За чотири батареї комплексу Варшава заплатила майже 5 мільярдів доларів. При цьому, річний бюджет України на все нове озброєння – лише 800 мільйонів. І оскільки, як час, так і гроші – дефіцит для України, ЗСУ в разі російської агресії варто робити ставку на ракетний удар у відповідь, вважає Тарас Чмут.
«Нам варто зосереджуватись не так на ракетах для захисту, як на ракетах, які можуть полетіти у відповідь на ракети по Україні. Тобто, кориговані снаряди «Вільха», ОТРК «Грім», створення вітчизняних крилатих ракет «Коршун» і інших похідних, напрацювання по яких у нас є. Нам потрібен не ракетний щит, нам потрібен ракетний спис, щоб Росія розуміла, що у випадку застосування подібного озброєння, по її території буде застосоване відповідне озброєння з боку України», – каже Чмут.
Водночас, застосування російських комплексів «Іскандер» під час війни в Нагірному Карабаху в минулому році завершилося гучним скандалом. Після закінчення бойових дій, прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що куплені у Росії ракети виявилися неефективними. Щоправда, після розмови з Володимиром Путіним свою думку політик змінив, пославшись на те, що був невірно проінформований. У Міноборони Росії і зовсім заперечили використання комплексів «Іскандер» у війні Азербайджану і Вірменії.
