У Військово-морських силах Збройних сил України створено Командування морської піхоти (КМП) – єдиний орган управління частинами морських піхотинців та берегових артилеристів. Командувачем морської піхоти – універсального роду військ, який може діяти на воді, суші, у повітрі (як самостійно, так і у взаємодії з іншими підрозділами) – призначено генерал-майора Юрія Содоля. Донедавна він був першим заступником командувача Десантно-штурмовими військами, а в 2014 році, коли розпочалась агресія Росії проти України, полковник Содоль командував 25-ю окремою повітрянодесантною бригадою.
Про те, як 47-річний генерал-майор разом із офіцерами і матросами виборював право носити берет морпіха, про плани щодо посилення бойового потенціалу морської піхоти і те, завдяки чому морпіхи вважаються військовою елітою, Юрій Содоль розповів Радіо Свобода. Зустріч із генерал-майором Содолем відбулася на Херсонщині. Там, на непростій ділянці на межі з тимчасово окупованим Кримом, морські піхотинці, за визначенням командувача, виконують «реальну бойову задачу».
– Як правильно називати новостворений у ВМС орган військового управління – це командування морської піхоти чи корпус, як іноді пишуть у пресі? Якою є нинішня структура, що в подальших планах?
У планах – збільшення частин морської піхоти: одну нову бригаду морської піхоти маємо сформувати до кінця 2018-го, решту частин – наступного року
– Оскільки поняття «корпус» передбачає певний набір частин і підрозділів, то в нашому випадку правильно говорити про командування морської піхоти. Наразі в структурі КМП маємо бригади морської піхоти і артилерійську, три окремих батальйони морської піхоти, реактивний артилерійський полк тощо. У планах – збільшення частин морської піхоти: одну нову бригаду морської піхоти маємо сформувати до кінця 2018-го, решту частин – протягом наступного року. Утім, курс взято не на громіздку, а передусім на керовану, мобільну, боєздатну структуру. Взірцем однозначно є морська піхота Сполучених Штатів Америки (United States Marine Corps – ред.).
– Взагалі, чому виникла потреба в єдиному органі управління українською морською піхотою?
Державний прапор і прапор ВМС в 2014 році під час анексії Криму було вивезено зі штабу в Севастополі
– Відповідно до плану реформування Військово-морських сил України, поділ ВМС на морське командування і командування морської піхоти зроблено для оптимізації управління окремими напрямами. Як командувач морською піхотою, перебуваю в прямому підпорядкуванні командувача ВМС ЗС України. Представляючи мене особовому складу морської піхоти, віце-адмірал Ігор Воронченко передав командуванню Державний прапор і прапор ВМС, які в 2014 році під час анексії Криму було вивезено зі штабу в Севастополі.
– Бойовий потенціал морської піхоти планується посилити відповідною технікою та озброєнням?
– Принаймні зараз відповім коротко. Так, розроблено програму забезпечення частин і підрозділів морської піхоти новими зразками озброєння. Йдеться, зокрема, про бронетранспортери, протитанкові комплекси, артилерійські установки, засоби зв’язку тощо. В першу чергу, процес йтиме в найбільш підготовлених, бойових частинах і підрозділах.
– З моменту призначення в березні командувачем морської піхоти на бойових позиціях морпіхів Ви вже були?
Максимальне віддалення від наших позицій до противника – 400 метрів, мінімальне – 72. Настрій у морпіхів – бойовий
– Це перше, куди я поїхав. Пройшов від Широкина до Павлопіля. На цьому відповідальному стратегічному напрямку стоять частини і підрозділи морської піхоти. Максимальне віддалення від наших позицій до противника – 400 метрів, мінімальне – 72. Наші позиції доволі добре обладнані в інженерному відношенні, особовий склад не лінується, вдосконалює їх. Настрій у морпіхів – бойовий.
– Морпіхи присутні на Зміїному? (Острів, що належить Україні, розташований в Чорному морі в понад 100 кілометрах від Одеси – ред.). Згадується, що кілька років тому Військово-морські сили та Одеський загін морської охорони Державної прикордонної служби посилили там заходи безпеки – «на випадок можливого ускладнення обстановки».
– Ні. На острові Зміїний завдання виконують інші підрозділи, в тому числі ВМС. Морські піхотинці залучені до виконання бойових задач на Сході України, і тут, де ми із вами спілкуємось.
– До анексії Криму Росією, внаслідок якої Україна втратила левову частину флоту, українські морські піхотинці могли проводити десантування як з великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський», так і з середнього – «Кіровоград» (зараз середній десантний корабель має назву «Юрій Олефіренко» – ред.). Перший Росія не повернула. У ВМС України залишився «Олефіренко». Чи достатньо його для цілей морпіхів?
– Враховуючи те, що Воєнна доктрина України має оборонний характер – ми захищаємо свою землю (хоча проводити наступальні і контрнаступальні дії теж вміємо); для того, щоб проводити тренування морських піхотинців із завантаження, розвантаження, десантування, здобувати навички і вдосконалювати школу, корабля «Юрій Олефіренко» цілком достатньо.
– А щодо повітряного десанту?
– В складі ВМС є морська авіаційна бригада з вертольотами і військово-транспортними літаками, отже тренувати особовий склад, виконувати інші завдання авіатехніка дозволяє. Скажімо, зараз на Херсонщині проводимо навчальні парашутні стрибки, вони за планом триватимуть до 18 травня.
– Скільки стрибків у Вашому особистому активі?
– 96.
– Навички десантників і морських піхотинців відрізняються як відрізняються смуги на їхніх тільняшках. Особисто Вам, як командиру-десантнику, чи складно зараз долати нові виклики?
– На березі тактика дій підрозділів Десантно-штурмових військ і морської піхоти схожа. Але десантники не володіють навичками морського десантування, тому морпіхі вважаються більш універсальними бійцями. Про те, що особисто мені якось складно… Та не сказав би. Досвід співпраці з ВМС набув ще в довоєнні часи. Відтоді ж, як почалася війна на Сході України, було чимало задач, які спільно виконували десантники і морські піхотинці.
– Суперництво між десантниками і морськими піхотинцями існує?
Без здорового суперництва неможливий успіх. Але між морськими піхотинцями і десантниками не повинно бути зневажливого ставлення один до одного
– Звісно, кожен хоче довести, що він сильніший, крутіший, більш навчений. Без здорового суперництва неможливий успіх. Але між морськими піхотинцями і десантниками не повинно бути зневажливого ставлення один до одного. Хто крутіший, нехай демонструють навчання або виконанням конкретних бойових завдань.
Для того, щоб стати морським піхотинцем, бажання замало, треба мати відповідний фізичний стан, психологічні якості, і – найголовніше! – внутрішній стрижень. Якщо «заточений» на перемогу, то прийде й успіх.
– Здобуття права носити берет морського піхотинця є доволі серйозним фізичним випробуванням на витривалість і силу. На тій 8-кілометровій смузі перешкод, яку проходили заради берету, – під вибухи, у воді та багнюці – було важко?
– Важко і водночас цікаво. Останнього більше, бо це перевірка власної фізичної підготовки, психологічного стану. Працювали командою, допомагали один одному. На одному зі знімків спіймали мене, як посміхаюсь… Насправді тоді вже було не до посмішок: щойно зайняли висоту, де на нас очікували міцні хлопці. Вони «свіжі», ми дещо втомлені (сміється).
– Звідки будете брати молодших командирів для підрозділів морської піхоти?
Базовим військовим вишем, де готують офіцерів морської піхоти, є Військова академія в Одесі
По-перше, потрібно надалі підвищувати роль сержанта як рушійної сили у підготовці солдата і відділень. Дисципліна, зовнішній вигляд, стан техніки – це питання до нього, сержанта. Тому досвідчений, підготовлений, знаючий сержант – це, на мою думку, 50% успіху підрозділу. А офіцери підключаються з рівня взводу і вище. Базовим військовим вишем, де готують офіцерів морської піхоти, є Військова академія в Одесі. Незабаром там відбудеться перший випуск. Якщо дозволить тутешня оперативна обстановка, поїду на урочисту церемонію до Одеси.
