Питання оновлення ВМС України, безперечно, є доволі дорогим та довгим процесом, бо військові кораблі — найдорожча техніка, як у розміри цінника за одиницю, так і в обслуговуванні.
Проте, без повноцінних морських сил жодна країна у світі ще не забезпечила захист своєї акваторії. Тому в Україні була прийнята Стратегія ВМС до 2035, яка була розроблена спільно з США та Великою Британією.
Вона передбачає поступове розширення можливостей флоту у три головних етапи. До 2025 року створення системи захисту берегової та прибережної зони (до 22,2 км від берега). До 2030 — захист вже морської зони у межах виключної економічної зони.
І захист своїх інтересів у морях має більш ніж величезне економічне значення, бо на українському шельфі Чорного та Азовського морів знаходиться лише розвіданих 1 583,5 млрд кубічних метрів природного газу та 409,8 млн тонн нафти. Це 30% всіх вуглеводневих запасів України.
Лише після цього, відповідно до Стратегії, мова йде про забезпечення безпеки світового судноплавства у дальній морській зоні, яка має бути створена до 2035 року, як елемент захисту економічних зв’язків.
Саме у рамках цього плану і створювався береговий ракетний комплекс «Нептун» та закупаються для ВМС Bayraktar TB2. США передає катери класу Island та Mark VI, Великобританія надає безпрецедентний кредит на 1,6 млрд доларів для ракетних катерів, замовлені турецькі корвети класу Ada, а у планах — добудувати «Володимир Великий» у фрегат.
І жодна країна світу ще свідомо не зробила ставку на виключно один морський компонент. Мовляв, в нас є береговий ракетний комплекс, тому нам не потрібні кораблі.
Навіть в умовах Чорного моря, Болгарія та Румунія, які до того ж члени НАТО, розвивають свої флоти та не соромляться брати у Бельгії та Великобританії відверто застаріли фрегати 70-80-х років. Єдина країна на березі Чорного моря, яка зараз спирається лише на катери — це Грузія, але офіційно її ВМС були розпущені у 2009 році.
Звісно, головним фактором небезпеки для України є російська окупація Криму, який перетворюють на суцільну військову базу. Але, як зазначено у Стратегії, якщо не стримати Кремль, то це призведе до домінування РФ в повітрі та на морі та встановлення зони заборони доступу (A2/AD).
Тому зараз, фактично, ми бачимо фіналізацію формування першого рівня морської оборони України у прибережній зоні, яка буде забезпечуватись патрульними та ракетними катерами.
І якщо американські Island та Mark VI, це відносно невеликі катери зі слабким артилерійським озброєнням. То британський проект виглядає основою цієї оборони. Зокрема стало відомо, що це будуть кораблі довжиною 50-65 метрів та швидкістю до 40 вузлів із повноцінним ракетним озброєнням.
Прикладами катерів з аналогічними можливостями є Ambassador MK III ВМС Єгипту, який озброєний одразу 8 протикорабельними ракетами Harpoon. Фінські Hamina із 4 ПКР RBS-15 або польські Orkan, в яких удвічі більша кількість цих же ракет.
Аналогічний проект є й у вітчизняного Дослідно-проектного центру суднобудування — ракетний катер «Гроза» та «Сарган» із 4 протикорабельними ракетами.
Якщо ж розглядати дещо екзотичні варіанти побудови корпусу скегового типу, то слід згадати про норвезькі Skjold та вітчизняний «Богомол».
Ці проекти відрізняють висока швидкість — 50-60 вузлів на спокійній воді.
Щодо озброєння британських катерів, то на жаль, зараз відомо лише про те, що це будуть «ракети нового класу, спроектовані спеціально для України британською промисловістю».
Враховуючи глобалізацію оборонних компаній та їх вихід за межі виключно національних підприємств, доволі складно зрозуміти що криється під формулюванням «британської промисловості». Бо та ж BAE Systems це транснаціональна корпорація з дочірніми компаніями та частками у спільних компаніях-гігантах на кшталт MBDA.
Також не відомий і тип цих ракет, які «можуть бути малої або великої дальності». Проте 50- чи навіть 65-метровий катер, що дозволяє говорити по водотоннажність на рівні 250-500, навряд чи буде озброєний ракетами з дальністю польоту у 20-30 км.
Водночас турецькі корвети класу Ada дозволять вже перейти до другого етапу — створення системи захисту виключної економічної зони. Тим більше, що оголошений склад озброєння та оснащення цих кораблів дозволяє доволі впевнено це робити.
Також необхідно розуміти, що Захід вже почав інтеграцію України у загальну систему безпеки Європи проти глобальної загрози РФ. Враховуючи ті ж навчання України та країн НАТО, які проходять в Україні та у Чорному морі, можливо розраховувати, що у випадку необхідності, українські кораблі та берегові сили будуть працювати разом із силами Альянсу.
Тобто повинні мати можливість виконати свою частку завдань у взаємодії з іншими кораблями, авіацією та розвідкою країн-членів НАТО.
