Президент США попросив держсекретаря та главу Пентагону пом’якшити риторику щодо підтримки України аж до її перемоги над Росією
Про це повідомляє NBCnews з посиланням на власні джерела у Білому домі.
Заяви Ентоні Блінкена й Ллойда Остіна після візиту до Києва у квітні були надмірними, — вважає президент США.
Перш за все, Джо Байден занепокоєний твердженням міністра оборони США про те, що мета США в Україні – послабити Росію настільки, щоб вона більше не змогла повторити свою агресію. Президент США вважає, що такі слова можуть спричинити нереалістичні очікування і збільшити ризики втягування Вашингтона в прямий конфлікт із Москвою. Міністри своєю чергою пояснили, що слова Остіна були неправильно витлумачені.
«Байден не був щасливим, коли Блінкен та Остін говорили про перемогу в Україні. Йому не сподобалась їхня риторика», – цитує NBC News одного з високопосадовців Білого дому.
Адміністрація Байдена все більш схильна вважати, що війна Росії проти України вступає у затяжну фазу, і вважають, що Володимир Зеленський повинен менш категорично говорити про небажання Києва йти на територіальні поступки Москві.
При цьому Білий дім твердо переконаний, що Україна повинна сама обирати, на яких умовах має завершитися війна з Росією, і США не повинні тиснути на Київ у цьому питанні.
«Ми не тиснемо на них, щоб вони пішли на поступки, як це роблять деякі європейці. Ми ніколи б не просили їх поступитися територією», – сказав один американський чиновник. — Ми плануємо тривалу війну. Ми маємо намір підготувати до цього американський народ, і ми готові попросити у Конгресу більше грошей».
Чи «зливають» нас США?
Щойно відшумів останній «Рамштайн», як український інтернет заполонила відбірна зрада. Що начебто США не хочуть нашої перемоги і дає нам не те, що Михайло Подоляк у твіттері попросив, а те, що вирішив очільник Пентагону Ллойд Остін
Вірус «США нас зливають» і «Америка не хоче перемоги України» косить ряди не тільки пересічних «антонін», які вперше з 24 лютого почали відкривати політичні новини. Антизахідна шиза почала косити ряди головних редакторів, депутатів і представників місцевої влади. На думку всіх цих людей США і інші наші західні партнери мусять віддати їм всі HIMARS, Patriot, «томагавки» і парочку ядерних бомб. Все від того, що українське суспільство ніколи не вчили бути дорослими і жоден публічний політик за 8 років так і не пояснив економіку війни. А ми усе ж не пуп Землі, до 24 лютого ми займались басейнами, дитсадками і дорогами — свідомо наплювавши на свою безпеку. Нам допомагають, бо мають глибоку симпатію до рішучого українського суспільства і повагу до феноменального ЗСУ. Світ не сприймає всерйоз відео Арестовича і твіти Подоляка з історіями про те, як вони шлють на три літери США.
Щодо шалених цифр, які блукали у твіттерах Подоляка — голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі добре пояснив на прес-конференції Рамштайн 3.0.
«Я не впевнений, де взяті цифри, на які ви посилаєтеся, але я говорив із генералом Залужним, і ми отримуємо списки. Це офіційні запити від їхнього міністерства оборони. Вони просили 10 батальйонів артилерії; було поставлено 12 батальйонів артилерії. Знову ж таки, було поставлено 97 тисяч протитанкових систем. Це більше протитанкових систем, ніж танків у світі. Вони просили 200 танків – вони отримали 237 танків. Вони просили 100 бойових машин піхоти — вони отримали понад 300. Ми поставили 1600 або близько того систем ППО (Stinger — ред.) та близько 60 тисяч ракет до них. Це – коли я говорю «ми», я маю на увазі міжнародне співтовариство. Ви дивитеся на 260 артилерійських ствольних систем. Або ракетна, або ствольна артилерія вже поставлена. Загалом 383 одиниці, і, як я вже сказав, майже півмільйона артилерійських снарядів також поставлено. У результаті — і я можу продовжити весь список — у результаті все, про що просив генерал Залужний, якнайшвидше, ми отримуємо через міжнародне співтовариство, через Сполучені Штати, союзників і партнерів, і ми робимо це так швидко, як тільки можемо».
Це слова бойового генерала США, який у постійному контакті з нашим Генштабом про реальні бойові потреби. Їх треба прийняти і розуміти. Інакше дуже сильно боюсь, що після завершення нинішньої війни у фаворі будуть любителі Росії, Китаю, екзорциста Арестовича і знову легких рішень. І все це разом буде ломитись у нашу високу політику. Завдяки тьотям, які вперше почали читати хоч якісь політичні новини, — усе це матиме шанс, бо ж у нас виборча демократія.
У Рамштайні було іще одне спростування від глави Пентагону Ллойда Остіна — заяви замміністра оборони Ганни Маляр, що ми отримали лише 10% потрібної збройної допомоги. Остін сказав, що в постійному контакті з міністром Резніковим і Головнокомандувачем ЗСУ Залужним. Від них таких цифр він не чув.
«Ми з генералом Міллі брали участь у багатьох боях, і коли ви в бою, ви ніколи не можете отримати достатньо того, що хочете. Ви завжди хочете більшого. Ви завжди вірите, що вам потрібно більше, і я це відчував. І тому я, звичайно, розумію, до чого хилять українці, і ми наполегливо добиватимемося, щоб отримати все, що їм потрібно», — сказав американець.
А тепер ще хочеться пояснити економіку війни — і як озброєння доходять до нас.
Перше, російські очільники, російські пропагандисти і російська опозиція, хоч Гіркін, хоч російські ліберали — всі як один єдині в думці, що хист українських воїнів і західне озброєння дають нереальні результати. Тому три місяці поспіль з усіх російських майданчиків лунають заклики: чи можна якось жахнути західну підтримку наших військ. І тут перед нашими західними союзниками постало нове питання: як доставити західне озброєння, не привертаючи уваги пацієнта — тобто РФ. США дуже чітко слідує своїй тактиці оголошувати про передачу чогось тільки тоді, коли в реальності воно вже або поставлене, або в процесі. Згідно з американськими стандартами, перед передачею у конкретну частину йде великий процес. Зброю пристрілочно використовують, проводять аналіз, і тільки потім передають у війська. Тобто слова про поставки в серпні на практиці означають, що в серпні вона уже буде в бою разом із вишколеними спеціалістами. Це підтверджували не раз мої знайомі із ЗСУ — коли у нас з’являються фотки нових «подарунків» — вони уже пару днів як працювали на важливих напрямках.
Коли у нас дивляться на новий пакет американської допомоги, оголошеної Остіном — і скиглять, що мало, тут треба враховувати, що чимало свого майна і зброї, які вже передані нам, передають за іншою схемою. Через союзників. Власне тому, у релізі були не просто так згадані Польща, Британія і Словаччина. Є речі, про які американці не кажуть у пресі. Відповідно до офіційної інфи, американці нам передали близько 150 М777. В реальності, їх майже вдвічі більше.
Далі про економіку війни. Перед США стоїть питання, як вигідно і зручно довезти всю обіцяну допомогу. Літаками до Жешува не просто дорого — часто навіть там немає відповідної кількості злітних смуг для великих вантажних літаків. Тому велику кількість допомоги домовилися тягати в Рамштайн. За найскромнішими підрахунками, доставка однієї тонни вантажу літаком із Сан-Франциско до Рамштайну коштує по нинішнім цінам під 20 тисяч баксів тільки в плані пального. Одна гармата М777 важить 4,2 тони. Тобто, це десь близько 72 тисяч. Вантажі могли б ходили морем, але це теж близько місяця. А у випадку з Україною додаткові складнощі, бо наше море заблоковане Росією і напряму в Одесу ми возити їх не можемо. Тому американцями треба продумувати логістику з ближніми до нашої країни портами — Гданськом і Клайпедою. Далі залізниця, як уже заявив днями Джозеф Байден «велика проблема, що в України колія російського типу». Це заважає вирішити і питання експорту зерна, і проблему імпорту озброєнь.
Про «малу кількість HIMАRS». Чотири пускові установки, при постійному забезпеченні ракетами можуть із запасом покрити весь північно-східний фронт. Навіть один HIMARS може наробити лиха окупантам якщо його повноцінно забезпечити снарядами. Ті, що б’ють на 100 кілометрів, нам підтверджено дають.
А тепер підсумуємо — лідер кожної демократичної країни має зобов’язання насамперед перед своїми виборцями. Ми не можемо щось вимагати від Джо Байдена, Матеуша Моравецького і навіть Емманюеля Макрона. Їм є кого захищати і без нас — це інтереси власної держави і свого виборця. Ми до 24 лютого сподівались, що пропетляємо і війна ніколи не прийде в наш дім — але є реальність. І це крижаний душ для всіх.
Тому велика подяка нашим союзникам і геть наших ворогів, геть пошукам хороших русских і постійного цькування наших друзів. Я знаю нащо ця антизахідна риторика в часи війни — щоби наші інфантили від влади, на яких клейма ніде ставити — мали алібі, як не виконувати обіцянки Байдену, МВФ і ЄС. Щоби потім тягнути нас усіх до Росії, Китаю і екзорцистів із легкими рішеннями для колективної «Антоніни».
