Павел Казарин: Армiя, мова, вiра…
З телеграм-каналу dragonspech:
При владі гетьман Скоропадський перебував біля 9 місяців. На момент
його приходу до влади на Україні висіли шалені борги, країна була
пограбована більшовицькою навалою, країна щойно вийшла з Першої
Світової війни. Стояли виробництва. Потоком валили біженці з
більшовицької Росії. В Україні було біля півмільйона безробітних.
Ситуація «пан або пропав», у всій красі.
Проте гетьману Скоропадському вдалося впоратися з всім цим. Виступивши гарантом дотримання Права приватної власності, гетьман зумів запустити посівну і відновити виробництва. Угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною віддкрили для українських товарів ринки тих країн.
Були засновані повноцінний Державний банк, Земельний банк, був
створений перший в історії бюджет країни. Відновилася робота
залізниць, запрацював видобуток вугілля. Була запущена повноцінна
українська валюта — гривня і карбованець. Були впроваджені митна
служба, прикордонна служба. Запрацювали органи поліції (державна
варта), спецслужби. Дмитро Донцов згадував, як держварта
заарештовувала учасників проросійських акцій. Зрештою Дієва армія
УНР, з якою воював Петлюра, складалася із частин, що існували за
гетьмана.
Гєтьманом Скоропадським були створені Академія наук України і два
перших українських університети — у Киеві та в Кам’янець-Подільському.
З’явилася Національна опера. Були відкриті 150 українських гімназій,
справжніх — з підручниками та учбовими матеріалами.
Те, як українці відплатили гетьману Скоропадському за все це — загально відомо. Українці захотіли, аби владою стали письменник Вінниченко та журналіст Петлюра – тодішні шоумени.
Я часто ловлю себе на думці – а українцям потрібна держава взагалі? Мені часто наша нація нагадує того неробу, який мріє про чарівні палаци – проте не будує собі навіть убогу хатину. Лідер, що намагається зробити з країни не примарний рай на землі, а звичайну державу, здатну бодай оплачувати своє існування, для українців – не герой. Яких лідерів хочуть українці? Янголів? Але янголи не ходять по землі.
P.S. Країна довірилась патологічному брехуну
У зе-виборців теперь новый тренд.
«В том, что мы выбрали Зе виноват Порошенко»… Гм.
А вот и нет. Вы могли оставить все КАК ЕСТЬ.
И дальше экономика бы РОСЛА (как с 2016 по середину 2019)
— Вы бы получали нормальные субсидии.
— Вам бы увеличивали зарплаты-стипендии (правительство БПП + НФ планировало увеличить с 2020)
— Строились бы дороги, школы, больницы
— Бизнес бы НЕ кошмарили,
— ФОПы бы не обязаны были ставить РРО,
— Ефремовы-Рубаны и дальше бы сидели
— Регионалы — друзья Яныка НЕ возвращались бы в Украину
— Волонтеров-ветеранов не объявляли бы на всю страну «преступниками» и не сажали бы в СИЗО по делу, где «недостаточно доказательств»
— Ох&евшие зе-нардепы не подавали бы в суд на ветеранов — за то что те отстаивают свои права
— Наши воины бы не отступали на фронте (чтобы нести в местах «разведения» бОльшие потери, чем до него!)
— «Нова-реформована» не стригла бы с водителей (как при Кучме) «дань» с радарами.
— Люди бы не были в ох&ении каждый день — от новых «инициатив» власти
— Коломойскому бы не дарили МИЛЛИОНЫ ВАШИХ гривень
Но #ХужеНеБудет, ребят. Вы же сами говорили, что ХужеНеБудет.
Или все же при Порохе было лучше?
Мне признаваться не надо. Себе — признайтесь. При Порохе было лучше?
І настане час коли один крикне «Зеленський!»
А мільйони у відповідь «я за него не голосовал»!
MaxPavlishin
“Я відкликаю свій голос за Зеленського!”
Так, ми маємо в новітній історії приклади «заяв про відкликання підпису/голосу», – хоча б заява Філарета про «відкликання підпису на документі Помісного Собору щодо ліквідації УПЦ КП. Повторюсь – з позицій права – це абсурдно. Голосування – це своєрідний публічний ненормативний акт, який вичерпує свою дію фактом виконання: проголосував – і отримай на певний термін ту владу, яку заслуговуєш.
Так, я голосував за Зеленського, і входжу до тих сумнозвісних 73% прихильників Президента.
З чемністю прийняв виклик: «Кожен з нас президент».
Так – віддав голос – відповідаєш.
Можна багато говорити про те, ЧОМУ віддав. Але в ситуації що склалась це буде з присмаком виправдовування.
Так, ми з родиною щиро переглядали і передачі «Вечірнього Кварталу», і серіали «Слуга народу» та «Свати».
Серіали не винні.
Та нещодавно просто різонуло, коли Президент проголошує промову співчуття родинам загиблих в Ірані жертв авіатрощі, а вже за пару хвилин по тому грає в кварталі «придуркуватого президента» (без зазначення на екрані, що це повтор передачі дворічної давнини): декілька секунд – просто шок. Я вже просто не переглядаю «Вечірній Квартал» – не може одночасно існувати і «пародія на президента», і реальний поміркований президент найбільшої в Європі країни в одному образі. Це аналог історії «кондитера» з «сліпими трастами». Тільки тут все очевидно: Президент – за посадою, а за «роялті» від Кварталу – все ще «актор». Час дорослішати.
Я не можу просто «проковтнути» витвори «дебілів і профанів» (не я ці терміни вигадав), на кшталт т.з. «судової реформи», яка, за моїми оцінками, радше «судовий геноцид», який остаточно унеможливлює доступ пересічних громадян до правосуддя, а’ля гебельсовські «Закони про пресу» – законопроекти «Про медіа» та «Про дезінформацію». Огидна навіть поява таких недолугих меседжів від влади у публічному просторі. Є багато про що говорити. І дякую кожному, як тому, хто долучає свій голос до захисту цивілізаційних та демократичних засад існування нашого суспільства, так і тим, хто навіть при владі здатний бодай підказати своїм «колегам» про безглуздість їх дій.
Але це інша історія.
Сьогодні говоримо про майбутнє України. Про дітей.
Вставити «одним розчерком пера» у Закон «Про освіту» норму, за якою дітей з вадами здоров’я просто викидають на вулицю – це «злочин проти людяності». Іншого визначення не підберу.
Це – результат «турборежиму». «Слуги», не переймаючись тим, яка сволота вставила у прикінцеві положення цю блюзнірську норму, за якою санаторним школам немає майбутнього, перетворились у «катів дітей»… З часів царя Ірода подібних випадків було не багато…
Я відкликаю свій голос, який віддав на президентських виборах за главу держави.
Підтримую ініціативи та справи Президента щодо звільнення полонених. Та, крім цього, іншого позитива від діяльності не бачу.
А геноцид хворих дітей – це вже остання крапля при прийнятті рішення про «відкликання голосу».
Чи почують «Слуги» сльозні мольби батьків хворих дітей? Наразі, із потрібних 25 000 підписів під петицією «ПРО НЕДОПУЩЕННЯ ПРИПИНЕННЯ НАБОРУ ДО САНАТОРНИХ ШКІЛ ТА ЗМІНУ ТИПУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ» всього близько п’яти тисяч. Долучайтесь!
