Про це в ефірі Еспресо.TV розповів прес-секретар Української православної церкви Київського патріархату архієпископ Євстратій (Зоря).
Зокрема, архієпископ розповів, що саме втрачає російська церква у випадку отримання українською церквою томосу.
«Зараз близько 40% світової мережі РПЦ знаходиться в Україні. Очевидно, що російська церква буде до кінця прагнути зберегти хоча б щось, але без цих 40% вона вже не буде церквою-імперією, вона буде просто однією з великих церков. Українська церква з часом буде за масштабом рівна РПЦ, а може і трошки більша, ніж російська церква», — сказав архієпископ Євстратій.
За його словами, Українська церква може отримати томос наступним чином. Найближче засідання Синоду буде в жовтні. Синод як розпорядчий орган приймає рішення про томос. Далі на цій підставі скликається собор українських ієрархів і в присутності спеціального представника Вселенського патріарха вони обирають предстоятеля єдиної церкви. Після цього предстоятель єдиної церкви отримує томос як документ.
«Швидше за все, отримання томосу буде в Україні. Чи Патріарх Вселенський особисто чи через свого уповноваженого представника передасть цей томос і він буде урочисто проголошений. Я думаю, що це буде в Софії Київській», — додав архієпископ.
Також архієпископ Євстратій оприлюднив у Facebook уривки з доповіді про автокефалію української церкви Патріарха Варфоломія. Фактично Варфоломій сказав про неканонічність московського патріархату і його зазіхань на Київ:
“Як би не бажали певні особи прикрасити ситуацію в Україні, історія доводить їхню неправоту і наводить безперечні аргументи, які свідчать про те, що виникнення труднощів та реакцій в Україні не є явищем нещодавнім або спричиненим Вселенським Патріархатом.
Вже з початку 14-го століття, коли престол Київської митрополії було перенесено без канонічного дозволу Матері-Церкви до Москви, наші київськи брати докладали невтомних зусиль, щоб здобути незалежність від церковного контролю з боку московського центру. Дійсно, внаслідок упертості Московського патріархату постійно відбувалися злиття та відновлення церковних єпархій, неканонічні вибори єпископів, а також розколи, від яких і досі потерпає благочестивий український народ.
Однак, поза тим, дослідження цього питання в світлі священних канонів не виправдовує жодного втручання з боку російської Церкви. Томос, який проголошує Москву Патріархатом, не відносить регіон сьогоднішньої Київської митрополії до юрисдикції Москви.
Крім того, після відомого способу проголошення Московського Патріархату Вселенським Патріархом Єремією II (Траносом) канонічна залежність Києва від Константинопольської Церкви-Матері залишалася постійною і безперервною. У 1686 році наш попередник, покійний патріарх Діонісій IV, під дією значного політичного тиску та за жахливих обставин, прагнучи миру у помісній Церкві, був зобов’язаний видати листа, що надав Москві дозвіл на посвячення Київського митрополита з обов’язковою умовою, що кожен Митрополит Київський згадуватиме ім’я Вселенського Патріарха як своє церковне начальство і церковну владу, а також демонструватиме канонічну підлеглість цієї Метрополії Константинополю”.
P.S.
Тим часом, пов’язаний з Кремлем телеграм-канал «Незигарь» повідомляє про те, яку «отвєтку» готує Московський Патріархат на надання томосу Українській Православній Церкві:
РПЦ пойдет на открытый конфликт с Константинопольским патриархатом и теми церквями, кто поддержит решение о предоставлении автокефалии.
РПЦ может выйти из всех международных экуменических организаций и объявить участников этого движения раскольниками и еретиками.
РПЦ попробует перехватить формальное лидерство Константинополя.
РПЦ откажется признавать автокефальную церковь.
РПЦ ПРЕДЛОЖИТ ЗАКОНОДАТЕЛЬНО ЗАКРЕПИТЬ ОБЯЗАТЕЛЬНОЕ ПРЕДОСТАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВОМ ФИНАНСОВОЙ ПОДДЕРЖКИ РПЦ.
———————————————————————-
Зверніть особливу увагу на останній пункт.
Він означає, що після втрати доходів від українських церковних приходів Московський Патріархат БУДЕ НЕ В ЗМОЗІ САМ СЕБЕ УТРИМУВАТИ.
Немає ніякого сумніву, що всі ці «страшілки» йдуть з Кремля — у Московського Патріархату немає ані можливостей, ані ресурсів (я вже не кажу про авторітет) втілити в життя всі ці «хотєлкі» Пуйла. До того ж, тих практичних наслідків, яких прагнуть досягти в Москві, вони, в будь-якому випадку, не матимуть.
