Американський держсекретар розпочав український візит з кладовища. Можливо когось це здивувало, але так тепер буде завжди. Якщо Київ колись відвідає президент США, він теж поїде віддати шану загиблим у війні.
Берковецьке кладовище у Києві, куди міністр закордонних справ Кулеба возив Блінкена – не добре і не погане, але це явно не Арлінгтон. Хоча якби Мінвет дотримувався закону, ухваленого конституційною більшістю парламенту минулої весни, Блінкен міг би розпочати нинішній візит з українського Арлінгтону.
Національне меморіальне військове кладовище мало вже відкритися і там мало розпочатися захоронення бійців Азовсталі, які загинули в оточеному Маріуполі. Ні, це мало бути кладовище не лише для Азова. Воно планувалося для всіх військових, чиї родини хотіли б поховати їх разом із побратимами. Із незрозумілих причин Мінвет поставив проект на паузу.
Закон 9240 був ухвалений у травні, концепція меморіалу розроблена навіть раніше, Київрада дуже швидко виділила землю із відповідним цільовим призначенням, Кабмін – кошти в бюджеті, Інститут національної памʼяті вніс свої корективи щодо місця під захоронення. Мінвет запевнив батьків та дружин загиблих, що безальтернативним місцем поховання військових є урочище Биківня. Далеко не всім сподобалася ця ідея, але чиновники переконали згорьованих мам, що тільки в Биківні можна швидко розпочати будівництво і вже восени поховати загиблих.
Уже в серпні міністр ветеранів Лапутіна поміняла свою позицію на рівно протилежну. Як і директор Інституту національної памʼяті Дробович. Аргументи за Биківню різко стали аргументами проти. Поспіхом Мінвет обирає іншу ділянку, а Інститут національної памʼяті запевняє, що загиблі Азовсталі посваряться із жертвами сталінських репресій. Усі починають вдавати, що закону про Національне меморіальне військове кладовище не існує і він якось розсмокчеться сам по собі під сукном Банкової.
Батьки і дружини шоковані як рівнем спілкування міністра з ними, так і самою ситуацією. Люди більше року живуть з прахом своїх рідних без права на гідне поховання і вшанування памʼяті своїх героїв героїв. Хоча рік тому кожен чиновник при зустрічі кланявся в ноги цим сімʼям.
Емоційні гойдалки, які влаштувала особисто міністерка ветеранів родинам Азовсталі все більше нагадують реальні тортури. І чим далі, тим більше сімʼї радикалізуються. Хтось готовий до акцій протесту, хтось пропонує брати бульдозери і копати кладовище самостійно. Чим далі, тим складніше нам, як Патронатній службі їх стримувати від подібних варіантів. Терпець уривається.
Під час відвідин Блінкеном Берковецького кладовища Лапутіна пообіцяла, що скоро буде нове кладовище. У селі Гатне на Київщині. Хоча знає, що цей варіант не підтримують ні родини загиблих, ні екологи, ні інститут, у чиїй власності перебуває земля. Родини впевнені: план Мінвету – розпорошити могили по всіх кладовищах України, щоб кількість загиблих у війні політично не шкодила нікому на виборах. Вони так зрозуміли натяки міністерки ветеранів. Якщо Офіс президента чи Мінвет справді ухвалили таке рішення, воно дуже невдале.
Герої заслуговують на вшанування на Національному меморіальному військовому кладовищі, куди повинні приходити іноземні делегації та майбутні покоління. А нація має право знати ціну, яку вона платить за незалежність і власні кордони.
Олена Толкачова, голова Патронатної служби Азову
